настільна книга
.pdfпоза судовим розглядом ("Лавентс проти Латвії"); на суддю здійснювали тиск ЗМІ чи інші особи ("Папон проти Франції", "Краксі проти Італії", "Фархі проти Франції"); безпідставно змінювався склад суду ("Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії", "Моїсеев проти Росії"). Виконання вимог слідчого судді, що призвело до того, що суддя ще до розгляду справи добре ознайомився з деталями справи, може вказувати на упередженість судді (справа "Губер проти Швейцарії" від 23 жовтня 1990 року). Расистські висловлювання або визнання себе расистом (справа "Ремлі проти Франції" від 26 квітня 1996 р.) можуть вказувати на упередженість судді.
Змагальність сторін і свобода подання ними до суду своїх доказів
Головуючий у судовому засіданні має забезпечити реалізацію прав учасниками процесу. Засади змагальності в українському процесі не виключать активності суду в дослідженні та перевірці наданих сторонами доказів у справі. Суд, зокрема, може за власною ініціативою доручити проведення експертизи (ч. 2 ст. 332 КПК); викликати експерта для допиту (ч. 1 ст. 356 КПК); перевіряти покази та інші надані суду докази шляхом постановки запитань свідку (ч. 11, 13 ст. 352 КПК); ставити запитання сторонам чи іншим учасникам кримінального провадження у разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду (ч. 2 ст. 363 КПК); відновити з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, якщо обвинувачений в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження (ч. 4 ст. 365 КПК); оголошувати в судовому засіданні протоколи слідчих дій та інші долучені до матеріалів справи документи (ч. 1 ст. 358 КПК) тощо.
Про безпосередність дослідження доказів
Суд безпосередньо досліджує докази і отримує усно покази учасників кримінального провадження. Не можуть бути визнані доказами відомості, які не були предметом безпосереднього дослідження судом. У необхідних випадках на цих питаннях слід наголосити й у апеляції. Вимоги публічності зобов'язують прокурора розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення такого правопорушення. Важливою є норма ст. 27КПК, згідно з якою кожен присутній в залі судового засідання може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписувальні пристрої. Фотозйомка або відеозапис допускаються тільки за ухвалою суду. Ст. 28 КПК дає поняття розумних строків, тобто строків, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Безпосереднє дослідження доказів у судовому засіданні сприяє їх одностайному сприйняттю і усвідомленню судом та іншими учасниками судового розгляду і сприяє усуненню сумнівів і неясностей.
Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи:
1) органів внутрішніх справ;
2)органів безпеки;
3)органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;
4)державного бюро розслідувань - нового органу, щодо якого має бути прийнято відповідний закон.
Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.
У досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
Для потреб розслідування існують оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. По суті за допомогою саме таких підрозділів здійснюється негласне проникнення до житла та контроль за спілкуванням громадян.
Стороною захисту є підозрюваний, обвинувачений і, звичайно, захисник.
1. Підозрюваним є:
1)особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру;
2)особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
2.Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК.
3.Підозрюваний, обвинувачений має право:
1)знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
2)бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз'яснення у разі потреби;
3)на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату;
4)не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
5)давати пояснення, покази з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;
6)вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
7)у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім'ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями ст. 213 КПК;
8)збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
9)брати участь у проведенні процесуальних дій;
10)під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
11)застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби під час проведення процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів під час проведення окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
12)заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
13)заявляти відводи;
14)ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 221 КПК, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі ст. 290 КПК;
15)одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
16)оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК;
17)вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
18)користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі потреби користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
4. Обвинувачений також має право:
1)брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
2)збирати і подавати суду докази;
3)висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;
4)виступати в судових дебатах;
5)ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов'язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
6)оскаржувати в установленому КПК порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.
5.Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені КПК.
6.Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов'язана забезпечити адміністрація місця ув'язнення.
7.Підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний:
1)прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді" суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
2)виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
3)підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
8. Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення. Ст. 14 Пропозицій про Рамкове рішення Ради про процесуальні права у кримінальному судочинстві визнано обов'язком країн роз'яснити підозрюваній особі її права у письмовій формі ("Лист про права") і Україна передбачила таку норму.
