Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу:

• Праця і соціально-трудові відносини як об’єкт дослідження дисципліни.

• Предмет і завдання дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини”.

• “Економіка праці й соціально-трудові відносини” у системі наук. Її роль та значення у підготовці бакалаврів.

2. Побудувати структурно-логічну схему дисципліни.

3. Побудувати структурно-логічну схему взаємозв’язків курсу “Економіка праці й соціально-трудові відносини” з іншими дисциплінами і науками.

4. Написати есе "Як я бачу місце дисципліни “Економіки праці й СТВ” у своїй фаховій підготовці.

5. Підготуйтесь до зрізу залишкових знань з основ економічної теорії по термінах і поняттях, які є базовими для даної дисципліни з метою забезпечення їх наступності.

6. Зробити підбірку літературних джерел згідно тематичного плану вивчення дисципліни, переглянути сайти Міністерства праці й соціальної політики, Державного комітету статистики, Державної служби зайнятості.

7. Сформулюйте п’ять найважливіших, на Вашу думку, конкретних проблем, які стосуються безпосередньо Вас, Вашої сім’ї та місцевості, в якій Ви проживаєте та є предметом дослідження науки економіки праці.

8. Переглянути схему 1.1 «Взаємозв’язок проблем дослідження дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» з іншими дисциплінами та науками в підручнику О. А. Грішнової за 2007 р., стор. 23.

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає дисципліна «Економіка праці та соціально-трудові відносини»? Яка її мета і завдання?

2. Поясніть взаємозв’язки дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» з іншими дисциплінами та науками.

Література

21, 22, 23, 62

Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Мета роботи: закріплення і систематизація знань про склад і рух населення в трудовому аспекті, сутність і складові і вимір трудового потенціалу суспільства.

План вивчення теми

1. Поняття трудових ресурсів, їх структура, вікові межі.

2. Демографічні та соціально-економічні процеси, що впливають на кількісні та якісні характеристики трудових ресурсів. Джерела поповнення трудових ресурсів.

3. Трудовий потенціал суспільства та його вимір.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчення теми необхідно розпочати із визначення основних категорій населення по відношенню до праці. В соціально-економічному аспекті населення розглядається як елемент суспільного виробництва. Визначальним параметром населення є його чисельність. Треба знати, що для економіки праці важливим є такий контингент населення як населення працездатного віку (у вітчизняній статистиці: жінки у віці 16-54, чоловіки – 16-59 років) (рис. 3.1). Із статистики треба згадати такі показники як коефіцієнт старіння населення, коефіцієнт навантаження особами старшими за працездатний вік, показники природного та механічного руху (народжуваності, смертності, прибуття і вибуття, рухомості та механічного приросту).

Рис. 3.1. Склад населення за віком працездатності

Необхідно засвоїти, що населення зазнає змін у часі завдяки його відтворенню та міграції.

Відтворення населення – це зміна в чисельності та складі населення за рахунок його природного приросту. Загальний приріст населення розкладається на природний та механічний.

Природний рух – це процес, що змінює чисельність та склад населення шляхом його оновлення, а механічний рух – за рахунок його територіального переміщення.

Процес зміни лише складу населення внаслідок його соціально-економічного та культурного розвитку називається соціальним рухом.

Напрями відтворення населення:

• розширене

• просте

• звужене.

Механічний рух – це переміщення людей через кордони регіону, яке пов’язане із зміною їх місця проживання.

Види міграції в залежності від перетину міграційними потоками адміністративно-територіальних кордонів:

• внутрішня

• зовнішня.

Кожний вид розподіляється на короткострокову та довгострокову міграцію.

Міграційні процеси характеризуються показниками обсягу міграції, її інтенсивності, розміру та напряму міграційних потоків.

Необхідно з’ясувати співвідношення понять «потенціал людини», «трудовий потенціал», «людський капітал», «робоча сила» (тут вони розміщені в порядку звуження значення).

З урахуванням віку і працездатності вирізняють дві категорії населення, які в сумі утворюють трудові ресурси – працездатне населення у працездатному віці та працююче населення у позапрацездатному віці.

Із статистики треба згадати, що розрахунок працездатності ведеться за формулами:

загальна працездатність = *100 (3.1);

працездатність населення у працездатному віці = *100; (3.2);

заміщення трудових ресурсів = *1000 (3.3),

де S – загальна чисельність населення,

S - чисельність осіб допрацездатного віку,

S, S - чисельність відповідно осіб працездатного віку та працездатних осіб працездатного віку.

Трудові ресурси можуть бути структуровані за такими ознаками:

• стать;

• вік;

• освіта;

• суспільні групи;

• місце проживання;

• професія;

• національність та мова;

• релігія;

• зайнятість за сферами.

Головним елементом трудових ресурсів є працездатне населення, яке складається з економічно активного та економічно неактивного населення. Економічно активне населення включає зайнятих та безробітних.

Студенти повинні знати, що в Україні існують певні розбіжності в правовому та статистико-економічному тлумаченні понять економічно активного та неактивного населення, зайнятих та безробітних, що відбивається на порядку реєстрації, розрахунку та аналізі даних.

Облік та розрахунок економічно активного населення здійснюється державною статистикою за двома методологіями:

• згідно з діючим законодавством;

• за методологією міжнародної організації праці (МОП).

Методології різняться за:

• визначенням межі працездатного віку населення. Законодавчо встановлено 16-54 (59) років, а за методологією МОП враховується вік 15-70 років включно;

• складовими економічно активного та неактивного населення.

