настільна книга

У визначенні кола осіб як свідків захисту захисник має враховувати, що таких свідків він допитуватиме першим, а у прокурора буде право ставити їм навідні питання. І тут адвокату потрібно продумати цю ситуацію для вирішення питання, чи дасть це якісь тактичні вигоди для захисту. Під час підготовки таких свідків захист має продумати, які навідні запитання може поставити прокурор і наскільки свідок готовий до такого допиту.

Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою ст. 333 КПК. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Участь понятих (незацікавлених осіб) обов'язкова для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, слідчого експерименту, освідування особи, а також при обшуку, огляду житла чи іншого володіння особи. Ст. 223 передбачає окремі винятки з цього правила (ч. 7), наприклад, проведення безперервного відеозапису слідчої дії.

Про адвокатське досьє

Робота адвоката потребує обробки великого обсягу інформації. Під час вироблення правової позиції потрібно підняти великий пласт правових актів, коментарів, монографій, судової практики. У досьє має фіксуватись записи ознайомлення з матеріалами справи, зустрічі зі свідками та довірителем, імена й адреси людей, з якими зустрічається адвокат.

Вся ця інформація має бути систематизована і проаналізована. Попри наявність сучасної техніки (комп'ютерів, планшетних ПК тощо) під рукою потрібно мати такий зручний і важливий для адвоката інструмент, як досьє. Адвокатське досьє - це сукупність відомостей, документів, предметів та інших носіїв інформації, зібраних адвокатом у процесі надання правової допомоги. В умовах нового КПК роль досьє підвищується.

Добросовісне виконання доручення вимагає ведення адвокатського досьє. У роботі в умовах нового КПК потрібно вести фіксацію істотної у справі інформації. Справи іноді складаються із сотень томів, постійно відкладаються, викликаються десятки і сотні свідків97. Процеси часом відзначаються високою інтенсивністю. Тому чітка фіксація істотних моментів може допомогти правильно сформувати питання конкретному свідку.

Іноді в судах (особливо в апеляції) можна побачити такі картину: Адвокат вказує, що "свідок С. показав у судовому засіданні таке".

Запитання суду: "Яке засідання маєте на увазі? Назвіть том і лист справи". Адвокат починає шукати і виявляє, що не зафіксував посилання на том і лист справи. А суд,

звичайно, не бажає чекати. Отже, адвокатське досьє - це той документ, який є основною базою для вироблення правової позиції та аналізу зібраних доказів. Адвокатське досьє дозволяє перевірити якість роботи адвоката й, у всякому разі, якщо клієнт вимагає звіту його роботи або заявляє якісь претензії, то досьє дає можливість адвокату захистити себе від таких вимог і скарг на його роботу.

Адвокатське досьє допомагає адвокату сформувати його власний архів, що дозволяє працювати не з нуля в інших схожих справах. Адвокат сам визначає зміст досьє. У всякому разі воно має містити записи про зустрічі адвоката, його переписку в конкретній справі, копії клопотань, процесуальні документи, угоди про правову допомогу тощо.

Матеріали розміщуються в хронологічному порядку або блоками. Якщо у адвоката є помічник, його можна залучити до цієї роботи. Іноді (переважно у цивільних справах) складають з клієнтом акти про виконані послуги. Це своєрідна страховка на випадок претензій з боку клієнта. Адвокати нерідко використовують схеми аналізу доказів, де викладено версії обвинувачення та подано версії захисту, посилання на свідків, які підтверджують ту чи іншу версію, розроблені плани захисту. В досьє вказують дати початку і кінця справи.

Події останніх років у Росії та Україні засвідчують, що у офісах адвокатів можуть бути проведені обшуки. Водночас досьє може стати джерелом цінної інформації для протилежної сторони. Отже, потрібно продумати таке зберігання досьє, яке б убезпечило адвоката навіть у випадку обшуку. Після закінчення справи певний час (принаймні З роки) досьє доцільно зберігати. Оригінали документів можна повернути клієнту, а саме досьє перенести на електронні носії для постійного зберігання.

Слідчий суддя: завдання та функції

Ст. З нового КПК визначає, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

В одному із судів Закарпатської області на зборах прийнято рішення про те, що слідчими суддями будуть всі судді суду за винятком голови суду та його заступника. Не виключено, що аналогічні ситуації виникнуть і в інших судах. Таким чином, у суді може бути один слідчий суддя або кілька.

"Вагомим кроком на шляху зміцнення моральних засад кримінального судочинства стали норми, спрямовані на забезпечення прав і свобод людини у здійсненні процесуальної діяльності, а саме: такі, що посилюють гарантії недоторканності особистого життя людини, таємницю телефонних розмов і листування, недоторканність житла, особисту недоторканність, непорушність права власності. Закон забороняє домагатись показів шляхом насилля, погроз чи інших незаконних методів.