Отже, КПК наділяє підозрюваного, обвинуваченого, а відтак і адвоката широким спектром захисних механізмів, якими потрібно вміти користуватися. Позитивним
моментом є те, що підозрюваному, обвинуваченому вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки. У всякому разі маючи при собі пам'ятку, підозрюваний, обвинувачений може здогадатися, що для нього був би корисним адвокат.
Заслуговує на увагу право під час проведення процесуальних дій ставити запитання та подавати зауваження і заперечення щодо порядку проведення процесуальної дії. Ці запитання, зауваження і заперечення в обов'язковому порядку заносяться до протоколу.
Недоліком КПК є те, що ним чітко не розмежовано повноваження адвоката і підозрюваного. У всякому разі неясно і не зовсім зрозуміло, які саме процесуальні дії може здійснювати тільки підозрюваний і обвинувачений. У правовій літературі висловлена думка, що захисник не може користуватися процесуальними правами, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику "Зокрема, право: не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, покази з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати; укласти угоду про визнання винуватості чи про примирення з потерпілим тощо"43. Важливим є право адвоката мати конфіденційне побачення до першого допиту підозрюваного без дозволу слідчого, прокурора, суду. Крім того, після першого допиту захисник має право на такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Право на конфіденційне спілкування з адвокатом є однією з основних вимог справедливого судового розгляду і випливає із ст. 6 § (с) КЗПЛ. У рішенні "С. проти Швейцарії" ЄСПЛ вказав, що " право обвинуваченого зноситися зі своїм адвокатом поза межами чутності третьої особи являє собою одну з головних вимог справедливого судового процесу в демократичному суспільстві і випливає з положень п. З ст. 6 Конвенції. Якщо адвокат не має можливості зв'язатися зі своїм клієнтом і отримати від нього конфіденційні інструкції, не підлягаючи такому нагляду, то його допомога великою мірою втрачає свою корисність, у той час як Конвенція покликана гарантувати право, яке має практичний і дійовий характер".
Іноді адвокат змушений "бігати" за слідчим, якого інколи не можна знайти на місці, щоб вручити йому потрібні документи. Очевидно, що у випадку, якщо адвокат не може знайти слідчого, йому слід звертатись із скаргою до слідчого судді, хоча така можливість чітко не прописана. Взагалі механізм побачень з підозрюваним, обвинуваченим має бути більш чітко врегульований або в самому КПК, або в інших нормативних актах. Права адвоката, передбачені частинами 4 та 5 ст. 46 КПК, не є вичерпними.
Захисник має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом і потрібні для захисту. Це і звернення з адвокатськими запитами представляти права осіб, юридичних осіб у суді, органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях; ознайомлюватися з матеріалами, потрібними для адвокатської діяльності, в тому числі з документами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви та скарги; доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових осіб; бути присутнім під час розгляду своїх клопотань на засіданнях колегіальних органів та
давати пояснення щодо їх суті. Збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, знайомитись з ними та опитувати осіб за їх згодою. Застосовувати технічні засоби., посвідчувати копії документів у справах, які він веде. Одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань та користуватись іншими правами (ст. 20 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Важливою нормою є правило, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані виконувати законні вимоги захисника (ст. 46 КПК). Отже, адвокат може направляти переліченим особам не тільки запити, а й вимоги щодо витребування певних документів або припинення незаконних дій, які здійснюються щодо підозрюваного, обвинуваченого. До законних вимог слід віднести ті, що засновані на положеннях Конституції та законів України, КЗЛП і протоколів до неї, міжнародних договорів України.
Ст. 278 КПК зобов'язує слідчого, прокурора вручити підозрюваному повідомлення про підозру, а ст. 293 КПК зобов'язує надати копію обвинувального акту. Зміст обвинувального акта визначено у ст. 291 КПК України . Ст. 46 КПК гарантовано право на конфіденційне спілкування з адвокатом. У справі "Людике, Белькасем і Кач проти ФРН" ЄСПЛ визнав, що включення сум, які затрачені державою на перекладача, до судових витрат суперечить ст. 6 КЗПЛ. Отже, допомога перекладача має бути безоплатною.