Згідно із Законом України “Про зайнятість населення” категорія учнів та студентів денної форми навчання відноситься до зайнятих, а за методологією МОП вважається економічно неактивним населенням, бо навчання не є економічною діяльністю.

Категорії зайнятого населення відповідно до Закону “Про зайнятість населення”:

Працюючі за наймом	Особи, які зайняті на умовах повного або неповного робочого часу на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форми власності і працюють за заробітну плату
Сомозайняті	Особи, які самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві) і працюють заради прибутку чи сімейного доходу
Виконуючі державні та громадські обов’язки	Обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об’єднань
Зайняті на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ	Особи, які проходять військову та невійськову (альтернативну) службу та службу в органах внутрішніх справ
Учні та студенти	Особи працездатного віку, які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах, вищих навчальних закладах
Тимчасово присутні працюючі громадяни інших країн	Особи, які виконують функції, що не пов’язані з діяльністю посольств і місій

Рис. 3.2. Структура працездатного населення (до працездатного населення (трудових ресурсів) належить працездатна частина економічно неактивного населення; економічно активне населення = робоча сила).

Компоненти трудового потенціалу працівника:

• психофізіологічний;

• кваліфікаційний;

• особистісний.

Реалізований трудовий потенціал називають людським капіталом.

Узагальненим показником людського потенціалу, в т. ч. трудового потенціалу суспільства може вважатися індекс людського розвитку (ІЛР), або індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Він є узагальненим показником, що відображає порівняні можливості людей у різних країнах. З 1990 р. ІЛР розраховуються ПРООН і публікуються у щорічних звітах. Даний індекс акумулює в одному числовому показнику три найважливіші складові цього розвитку: тривалість життя, освіченість (письменність та охоплення навчанням), а також ВВП на душу населення за паритетами купівельної спромо­жності валют. Ці складові вводять у загальні розрахунки за спеціальними формулами й у такий спосіб отримують зведений індекс людського розвитку, який для кожної країни виражається відносною величиною

Спочатку для вимірювання ІЛР використовували близько 40 показників, здебільшого кількісних параметрів і рейтингів. Однак не всі параметри можна виміряти кількісно, наприклад, наявність політичного вибору чи свободу особистості, обсяги духовного чи соціального капіталів.

Наразі показник ІЛР, окрім середнього доходу, включає відомості про тривалість людського життя, рівень освіти (різні ступені грамотності). Більш точно ІЛР розраховується на основі трьох показників:

П.І — очікуване довголіття, яке визначається як тривалість майбутнього життя при народженні дитини;

П.ІІ — досягнутий рівень освіти, вимірюється як сукупний індекс грамотності дорослого населення (дві третини) і сукупна частка учнів (одна третина);

П.ІІІ — життєвий рівень, вимірюється реальним ВВП на душу населення (в доларах США паритету купівельної спроможності — ПКС).

Щоб визначити ІЛР, для кожного з цих показників встановлюємо максимальні і мінімальні значення (Х_і):

• тривалість майбутнього життя — 25 та 85 років;

• грамотність серед дорослого населення — 0 та 100%;

• сукупна частка учнів — 0 та 100%;

• реальний ВВП на душу населення (в дол. США ПКС): 100 дол. ПКС і 40000 дол. ПКС.

Для будь-якого компонента ІЛР окремі індекси розраховуються за формулою 3.4

Індекс (П.І – П.ІІІ) = (фактичне значення Х_і— мінімальне значення Х)_і /

/ (максимальне значення Х_і— мінімальне значення Х_і) (3.4)

Приклади розрахунку індексів П.І і П.ІІ:

1. Якщо в країні тривалість майбутнього життя при народженні дитини становитиме 65 років, то

П.І = (65-25)/(85-25) = 40/60 = 0,667.

2. Якщо, наприклад, грамотність дорослого населення становить 93,8%, а сукупна частка учнів — 78,0%, то

П.ІІ = (2*(0,938)+0,78))/3 = 0,885.

Доходи — це ступінь наближення до рівня пристойного життя. Базовий підхід при обчисленні доходів спирається на той факт, що досягнення нормального рівня життя не потребує необмежених доходів. Існує два методи обрахунку індексу доходу (життєвого рівня) П.ІІІ. У першому випадку для його побудови за пороговий рівень у' береться середній дохід у світі (наприклад 5120 дол. США ПКС) і будь-який дохід понад цей рівень обраховується за формулою корисності доходу.

Для максимального значення доходу в 40000 дол. США ПКС дисконтоване значення доходу, яке дорівнює 5448 дол. США.

Дохід (у*) можна визначити інакше :

(3.5)

де у*_тах= 40000 дол. США, а у*_тіп = 100 дол. США.

Приклади розрахунку індексу П.ІІІ:

1. Якщо в країні певного року реальний ВВП на душу населення становив 3330 дол. США ПКС, тоді

2. Відповідно (врахувавши наведені вище значення) матимемо

Більш вживаним є другий метод визначення життєвого рівня П. III, хоча відносна похибка при використанні цих двох способів визначення індексу доходу не перевищує 2%.

ІЛР є середнім арифметичним індексів П.І, П.ІІ та П.ІІІ:

Встановлені мінімальні та максимальні показники для ІЛР

Показник	Мінімум	Максимум
Тривалість життя, роки	25	85
Грамотність дорослого населення, %	0	100
Середня кількість років навчання	0	15
Дохід (реальний ВВП на душу населення в купівельній спроможності долара)	200	40 000