У Зводі принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню чи арешту в будь-якій формі, затвердженому 43 сесією Генеральної Асамблеї ООН 9 грудня 1988 року, а також у кримінальному процесуальному законодавстві України передбачається гуманне ставлення до затриманих і арештованих. Такі особи не мають піддаватись будь-яким діям, що завдають шкоди їхньому здоров'ю, принижують їхню гідність, вони мають право на безкоштовну медичну допомогу, швидке розв'язання їх справи в суді, судове оскарження будь-яких рішень слідчих органів, користуватись допомогою захисника, мати з ним побачення наодинці, користуватись усіма політичними правами громадянина держави.

Згідно з Кодексом поведінки посадових осіб з підтримування правопорядку, прийнятим Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1979 року, працівники правоохоронних органів, у тому числі ті, хто здійснюють розслідування, зобов'язані поважати і захищати гідність і права людини;застосовувати примусові заходи тільки у випадках крайньої необхідності й у тих межах, в яких це потрібно для виконання обов'язків; зберігати в таємниці відомості конфіденційного характеру, отримувані в процесі своєї діяльності, якщо інтереси правосуддя не вимагають іншого; нетерпимо ставитись до будь-яких дій, які містять нелюдяні чи принижуючі гідність людини форми стосунків; забезпечувати охорону здоров'я затримуваних. Зміни, які були внесені наприкінці тисячоліття до КПК України, значно розширили права обвинувачуваного і захисника на попередньому слідстві в судовому розгляді кримінальних справ.

Процесуальній діяльності має бути притаманна висока етична, естетична, психологічна, юридична і загальна культура. Культура не лише зовнішня, яка проявляється в елегантності одягу, грамотності документів, додержанні етикету тощо. Головне - це внутрішня культура: щире бажання досягти істини і справедливості, вдумливе, чуйне ставлення до потерпілого і підсудного, до їхньої долі, розуміння їхніх проблем, душевного стану, переживань, здатність до співчуття і милосердя.

Безумовно, розвиток моральних засад кримінального процесу не завершується. Життя вимагає поглиблення цих процесів. На першому плані - завдання вдосконалення інституту реабілітації осіб, безпідставно притягнутих до відповідальності, зміцнення гарантій захисту прав потерпілих, відшкодування їм матеріальної та компенсація моральної шкоди, гарантій істини і забезпечення справедливості правосуддя.

Моральні норми мають не лише декларуватись, а в необхідних випадках і забезпечуватись засобами процесуальної та іншої юридичної відповідальності.

Ст. 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості обвинувачуваного, згідно з яким він вважається невинуватим доти, доки його вина не буде доведена в законному порядку і встановлено законної сили обвинувальним вироком суду; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її користь; недоказана винуватість дорівнює доказаній невинуватості.

Процесуальні норми, відносини і процесуальна діяльність будуються на засадах, в яких безумовно втілені принципи моралі. Це і рівність громадян перед законом та судом, і забезпечення захисту прав та свобод людини, і незалежність суду, і гласність судочинства, і надання права на захист і інші. З прийняттям нової Конституції України і спрямуванням зусиль суспільства на побудову правової держави втілено багато нових високоморальних принципів правосуддя.

Та найсуттєвіше - це принцип відповідальності держави перед громадянином, згідно з яким держава покладає на себе зобов'язання з відновлення порушених злочином прав і законних інтересів громадян, несе відповідальність за незаконне притягнення до відповідальності - реабілітує оправданого: відновлює порушені права, відшкодовує матеріальну і компенсує моральну шкоду"

Статтею 247 КПК України передбачено, що слідчим суддею, який здійснює розгляд клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій, є голова Апеляційного суду чи за його визначенням інший суддя апеляційного суду відповідної територіальної одиниці

(ст. 247 КПК).

Нова процесуальна фігура - слідчий суддя покликана усунути ті проблеми, які чатували на Україну в Європейському суді через непослідовність і неоднозначність законодавства про затримання. Отже, слідчий суддя має добре знати судову практику Європейського суду, а також вимагати від осіб, які звертаються за дозволом на проведення тієї чи іншої слідчої дії, дотримання вимог нового КПК.

Ст. 9 КПК визначає, що у випадку якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. При цьому норми КПК мають застосовуватись з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тобто новий КПК реалізував формулу про те, що людина з об'єкта міжнародного співчуття перетворилася на суб'єкта міжнародного права. У здійсненні функцій слідчого судді саме положення частин 4, 5 ст. 9 КПК України становитимуть найбільшу складність для суддів.