Обов'язки захисника
У будь-якому процесі обвинувачений, підозрюваний має право на два блага: щоб поряд був обраний ним захисник (інакше не буде правосуддя) і на справедливість обвинувачення (інакше буде розправа), - пише відомий у Росії адвокат Л. С. Арія. В Україні поняття адвоката визначено у п. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів (ч. 1 ст. 4 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Під конфліктом інтересів розуміють суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов'язками (п. 8 ч. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Захисник зобов'язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.
Для контакту із захисником слідчий, прокурор, суд зобов'язані надати затриманій особі або особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника. Слідчий, прокурор, суд мають надати затриманій особі можливість використати засоби зв'язку для
запрошення захисника та мають утримуватись від рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.
Право на конфіденційне побачення захисник має, відповідно до ст. 46 ч. 5 КПК, без спеціального на те дозволу слідчого, прокурора, суду. Однак КПК не передбачає, як має діяти адвокат, якщо його не допустили до затриманого. Право на оскарження таких дій до слідчого судді не передбачено главою 26 КПК. Отже, в цьому випадку слід подавати скаргу на дії посадових осіб в загальному порядку.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках:
1)коли відповідно до вимог ст. 52 КПК участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
2)коли підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно;
3)коли слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Договір із захисником укладає підозрюваний, обвинувачений чи інші особи в його інтересах за клопотанням або з наступною згодою підозрюваного, обвинуваченого.
Участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
В інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:
1)щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
2)щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
3)щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;
4)щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;
5)щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності у особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;
6)щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.
Слідчий, прокурор чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому ст. 49 Кодексу, виключно у невідкладних випадках, якщо завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі в проведенні процесуальної дії, є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.
Запросити захисника до участі в окремій процесуальній дії має право і сам підозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби у проведенні невідкладних процесуальних дій за участю захисника немає і коли неможливе прибуття захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом 24 годин слідчий, прокурор, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника.
Під час проведення окремої процесуальної дії захисник має ті самі права і обов'язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження.
Захисник як до процесуальної дії, так і після неї має право зустрічатися з підозрюваним, обвинуваченим для підготовки до проведення процесуальної дії або обговорення її результатів.
Здійснення захисту під час проведення окремої процесуальної дії не покладає на захисника обов'язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії.
Діяльність захисника відповідає завданням правосуддя. Захисник сам, а також за погодженням із своїм підзахисним обирає способи і методи захисту. Адвокат-захисник не вправі займати позицію, яка б допускала колізію з основного питання кримінальної справи - про доведеність обвинувачення. У випадку, якщо підсудний визнає свою вину, а адвокат вважає, що вина не доведена, або що його підзахисний перебуває під певним впливом і обмовляє себе, захисник має право у дебатах не погодитись з обвинуваченням і відстоювати позицію невинуватості підсудного. Ця проблема є складною і спірною і потребує спеціальних досліджень.
Приклад. У справі з обвинувачення колишнього прокурора обвинувачення зайняло жорстку позицію. Повне визнання вини підсудним (як дали зрозуміти захисту) відкривало дорогу до застосування ст. 75 КК України. У протилежному випадку прокуратура вимагала б позбавлення волі на великий строк. Після консультацій із захисником підсудний визнав свою вину повністю, а адвокат у своїй захисній промові
вказав на всі слабкості та недоліки доказової бази та помилковість висновків обвинувачення. В результаті негласна домовленість була дотримана, а адвокат залишив за собою право на оскарження вироку суду.
