- •Вінницький національний медичний університет
- •З дисципліни Медицина надзвичайних ситуацій
- •Тема 1: Організація захисту населення і території за умов надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу
- •1. Тема № 1: Організація захисту населення і території за умов надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу
- •1. Вступ
- •3. Мета, завдання і принципи Цивільного захисту населення і території за умов надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу
- •4. Правова основа Цивільного захисту. Закон України «Про правові засади цивільного захисту». Основні заходи у сфері Цивільного захисту. Режими функціонування Єдиної системи Цивільного захисту (єсцз)
- •4.1. Закон україни «про правові засади цивільного захисту»
- •4.2. Основні заходи у сфері цивільного захисту
- •4.3. Режими функціонування єдиної системи цивільного захисту:
- •5. Постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, їх мета та завдання. Загальні принципи організації і структури цо України
- •5.2.Загальні принципи організації і структури цо України
- •6. Організація медичного забезпечення населення в особливий період
- •6.2. Дезактивація, дегазація, дезинфекція. Санітарна обробка людей
- •6.3. Евакуаційні заходи. Організація і планування евакуаційних заходів, їх особливості у випадку аварій, катастроф і стихійних лих
- •7. Засоби захисту населення
- •7.1. Колективні засоби захисту
- •7.2. Засоби індивідуального захисту людини ( схема 2):
- •7.2.1. Засоби захисту органів дихання.
- •7.2.2. Засоби захисту шкірних покривів
- •7.2.3. Засоби медичного захисту
- •7.2.4. Засоби психологічного захисту
4.3. Режими функціонування єдиної системи цивільного захисту:
-
повсякденного функціонування (нормальна виробничо-промислова, радіаційна, хімічна, біологічна (в т.ч. бактеріологічна), сейсмічна, гідрогеологічна та гідрометеорологічна обстановка, відсутні епідемії, епізоотії, епіфітотії).
Забезпечується спостереження і контроль обстановки на потенційно небезпечних об’єктах, виконують науково-технічні програми щодо запобігання НС, заходи щодо забезпечення безпеки і захисту населення від НС, підготовка органів управління і навчання населення до дій в умовах НС, постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення НС.
-
підвищеної готовності (істотне погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (в т.ч. бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановка, наявність загрози виникнення НС).
Забезпечується, формуванням комісій для виявлення причин погіршення обстановки і підготовки пропозицій щодо її нормалізації, посиленням спостереження і контролю за ситуацією, розробленням заходів захисту населення від потенційної загрози виникнення НС, приведенням у стан підвищеної готовності сил і засобів реагування, здійсненням заходів запобігання виникнення НС.
-
надзвичайної ситуації (встановлюється в разі виникнення та під час ліквідації наслідків НС).
Здійснюється визначенням меж території, на якій виникла НС, організацією захисту населення і територій в умовах НС, організацією робіт з локалізації і ліквідації наслідків НС, залученням необхідних сил і засобів, безперервним контролем за розвитком НС, оперативним зв’язком з вищими органами управління і оповіщенням населення.
-
надзвичайного стану;
-
воєнного стану.
5. Постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, їх мета та завдання. Загальні принципи організації і структури цо України
5.1. Важливе місце в загальній системі захисту населення від промислових аварій, катастроф і стихійних лих посідають постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.1996 року № 237 в країні створені і функціонують постійні комісії такі як: урядова, обласна та районна (міська) комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (при відповідній держадміністрації).
Мета комісії – оперативне вирішення питань, пов‘язаних з попередженням надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, координації та контролю комплексу робіт і заходів в цій сфері.
5.2.Загальні принципи організації і структури цо України
Начальником ЦО України є Прем‘єр-Міністр України.
Загальне керівництво ЦО України здійснюють Кабінет Міністрів України, центральні і місцеві органи державної влади, керівники підприємств і організацій незалежно від форми власності. Безпосереднє керівництво реалізацією завдань ЦО, діями її органів управління, штабів і спеціалізованих формувань ЦО покладається на створене в 1996 році Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (п.2 Положення про МНС України, 1996). Під час НС відповідальність за виконання ЦО покладається також на штаби ЦО та з НС, спеціальні підрозділи міністерств та відомств, задіяних в НС, а також на штатних працівників ЦО підприємств.
В області, місті (районі) начальником ЦО є голова обласної (міської) адміністрації. Створені цих же рівнів і штаби ЦО та з НС, які входять до складу місцевих держадміністрацій на правах подвійної підпорядкованості (Постанова Кабміна України від 4.03.96 р., № 294). До складу Штабу ЦО та з НС області введена інспекція ЦО і техногенної безпеки. В Штабах ЦО та з НС (до району міста) відповідальні посади комплектуються військовослужбовцями. Начальник Штабу є першим заступником відповідного начальника ЦО.
При начальникові ЦО створюється евакуаційна комісія для евакуації населення і розосередження працюючих, що є надійним способом захисту людей при НС і застосуванні зброї масового ураження.