За старим КПК суди насамперед орієнтувалися на норми внутрішнього законодавства. І хоча вимога щодо дотримання норм міжнародних договорів діяла (оскільки ці договори є частиною українського законодавства), суди не завжди керувалися судовою практикою Європейського суду. Далеко не завжди судді мали під рукою відповідні рішення Європейського суду, спірною була навіть позиція, чи потрібно враховувати рішення, де стороною була не Україна.

Особливістю Європейського суду є тенденція до зміни судової практики, яка полягає в тому, що вимоги щодо прав людини з плином часу стають жорсткішими. З прийняттям нового КПК суддя зобов'язаний згідно зі ст. 9 враховувати як норми міжнародних договорів, так і судову практику Європейського суду. Це покладає на суддів обов'язок зважати на зміни, які відбуваються в практиці цього суду.

Тому з прийняттям нового КПК перед прокурорами, суддями, адвокатами постає завдання - знати та вміти користуватись рішеннями Європейського суду і мати під рукою відповідну літературу. Отже, принаймні в судовій системі має бути налагоджено наявність офіційних перекладів рішень Європейського суду та їх доступність для суддів.

Слід зважати, що лише з дозволу та на підставі ухвали слідчого судді проводяться процесуальні дії, під час яких має місце суттєве тимчасове обмеження прав та інтересів осіб. До переліку таких дій, крім негласних слідчих (розшукових), належать окремі слідчі (розшукові) дії, більшість заходів забезпечення кримінального провадження й інші процесуальні дії, а саме: привід (ч. 2 ст. 140 КПК); накладення грошового стягнення (ч. 2 ст. 144 КПК); тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ч. 2 ст. 148 КПК); відсторонення від посади (ч. 2 ст. 154 КПК); тимчасовий доступ до речей і документів (ч. 2 ст. 159 КПК); арешт майна (ч. 2 ст. 170 КПК); запобіжні заходи (ч. 4 ст. 176 КПК); знищення, передача для технологічної переробки або для реалізації речових доказів за відсутності згоди власника (ч. 6 ст. 100 КПК); обшук (ч. 2 ст. 234 КПК); огляд житла чи іншого володіння особи за відсутності добровільної згоди особи, яка ним володіє (ч. 2 ст. 237 КПК); слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, за відсутності добровільної згоди особи, яка ним володіє (ч. 5 ст. 240 КПК); примусове відібрання біологічних зразків для експертизи (ч. З ст. 245 КПК); примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи (ч. З ст. 242, ч. 2 ст. 509 КПК) тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК усі клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжних заходів (ч. 2 ст. 131 КПК), подаються до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює відповідне розслідування. Такі клопотання розглядаються слідчим суддею, який визначається автоматизованою системою документообігу суду в порядку, передбаченому ч. З ст. 35 КПК (незалежно від того, який слідчий суддя розглядав інші клопотання у цьому ж кримінальному провадженні раніше).

У випадку проведення досудового розслідування слідчою групою клопотання щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження також розглядаються слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює відповідне розслідування. Підставою для визначення територіальної юрисдикції суду першої інстанції при розгляді клопотань щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження є постанова керівника відповідного органу досудового розслідування про створення слідчої групи, в якій визначено місце проведення досудового розслідування.

Беручи до уваги, що законодавець здебільшого прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. З ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК),

з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена

процесуальним законом (наприклад, ч. 1 ст. 306, ч. З ст. 234 КПК тощо). У таких випадках не можна керуватися положенням ч. 1 ст. 32 КПК, яке, з огляду на зміст цієї статті та її місце у структурі КПК, стосується лише суду, який здійснює кримінальне провадження як орган, що розглядає справу по суті (пункти 20-22 ч. 1 ст. З, ст. 30, ст. 31 КПК), і не регламентує діяльність слідчого судді.

У разі задоволення відводу (самовідводу) слідчому судді та неможливості передання клопотання на розгляд іншому слідчому судді чи в інших випадках неможливості здійснення повноважень щодо судового контролю слідчим суддею належного суду питання підсудності розгляду відповідних клопотань, враховуючи зміст положень ч. 6 ст. 9 КПК, має вирішуватися у порядку, передбаченому ст. 34 КПК.

Крім слідчого (за погодженням прокурора) та прокурора, мають право подавати клопотання до слідчого судді про застосування:

-судового виклику - підозрюваний, його захисник, потерпілий, його представник (ст. 134 КПК);

-приводу - сторона кримінального провадження, потерпілий (ч. 2 ст. 140 КПК);

-тимчасового доступу до речей і документів - сторони кримінального провадження

(ст. 160 КПК);

-арешту майна - цивільний позивач (ст. 171 КПК).

