Опора на позитивне в особистості та колективі

Уважне ставлення до позитивних сторін особистості військовослужбовця або колективу змінює в ньому почуття впевненості в собі. Особливо важливо приділяти увагу позитивним сторонам характеру недисциплінованого воїна. Ніколи і ніхто не буває байдужим до похвали. Потрібно це враховувати, регулярно відмічати хоча б і незначні успіхи в діяльності воїна або колективу – це сприяє їхній позитивній активності.

Сутність принципу полягає в тому, щоб використати найкращі, позитивні якості людини та опиратися на них. Людям завжди властиве прагнення до кращого. Тільки через позитивне можна показати воїну, до чого він мусить прагнути, чого досягти чесною та добросовісною працею.

Основні вимоги даного принципу.

По-перше, підходити до виховання воїнів з оптимістичних позицій. Це означає, що немає людей від природи зіпсованих. Людина не народжується поганою. Тим чи іншим вона стає в житті, в процесі виховання.

По-друге, використання кращих якостей воїна у вихованні.

Як правило, це є любов до техніки, спорту, музику, живопису – важливо спиратися на ці якості.

По-третє, показ перспектив розвитку воїна.

Це досягається залученням в різні види діяльності, підкреслювання їх важливості для воїна.

По-четверте, дотримання педагогічного такту в критиці недоліків.

Порушення такту в критиці недоліків нерідко призводить до великих помилок у виховній роботі. Особливо антипедагогічним є підкреслення тільки негативного у людині, часте нагадування про попередні провини. Потрібно дотримуватись такту в критиці недоліків воїнів в стінному друці, особливо в сатиричних газетах. Інколи карикатурне зображення тих чи інших воїнів носить образливий характер та викликає законне почуття протесту.

Постійний акцент на недоліках, замовчування позитивних сторін можуть привести до того, що воїн втрачає віру в себе та починає вірити в те, що у нього немає нічого доброго, що він невиправний.

По-п’яте, вміле використання сили прикладу.

По-шосте, створення необхідних умов для розвитку у воїнів кращих якостей.

Практика виховної роботи має багато прикладів, коли воїни, проявляють свої позитивні якості в складних ситуаціях, в діяльності направленій на зміцнення бойової готовності підрозділу, несення вартової служби у важких погодних умовах тощо.

Таким чином, знання вимог принципу дозволяє розкрити всі можливості воїна і створити необхідні умови для формування та розвитку у воїнів кращих якостей.

Поєднання вимогливості до підлеглих з повагою до їхньої особистості, гідності і піклуванням про них

Висока вимогливість виступає як організуюча виховна сила. Вона повинна мати певні риси:

• вони повинні розуміти доцільність вимог, які висовуються до них;

• вимогливість несумісна з приниженням особистої гідності;

• вимогливість повинна бути послідовною, поширюватися на всіх воїнів;

• вимогливість повинна зростати разом з розвитком свідомості воїнів;

• вимогливість повинна бути обгрунтованою.

Слід враховувати, що вимоги типу "дістань", "знайди" і т.п., штовхають підлеглих на порушення дисципліни і проступки.

Без проявів уваги і піклування про підлеглих вимогливість малоефективна.

Вимогливість до людини і повагою до неї – це дві сторони одного й того ж принципу виховання.

Які ж основні вимоги цього принципу?

По-перше, принциповість і непримиренність до недоліків. Про принциповість вихователя судять перш за все по тому, як він відноситься до своїх службових обов’язків, до недоліків підлеглих, відступлення від вимог статутів.

По-друге, наполегливість і рішучість впровадження в життя своїх вимог. Це стосується всіх сторін життя, навчання і служби військового колективу: виконання плану бойової і гуманітарної підготовки, під тримання встановленого порядку тощо.

По-третє, персональна відповідальність кожного воїна за доручену справу.

По-четверте, постійний контроль за виконанням наказів. Контроль здійснюється з метою не тільки перевірити виконання, але і попередити розходження слів з ділом.

Вимагати від людини, а потім не перевірити як вона виконала завдання, - означає позбавити вимогливість її виховної сили. Формальне відношення до того, як підлеглий виконав завдання, як правило породжує у нього байдужість до справи, розхлябаність, безвідповідальність.

По-п’яте, турбота про дотримання прав, і задовольняння потреб воїнів. Командиру підрозділу важливо пам’ятати, що теперішній час все більше значення набуває турбота про задовольняння духовних і матеріальних потреб воїнів.

Освітній і культурний рівень особового складу, що постійно зростає, особливо гостро ставить питання про задоволення духовних запитів, організації відпочинку, спортивно-масової роботи. Важливим обов’язком кожного вихователя є турбота про харчування, здоров’я, матеріально-побутові умови особового складу.

Таким чином, реалізація на практиці вказаних вимог дозволяє швидше вирішити завдання по вихованню особового складу підрозділу.