Мета захисту: виявити обставини, які виправдовують обвинуваченого, або пом'якшують його відповідальність. Отже, захисник, навіть виходячи з цих позицій, може бути байдужим до встановлення істини у справі. Адже захисник не має права виявляти факти, які викривають підзахисного, або погоджуватися з обвинуваченням, якщо його підзахисний не визнає свою вину. Загальне правило - адвокат не має права займати позицію, яка суперечить інтересам клієнта. І тут може виникнути етична проблема. В інтересах обвинуваченого може бути позиція визнання вини. Чи може адвокат ставити перед клієнтом дилему: визнати вину і залишитись на волі або не визнавати її і одержати реальну міру покарання. Кожна конкретна ситуація диктує свій вихід для адвоката, і однозначної відповіді тут немає.
Захисник не має права прийняти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав юридичну допомогу.
Обов'язок органів влади та інших осіб виконувати законні вимоги захисника має бути підкріплений відповідальністю за невиконання його вимог, що потребує змін у законодавстві. Очевидно, що потрібен і перелік принаймні частини вимог, які може ставити адвокат перед органами влади, підприємствами, службовими та фізичними особами. Без цього норма про законні вимоги адвоката залишиться лише добрим наміром.
Отже, в новому КПК є низка істотних новацій, які заслуговують на схвалення. Насамперед слід наголосити на праві мати конфіденційне побачення без спеціального на те дозволу слідчого, прокурора, суду. Це означає, що у випадку перебування підозрюваного, обвинуваченого в СІЗО або ІТТ посадові особи цих закладів зобов'язані забезпечити реалізацію цього права адвокату-захиснику. Закон гарантує проведення такої зустрічі без прослуховування чи підслуховування, але допускає можливість візуального контролю.
Захисник може розголошувати певні відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в кримінальному провадженні та становлять адвокатську або іншу таємницю, тільки за умови згоди на це підозрюваного, обвинуваченого. Звісно, що при цьому слід дотримуватись і інших вимог, які встановлюють обмеження для адвоката.
Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, суд зобов'язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.
Термін "залучення" захисника невдалий. Краще б використати слово "запрошення". Там же, де орган влади ставить вимогу до адвокатського об'єднання про забезпечення захисника, можна вжити і термін "залучення".
Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням у випадках і в порядку, визначених ст. 53 КПК.
Договір із захисником укладає підозрюваний, обвинувачений або інша особа за клопотанням або з наступною згодою підозрюваного. В цих випадках слідчий або інша особа може затягувати процес допуску захисника посиланням на те, що потрібно з'ясувати, чи було клопотання підозрюваного, обвинуваченого або з'ясувати наявність наступної згоди підзахисного.
Відповідно до ст. 48 КПК захисник в будь-який момент може бути залучений підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні.
Для підтвердження своїх повноважень захисник подає (ст. 50 КПК):
1)свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;
2)ордер, договір із захисником або дорученням органу, уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Встановлення будь-яких додаткових вимог або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається. Ст. 50 нового КПК знімає низку проблем, які існували на практиці до його прийняття. Адвокату достатньо представити ордер встановленого зразка і свідоцтво щоб підтвердити свої повноваження.
За певних умов адвокат може подати письмову заяву про залучення до справи, подавши вказані вище документи. На відміну від КПК 1960 р. у новому КПК не ставиться вимога, щоб ордер був виданий адвокатським об'єднанням. Це дає підстави стверджувати, що ордер для потреб кримінальної справи може виписати і адвокат, який діє індивідуально. Таке випливає також із ч. 2 ст. 13 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Закон не передбачає потреби винесення будь-якого рішення слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом про допуск захисника. Отже, з моменту надання документів, передбачених ст. 50 КПК, захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює. У практиці виникло питання: чи може адвокат вступити у справу на підставі договору про правову допомогу? Вимогу про обов'язкове надання ордера ставили окремі суди.
Формально суд правий, і все залежить від його розуміння ст. 50 КПК. Якщо б було записано "ордером і договором", то надання ордеру було б обов'язковим. Але в кримінальному процесі ситуація дещо інша, ніж у цивільному. Там довіритель визначає повноваження особи у договорі про надання правової допомоги. В кримінальному процесі повноваження захисника визначено законом. За таких обставин досить було б і договору про надання правової допомоги у кримінальній