За відсутності згоди (погодження) прокурора слідчий не вправі звертатися до суду з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також про проведення слідчих (розшукових) дій, крім випадків, передбачених КПК.

Слідчий суддя, в тому числі й суд (під час судового провадження), вправі у порядку та на підставах, визначених законом, із власної ініціативи застосувати такі заходи забезпечення кримінального провадження: здійснення судового виклику певної особи (ст. 134 КПК), накладення грошового стягнення (ч. 2 ст. 144 КПК), прийняття рішення про здійснення приводу підозрюваного/обвинуваченого або свідка (ч. 2 ст. 140 КПК).

У межах одного кримінального провадження клопотання про застосування заходів забезпечення, у тому числі запобіжних заходів, вноситься щодо кожної особи окремо.

До клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження додається: 1) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження - у всіх без винятку випадках; 2) копії матеріалів, якими сторона кримінального провадження, що подала відповідне клопотання, обґрунтовує свої доводи (ст. 141, 145,абз.2ч .2ст. 150, абз. 2ч. 2 ст. 157, абз. 2ч. 2 ст. 171 КПК). Такі ж копії матеріалів, з огляду на зміст положень ч. 6 ст. 9 КПК, мають долучатися й до клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів; 3) документи, які підтверджують надання підозрюваному, в тому числі й обвинуваченому, копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання (абз. 2 ч. 2 ст. 150, абз. 2 ч. 2 ст.

157 КПК). При цьому у разі подання клопотань щодо декількох осіб у межах одного кримінального провадження слідчий суддя має перевірити належність, достовірність і допустимість доказів стосовно кожної особи окремо.

Відповідно до положень КПК слідчий суддя має розглянути клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у визначений законом термін. Зокрема, клопотання про:

-привід - розглядається у день надходження клопотання;

-грошове стягнення, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади - не пізніше трьох днів із дня надходження клопотання;

-тимчасовий доступ до речей і документів, враховуючи зміст положень ч. 6 ст. 9 КПК,

-розглядається не пізніше трьох днів із дня надходження клопотання до суду. У разі якщо особа, яка подала клопотання, обґрунтує у ньому наявність реальної загрози зміни або знищення речей і документів, слідчий суддя має невідкладно розглянути зазначене клопотання;

-арешт майна, яке не було тимчасово вилученим, - розглядається не пізніше двох днів із дня надходження відповідного клопотання до суду (ч. 1 ст. 172 КПК). Водночас ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна має бути постановлено (тобто розглянуто) не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду відповідного клопотання (ч. 6 ст. 173 КПК).

Повне фіксування судового розгляду клопотання щодо застосування запобіжного заходу (за допомогою звукозаписувального технічного Засобу) здійснюється у разі наявності клопотання однієї із сторін про таке фіксування. За його відсутності фіксування судового розгляду за допомогою технічних засобів не здійснюється, що не позбавляє секретаря судового засідання обов'язку вести журнал судового засідання.

Після розгляду клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя вправі постановити ухвалу про: 1) задоволення клопотання; 2) відмову у задоволенні клопотання; 3) повернення його для усунення недоліків, якщо клопотання подано слідчому судді без додержання вимог, визначених відповідною нормою КПК. Зокрема, прокурору повертається клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом та про відсторонення від посади, якщо воно подано без додержання вимог статей 150 та 155 КПК відповідно (ч. З ст. 151, ч. 2 ст. 156 КПК), прокурору чи цивільному позивачу, якщо клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК (ч. З ст. 172 КПК). З огляду на зміст положень ч. 6 ст. 9 КПК, беручи до уваги, що такий захід забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів є найбільш поширеним серед інших, вважаємо, що в разі невідповідності клопотання про його застосування вимогам ч. 2 ст. 160 КПК слідчий суддя вправі повернути його прокурору для усунення недоліків. Слід зазначити, що підстави повернення клопотання мають бути належним чином обґрунтовані, а недоліки, які потребують усунення, такими, що

могли перешкодити постановленню слідчим суддею законного та обґрунтованого рішення.

Ухвала слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження має відповідати вимогам закону, містити чіткі формулювання, вказівку на вчинення конкретних дій. Наприклад, надати (ким і кому) тимчасовий доступ до речей і/або документів (яких саме) чи надати тимчасовий доступ до речей і/або документів і можливість вилучити їх.

