- •1. Визначення, цілі, види та напрямки діяльності підприємства
- •2. Правові основи функціонування підприємства
- •3. Підприємництво як сучасна форма господарювання
- •4. Договорні взаємовідносини і партнерські зв’язки у підприємницькій діяльності
- •5. Міжнародна підприємницька діяльність
- •6. Види підприємств
- •7. Об’єднання підприємств: поняття та види
- •8. Сутнісна характеристика, зовнішнього середовища
- •9. Функціонування окремих суб’єктів мікросередовища
- •10. Макросередовище та його чинники
- •11. Структура підприємства
- •12. Сутність і функції процессу управління
- •13. Методи управління діяльності підприємств
- •14. Організаційні структури управління підприємствами різних форм власності
- •15. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями
- •16. Ринкове середовище господарювання підприємств і організацій
- •17. Загальна характеристика продукції (послуг)
- •18. Маркетингова діяльність і формування программи випуску продукції (надання послуг)
- •19. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •20. Прогнозування розвитку суб’єктів господарювання
- •21. Методичні основу планування
- •22. Стратегія розвитку підприємства
- •23. Бізнес – планування
- •24. Тактичне та оперативне планування
- •25. Поняття, класифікація і структура персоналу підприємства
- •26. Визначення чисельності окремих категорій працівників
- •27. Сучасна системі управління персоналом
- •28. Продуктивність праці персоналу
- •29. Оплата праці: сутність, функції, державна політика і загальна організація
- •30. Застосовувані форми і системи оплати праці робітників
- •31. Доплати і надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу
- •32. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів
- •33. Оцінка, класифікація і структура основних фондів
- •35. Ефективність відтворення і використання оборотних фондів підприємства
- •36. Структура, нормування і використання оборотних фондів підприємства
- •37. Оборотні кошти підприємства, їх загальна характеристика і нормування
- •38. Ефективність використання оборотних коштів підприємства
- •39. Поняття, склад і структура інвестицій
- •40. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •41. Характеристика техніко – технологічної бази виробництва, технічних розвиток підприємства
- •42. Формування і використання виробничої потужності підприємства
- •43. Структурна характеристика, структура і принципи організації виробничих процесів
- •44. Організаційні типи виробництва
- •45. Методи і форми організації виробництва
- •46. Якість і конкурентоспроможність продукції (послуг)
- •47. Стандартизація і сертифікація продукції (послуг)
- •48. Загальна характеристика витрат на виробництво і реалізацію продукції (послуг)
- •49. Класифікація витрат
- •50. Кошторис виробництва
- •51. Собівартість виробництва
- •52. Прибуток і доход підприємства
- •53. Рентабельність ресурсів і продукції
- •54. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства
- •55. Загальна характеристика процесів трансформації і реструктуризації
- •56. Порядок, концепції і варіанти реструктуризації підприємства
- •57. Змістово-тепологічна характеристика економічної безпеки господарюючого суб’єкта
- •58. Рівень економічної безпеки і кризовий стан підприємства
- •59. Санація господарюючих суб’єктів
- •60. Банкротство і ліквідація збанкрутілих підприємств
- •1. Визначення, цілі, види та напрямки діяльності підприємства
19. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
В своей деятельности предприятие использует материально-технические ресурсы (сырье, материалы, топливо, энергия, комплектующие изделия и т.п.). Они в процессе производства превращаются в продукцию (услуги) и подлежат постоянному пополнению.
Для этого организуется материально-техническое обеспечение, включающее: определение потребности в материально-технических ресурсах, поиск и покупка ресурсов, организацию доставки, хранения и выдачи потребителям на предприятии. Снабжение материально-техническими ресурсами должно быть своевременным, комплексным и требовать минимальных затрат. Выполняет эту работу отдел материально-технического снабжения предприятия.
Материально-технические ресурсы предприятие приобретает на рынке, где продавцами и поставщиками являются непосредственно предприятия – производители или организации – посредники. Приобретение материально – технических ресурсов непосредственно у производителей, т. е. организация снабжения по прямым связям, имеет преимущества, в том что обеспечивает возможность оперативного учета специальных требований покупателя к продукции, конкретных пожеланий относительно ее состава, конструкции, оформления, планирования сроков поставки и т. п. Нерегулярная или периодическая покупка материально-технических ресурсов, прежде всего с однородными стандартизованными свойствами, может осуществляться на товарных биржах, где концентрируется информация о продаже продукции и уровне текущих цен.
