Коментар

По даній справі 09 квітня 2010 року Котовський міськрайонний суд Одеської області розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Котовську справу за заявою ОСОБА_1 про удочеріння ОСОБА_2.

Відповідно до Ст. 213 за наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на їїусиновленнямаєгромадянин України:

1) в сім'їякого виховується дитина;

2) який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;

3) який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;

4) який є родичемдитини.

2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, переважне право на усиновлення дитинимає подружжя.

В нашому випадку заявник є чоловіком матері дитини, яка усиновлюється, він перебуває з ОСОБА_3 в шлюбі, що зареєстрований 08 грудня 2007 року в першому відділі реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі. У заявника з ОСОБА_3 склалася міцна сім’я та добрі стосунки між членами сім’ї.

Згідно зі Ст. 219 СКУ усиновленнядитини провадиться без згоди батьків, якщо вонивизнані безвісно відсутніми.

З матеріалів справи вбачається, що дійсний батько ОСОБА_2, ОСОБА_4, з яким ОСОБА_3 перебувала у шлюбі, покинув сім’ю, з дитиною не спілкується, не підтримує дитину, не виховує її, долею не цікавиться. Більше того, ОСОБА_4 рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2010 року визнаний безвісно відсутнім. На думку суду, ОСОБА_4 втратив моральне та юридичне право бути батьком своєї дитини, і, як батько, не може дати їй належного догляду. Виходячи з цього, суд робить висновок, що згода дійсного батька ОСОБА_2 не потрібна і удочеріння відповідає інтересам останньої та дає суду право на підстав ст. 219 ч.2 СКУ дозволити заявнику удочерити дитину.

Відповідно до ч.2 Ст.253 ЦПК України орган опіки та піклування повинен надати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

В нашому випадку на користь удочеріння свідчить також висновок відділу у справах дітей управління у справах сім’ї та молоді Котовської міської Ради від 13 березня 2010 року за № 120, і висновок Котовської міської Ради за № 366.

Виходячи з усього вищенаведеного, можна дійти висновку, що заява дійсно підлягає задоволенню, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, у сім’ї склалися добрі стосунки, окрім того, заявник бажає надати дитині належне виховання та батьківське піклування, що здійснюється з метою забезпечення стабільних та гармонійних умов життя дитини.

Висновок

Проаналізувавши практику розгляду судами справ про усиновлення, ми робимо висновок, що перед нами постає ціла низка питань, що потребують з’ясування під час розгляду та вирішення справ.

По-перше, необхідно з’ясувати саме поняття усиновлення та мету, з якою проводиться процедура. Для цього необхідно звернутися до Сімейного кодексу України, де Ст. 207 роз’яснює: усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’юособи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішеннясуду. Ч. 2 цієї ж статті наголошує на тому, що усиновленнядитинипровадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Усиновленою може бути дитина, проте, проаналізувавши судову практику, необхідно наголосити на тому, що у виняткових випадках судможе постановити рішення проусиновленняповнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення, керуючись таким положеннямГолосіївський районний суд у м. Києві задовольнив заяву про усиновлення повнолітньої особи задля забезпечення можливості побачень завника з сином.

Наступним пунктом є те, що дитина може бути усиновлена лише дієздатними особами, не молодше 21 року, і окрім того іноземцями, які обов’язково повинні перебувати у шлюбі, прикладом для цього є рішення Тульчинського районного суду Вінницької області, що задовольнив заяву громадянина Португалії та громадянки Іспанії про усиновлення дитини, покинуту в пологовому будинку. Окрім того, закон вимагає, щоб іноземці, які бажають всиновити дітей, знаходилися на обліку у центральному органі виконавчої влади.

Слід вказати на те, що усиновлення відбувається за вільною згодою її батьків, така згода повинна бути безумовною і посвідченою нотаріусом (Ст. 217 СКУ), зважаючи на таку вимогу закону у справі, розглянутій Біляївським районним судом Одеської області, до суду було подано нотаріально засвідчену згоду матері дитини на усиновлення її законним чоловіком.

Однак існують випадки, коли усиновлення може проходити без згоди на це батьків, такий випадок був розглянутий Котовським міськрайонним судом Одеської області. З матеріалів справи вбачалося, що дійсний батько дитини від 2010 року визнаний безвісно відсутнім, він не спілкується з дитиною, не виховує її, а отже, на думку суду, втратив моральне та юридичне право бути батьком своєї дитини і не може дати їй належного догляду. Виходячи з цього, суд робить висновок, що згода дійсного батька не потрібна і удочеріння відповідає інтересам дитини.

Окрім того, закон надає можливість змінити відомості про дату народження та місце народження дитини, прізвище, ім’я, по-батькові усиновленої дитини.

У ЦПК України справам про усиновлення присвячена Глава 5 Розділу IV, що дає змогу констатувати – усиновлення на сьогоднішній день є досить поширеним явищем і врегулювання питань, пов’язаних з цим інститутом сімейного права,потребує обов’язкової участі суду.