В ухвалі про задоволення клопотання щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя має зазначити строк її (ухвали) дії, враховуючи, що: 1) для запобіжних заходів, арешту майна цей строк є пропорційним строку досудового розслідування - два місяці; 2) строк тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади не може становити більше двох місяців, а строк дії тимчасового доступу до речей і документів - більше одного місяця. Слід зауважити, що в разі нездійснення представником правоохоронного органу протягом визначеного в ухвалі слідчого судді строку доступу до речей і документів слідчий за погодженням із прокурором або прокурор має звернутися з клопотанням ще раз, зазначивши, крім іншого, обставини, що завадили йому здійснити такий доступ у межах визначеного в ухвалі слідчого судді часу.

Сплив строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження свідчить про припинення цього заходу забезпечення та поновлення прав і свобод особи, щодо якої він застосовувався або інтересів якої стосувався.

За клопотанням прокурора слідчий суддя відповідно до строку досудового розслідування може продовжити застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема відсторонення від посади, тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом та запобіжних заходів. Останні, зокрема, можуть бути продовжені у межах досудового розслідування до шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої тяжкості або середньої тяжкості; до 12 місяців - щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.

Розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158,174 КПК. Слід звернути увагу, що згідно з ч. 1 ст. 147 КПК клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення розглядається слідчим суддею, судом (під час судового розгляду), який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення. Такий підхід, враховуючи зміст положень ч. 6 ст. 9 КПК, доцільно використовувати й під час розгляду клопотань про скасування відсторонення від посади та арешту майна. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках:

- визнання доводів особи, яка не була присутня під час прийняття рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає;

-надходження від прокурора або підозрюваного/обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, клопотання про те, що у подальшому застосуванні такого заходу минула потреба. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про відсторонення від посади, на відміну від ухвали слідчого судді про відсторонення від посади або відмову у ньому (п. 11 ч. 1 ст. 309 КПК), оскарженню не підлягає;

-надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть що арешт накладено необґрунтовано. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про арешт майна, на відміну від ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому (п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК), оскарженню не підлягає. Слід звернути увагу суддів судів апеляційної інстанції, що у разі подання особами, визначеними у ст. 174 КПК, скарги на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна у зв'язку з необґрунтованістю його накладення вони мають перевірити, чи подавалось цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді на зазначене питання може залишити ухвалу без змін. Іншими словами, з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно особи, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абз. 2 ч. 2 ст. 174 КПК), а потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зі ст. 309 КПК.

Клопотанню прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором) про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом може передувати тимчасове вилучення слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою особою у законно затриманої ними особи (в порядку, передбаченому ст. 208 КПК) документів, які посвідчують таке право (право керування транспортним засобом або судном, право полювання, право на здійснення підприємницької діяльності).

Факт передання тимчасово вилучених документів, які посвідчують користування спеціальним правом, засвідчується протоколом, який складається слідчим, прокурором, іншою уповноваженою службовою особою під час законного затримання та тимчасового вилучення документів. Після складання такого протоколу слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа зобов'язана передати тимчасово вилучені документи на зберігання відповідно до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом не пізніше двох днів із моменту тимчасового вилучення. Пропуск зазначеного строку тягне за собою потребу повернення тимчасово вилучених документів.

Закінчення строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом за відсутності клопотання прокурора про його продовження або відмови слідчого судді, суду про продовження строку здійснення цього заходу забезпечення кримінального провадження, тягне за собою його припинення та потребу повернення тимчасово вилучених документів.

Відсторонення від посади як захід забезпечення кримінального провадження здійснюється:

1) з метою:

-припинення кримінального правопорушення;

-припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного/обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження (наприклад, притягнути до дисциплінарної відповідальності свідка, який

єпідлеглим обвинуваченого/підозрюваного) або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому доведення належності застосування цього засобу забезпечення перед слідчим суддею, судом, іншою уповноваженою особою покладено на прокурора, слідчого;

2) лише щодо особи, яка:

-підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. З поданого зрозуміло, що відсторонення від посади не може застосовуватись до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості чи у вчиненні кримінального проступку;

-є службовою особою правоохоронного органу незалежно від тяжкості злочину. З використаного законодавцем формулювання "незалежно від тяжкості злочину" можна дійти висновку, що на кримінальні проступки це положення закону не поширюється,

аотже, вчинення службовою особою правоохоронного органу кримінального проступку не може бути підставою для відсторонення її від посади;

3) на підставі рішення:

-слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження. Слідчий суддя під час досудового розслідування, а суд (незалежно від його складу) під час судового провадження приймає судове рішення лише у формі ухвали;

-Президента України щодо осіб, які ним призначаються;