Выбирая поставщиков ресурсов, следует учитывать ряд факторов, в том числе: соответствие производственной мощности поставщиков потребностям предприятия в материалах, качество и цену последних, репутацию поставщика, его территориальную отдаленность и оперативность поставок, скорость реакции на требования покупателя, условия расчетов, возможность получения кредита и т.п. Эти характеристики поставщиков тщательно анализируются и выбирается тот партнер, который обеспечивает наилучшие условия снабжения при минимальных затратах.
Между поставщиком и потребителем материально-технических ресурсов заключается договор, регламентирующий все условия снабжения: количество, качество, цену товаров, срок поставки, форму расчетов, ответственность за нарушение договора. Ресурсы поступают на склад предприятия, с которого далее подаются на рабочие места.
Объекты техники (машины, оборудование, приспособления и т. п.), которые необходимы эпизодически, хранятся на складе предприятия до момента ввода в эксплуатацию. Что касается материалов, то снабжение таковыми рабочих мест является регулярным и считается завершающим этапом материально-технического обеспечения производства В зависимости от типа производства применяются различные системы лимитирования и обеспечения цехов материалами. На предприятиях единичного и мелкосерийного производства широко применяется децентрализованная (пассивная) система снабжения цехов. Склад выдает материалы на основании разовых требований цехов, которые самостоятельно их получают и транспортируют. В условиях массового и крупносерийного производства со стабильной номенклатурой продукции и ритмичным потреблением материалов применяется централизованная (активная) система обеспечения рабочих мест. Склад доставляет материалы в пределах установленного лимита непосредственно на рабочие места в необходимом количестве и в нужное время в соответствии с календарным графиком. Централизованная система позволяет эффективнее использовать складские помещения, транспортные средства, успешнее механизировать и автоматизировать транспортно-складские операции.
Централизованное снабжение материалами цехов и рабочих мест приобретает высшую форму в условиях интегрированной системы производства и снабжения “точно но времени” (японский вариант – “канбан”), когда все процессы и их обеспечение осуществляются в соответствии с четким календарным графиком. В единый график работы включаются также и поставщики, обеспечивающие производственный процесс часто прямо “с колес”, сводя запасы материалов массового потребления к минимуму.
Потребность в материально-технических ресурсах определяется по-разному, в зависимости от их назначения. Количество технических средств, т. е. машин и оборудования, исчисляют эпизодически при проектировании производственных систем. Расчеты потребности в материалах являются регулярными и осуществляются на единой методической основе. Количество материалов определенной разновидности, необходимой предприятию в расчетном периоде в натуральном измерении (Мpн), и которую следует закупить, исчисляется по формуле
(Мpн) = Мp + Мн + Мк, (14.3) где Мp – расход материалов в расчетном периоде;
Мн, Мк – переходной запас материалов соответственно на начало и конец расчетного периода.
Материалы расходуются на следующие потребности: основное производство, изготовление технологической оснастки, ремонтно-эксплуатационные работы, мероприятия по повышению технического уровня производства, капитальное строительство собственными силами. Расход материалов определяется умножением нормы расхода на объем продукции (работ). Этот основополагающий принцип конкретизируется в соответствии с тем или иным объектом нормирования. В частности, расход материалов на производство продукции Мp.п подсчитывается по формуле
где n – количество наименований изготовляемой продукции;
Ni – объем выпуска продукции i-го наименования в натуральном измерении;
норма расхода материала на единицу i-го изделия;
Mн.п – расход материала на изменение остатков незавершенного производства.
Величина Mн.п исчисляется тогда, когда существенно изменяются остатки незавершенного производства. Она определяется по-разному в зависимости от широты номенклатуры продукции и величины норм расхода. При ограниченной номенклатуре продукции и больших нормах расхода оп ределяется изменение количества изделий в незавершенном производстве, которое умножают на норму расхода на одно изделие. В других случаях величина Mн.п исчисляется приблизительно, исходя из изменения незавершенного производства в стоимостном измерении и затрат материалов на денежную единицу за прошлый год.