- •Тема 2: Надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціально-політичного характеру, їх медико-санітарні наслідки Вступ
- •1. НадзвичайнІ ситуаціЇ. Визначення поняття. Класифікація
- •1.1. Природні надзвичайні ситуації.
- •1.1.1. Стихійні лиха геологічного характеру
- •Землетруси
- •Вулканічна діяльність.
- •Стіхийні лиха гідрологічного характеру
- •Затори і зажори льоду на ріках
- •Снігові лавини, заноси і зледеніння
- •1.1.3.Стихійні лиха метеорологічного характеру
- •Урагани і шторми, смерчі
- •Природні пожежі
- •1.2. Техногенні надзвичайні ситуації: аварії та катастрофи
- •1.2.1. Аварії на хімічно небезпечних об'єктах
- •1.2.2. Аварії на радіаційно небезпечних об'єктах
- •1.2.3. Аварії на пожежо- та вибухонебезпечних об’єктах;
- •1.2.4. Аварії на шахтах
- •1.2.5 Аварії на біологічно небезпечних об'єктах
- •1.2.6. Транспортні катастрофи
- •Авіаційні катастрофи
- •Дорожньо-транспортні події (катастрофи)
- •Залізничні катастрофи
- •Транспортні водні (річкові та морські) катастрофи
- •Загальна характеристика розміру і структури втрат населення під час катастроф
- •3. Періоди ліквідації медико-санітарних наслідків
1.1. Природні надзвичайні ситуації.
Стихійні лиха — це небезпечні, не керовані людиною явища природи або процеси геофізичного, геологічного, гідрологічного, атмосферного і іншого походження таких масштабів, які викликають катастрофічні ситуації, що характеризуються раптовим порушенням життєдіяльності населення, руйнуванням і знищенням матеріальних цінностей, ураженням і загибеллю людей.
Стихійні лиха як явища часто призводять до аварій і катастроф в промисловості, на транспорті, в комунально-енергетичному господарстві і інших сферах діяльності людини.
Самі по собі надзвичайні ситуації природного характеру дуже різноманітні. Тому, виходячи з причин (умов) виникнення, їх ділять на групи:
-
Геологічні (тектонічні);
-
Гідрологічні (топологічні);
-
Метеорологічні;
1.1.1. Стихійні лиха геологічного характеру
Стихійні лиха геологічного характеру підрозділяються на катастрофи, викликані землетрусами, виверженнями вулканів, обвалами, зсувами, посадками земної поверхні в результаті карстових явищ.
Землетруси
За даними світової статистики, на долю землетрусів припадає 15% всіх природних катастроф, але за характером людських і матеріальних втрат вони посідають перше місце.
Землетруси — це потужні і грізні прояви внутрішніх сил земної кори, що обумовлюють підземні удари і коливання земної кори, які виникають внаслідок вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Зона підземного удару спричинює пружні коливання (сейсмічні хвилі), які поширюються по землі в усіх напрямках. При цьому вивільнюється величезна кількість енергії. Руйнації під час землетрусів можна порівняти з наслідками ядерних вибухів. Зону землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а відповідне місце на поверхні — епіцентром землетрусу.
В залежності від причин, які можуть призводити до землетрусу розрізняють:
-
тектонічні, - наймогутніший вид землетрусів. Виникають внаслідок переміщення тектонічних плит в місцях розломів земної кори. Може охоплювати територію від декількох десятків кілометрів до цілих регіонів.
-
вулканічні, - виникають внаслідок виверження вулканів наземних, підводних, і носять, як правило, місцевий характер.
-
обвальні - виникають при руйнуванні підземних карстових пустот шахт, рудників, носять також, як правило, місцевий характер.
-
і, як різновид, моретрус.
Основні параметри, що характеризують землетруси — їх інтенсивність і глибина вогнища. Інтенсивність землетрусів по їх прояву на земній поверхні згідно міжнародній сейсмічній шкалі Меркаллі (MSK-64) класифікується по 12-бальній системі: I бал - непомітний, II - дуже слабкий, III - слабкий, IY - помірний, Y - досить сильний, YI - сильний, YII - дуже сильний, YIII - руйнівний, IX - спустошливий, X - нищівний, XI - катастрофічний, XII – надзвичайно катастрофічний (табл.1). Інтенсивність позначається римськими цифрами, щоб уникнути плутанини з магнітудою, яка позначається арабськими цифрами.
Для визначення сили землетрусу застосовують також шкалу Ріхтера (запропонована американським сейсмологом у 1935). На основі багаторічних спостережень він запропонував шкалу визначення величини землетрусів, що отримала назву «Шкала магнітуд землетрусів». Ріхтер виходив з того, що мгнітуда землетрусу – це отримана із сейсмограми міра зміщення ґрунту. Зміщення ґрунту й амплітуда сейсмічних хвиль – це одне і теж, і чим значніший розмах хвиль, тим більша магнітуда землетрусу. Таким чином, магнітуда – це величина, що пропорційна енергії землетрусу. Вона змінюється від 0 до 8,5
Переважно осередки землетрусів концентруються в трьох зонах.
I зона - Тихоокеанський пояс. Він охоплює узбережжя Камчатки, Аляски, західне узбережжя Північної і Південної Америки, далі простягається до Австралії, проходить через Індокитай, узбережжя Китаю і захоплює Японію. У Тихоокеанському сейсмічному поясі відбувається близько 75 % усіх світових землетрусів.
II зона - Середземноморсько-Азіатський пояс. Він йде широкою смугою від Португалії та Іспанії через Італію, Балканський півострів, Туреччину, Кавказ, Іран, країни Південно-Західної Азії через Середньоазіатські республіки, виходить до Прибайкалля і далі з'єднується на узбережжі Тихого океану з першим поясом.
III зона - простягається серединно-океанічними хребтами, посеред Атлантичного і Тихого океанів. У цих місцях знаходяться гігантські сейсмічно активні підводні гірські пасма. З трьох сейсмічних зон найактивнішою є узбережжя Тихого океану і його острови, де відбувається 2/3 найбільших землетрусів світу.
Вражаючими факторами землетрусу є:
-
Безпосередня - динамічна /механічна/ дія;
-
Ускладнення санітарно-гігєнічного та епідемічного стану;
-
Психоемоційна дія.