Правопис слів іншомовного походження

Найважливішими правилами правопису слів іншомовного походження є такі:

І. Правопис подвоєних і неподвоєних приголосних.

1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: белетристика, інтелектуальний, асиміляція, сума, колектив та ін. Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, брутто, ванна, мадонна, манна, мотто, нетто, пенні, тонна, білль, вілла та ін.

2. При збігу однакових приголосних префікса і кореня, подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний) та ін. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (наприклад: нотація — анотація, конотація), приголосний не подвоюється.

3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Голландія, Калькутта, Мюллер, Руссо, Ніцца, Міллер та ін. Подвоєні приголосні зберігаються й в усіх похідних словах: андоррський, марокканець, яффський та ін.

ІІ. Правопис голосних і, ї, та и.

1. І пишеться:

а) на початку слова: ідея, інструкція, Індія, Ізабелла та ін.;

б) після приголосного перед голосним, є та й: діалектика, індустріалізація, матеріал, аудієнція, клієнт, партійний, аксіома, соціологія, радіус, Віардо та ін.; і в середині слова перед голосним іноді переходить у й і відповідно передається на письмі: курйоз, серйозний, бар’єр, кар’єра;

в) після приголосних в особових іменах і географічних назвах (крім випадків написання и), а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова: Капрі, Лісабон, Ніл, Монтевідео, Сочі, Анрі, Грімм, Овідій, Россіні та ін.; власні імена, що перетворилися в назви предметів і явищ, тобто стали загальними іменами, пишуться за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: дизель (хоч Дізель);

г) після приголосних у кінці невідмінюваних слів: журі, візаві, таксі, а також перед наступним приголосним у таких словах: гратіс, піанісимо й под.;

д) в усіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: бізнес, пілот, вібрація, академік, фінанси, логічний, кілометр, архів, республіка, ніша; у ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після названих приголосних пишеться відповідно до вимоги и: спирт, миля, лиман та ін., а також у словах, запозичених із тюркських мов: киргиз, кишлак та ін.; з и пишуться також слова церковного вжитку: диякон, єпископ, митрополит, християнство тощо.

2. Ї пишеться після голосного: мозаїка, руїна, Каїр, Енеїда; проте в складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і: староіндійський, новоірландський; так само в позиції після префікса, що закінчується на голосний або приголосний: антиісторичний, проінформувати, безідейний, дезінформація.

3. И пишеться:

а) в загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним: диплом, директор, інститут, університет, позиція, стимул, шифр, цифра та ін.;

б) у географічних назвах з кінцевими –ида, -ика: Антарктида, Африка, Корсика, Америка, Мексика та ін.;

в) у географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Лейпциг, Сан-Франциско, Чикаго, Чилі, але перед голосним і в кінці слова пишеться і: Віші, Шіофок;

г) у географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім j): Великобританія, Крит, Мавританія, Париж, Мадрид, Рига, але Австрія, Ріо-де-Жанейро;

д) у ряді інших географічних назв після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аргентина, Братислава, Китай, Пакистан, Сицилія та ін., а також у похідних від них: аргентинець, аргентинський, тибетський тощо.

ІІІ. Правопис апострофа.

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:

а) після приголосних б, п, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра, Рів’єра, Монтеск’є, П’ємонт та ін.;

б) після кінцевого приголосного префікса: кон’юнктура, ад’ютант.

Апостроф не пишеться:

а) перед йо: курйоз;

б) у випадках, коли буквами я, ю позначається пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бюджет, бюро, кювет, Барбюс, Гюго, Рюдберг та ін.

ІY. Правопис м’якого знака.

Знак м’якшення (ь) у словах іншомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н:

а) перед я, ю, є, ї, йо: конферансьє, мільярд, ательє, кондотьєр, Мольєр, Готьє, Севілья, Ньютон, мільйон та ін.;

б) відповідно до вимови після л перед приголосним: фільм, Дельфі, Нельсон, але: катафалк, залп та ін.;

в) відповідно до вимови в кінці слів: магістраль, Рафаель, Булонь, але: бал, рулон та ін.

Знак м’якшення не пишеться перед я, ю, коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у: мадяр, малярія, дюна, ілюзія, нюанс, Дюма, Цюрих та ін.

Запам’ятайте! Коли ви не впевнені в правильному написанні слова іншомовного походження, звертайтеся до орфографічного словника.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 14

Тема: ЛЕКСИКА З ТОЧКИ ЗОРУ ПОХОДЖЕННЯ. КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ

Мета: з'ясувати особливості використання іншомовних слів у діловому мовленні; навчитися правильно писати слова іншомовного походження; навчитися правильно укладати протокол зборів трудового колективу.

План

1.Особливості вживання слів іншомовного походження в діловому мовленні.

2.Правопис частки не з різними частинами мови.

3.Витяг із протоколу зборів: визначення, реквізити, правила укладання.

Завдання

1. Підготуйтеся до написання контрольного диктанту. Повторіть основні вивчені орфограми.