1.1. Природні надзвичайні ситуації.

Стихійні лиха — це небезпечні, не керовані людиною явища природи або процеси геофізичного, геологічного, гідрологічного, атмосферного і іншого походження таких масштабів, які викликають катастрофічні ситуації, що характеризуються раптовим порушенням життєдіяльності населення, руйнуванням і знищенням матеріальних цінностей, ураженням і загибеллю людей.

Стихійні лиха як явища часто призводять до аварій і катастроф в промисловості, на транспорті, в комунально-енергетичному господарстві і інших сферах діяльності людини.

Самі по собі надзвичайні ситуації природного характеру дуже різноманітні. Тому, виходячи з причин (умов) виникнення, їх ділять на групи:

• Геологічні (тектонічні);

• Гідрологічні (топологічні);

• Метеорологічні;

1.1.1. Стихійні лиха геологічного характеру

Стихійні лиха геологічного характеру підрозділяються на катастрофи, викликані землетрусами, виверженнями вулканів, обвалами, зсувами, посадками земної поверхні в результаті карстових явищ.

Землетруси

За даними світової статистики, на долю землетрусів припадає 15% всіх природних катастроф, але за характером людських і матеріальних втрат вони посідають перше місце.

Землетруси — це потужні і грізні прояви внутрішніх сил зем­ної кори, що обумовлюють підземні удари і коливання земної кори, які виникають внаслідок вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Зона підзем­ного удару спричинює пружні коливання (сейсмічні хвилі), які поширюються по землі в усіх напрямках. При цьому вивіль­нюється величезна кількість енергії. Руйнації під час землетрусів можна порівняти з наслідками ядерних вибухів. Зону землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а відповідне місце на поверхні — епіцентром землетрусу.

В залежності від причин, які можуть призводити до землетрусу розрізняють:

• тектонічні, - наймогутніший вид землетрусів. Виникають внаслідок переміщення тектонічних плит в місцях розломів земної кори. Може охоплювати територію від декількох десятків кілометрів до цілих регіонів.

• вулканічні, - виникають внаслідок виверження вулканів наземних, підводних, і носять, як правило, місцевий характер.

• обвальні - виникають при руйнуванні підземних карстових пустот шахт, рудників, носять також, як правило, місцевий характер.

• і, як різновид, моретрус.

Основні параметри, що характеризують землетруси — їх інтенсивність і глибина вогнища. Інтенсивність землетрусів по їх прояву на земній поверхні згідно міжнародній сейсмічній шкалі Меркаллі (MSK-64) класифікується по 12-бальній системі: I бал - непомітний, II - дуже слабкий, III - слабкий, IY - помірний, Y - досить сильний, YI - сильний, YII - дуже сильний, YIII - руйнівний, IX - спустошливий, X - нищівний, XI - катастрофічний, XII – надзвичайно катастрофічний (табл.1). Інтенсивність позначається римськими цифрами, щоб уникнути плутанини з магнітудою, яка позначається арабськими цифрами.

Для визначення сили землетрусу застосовують також шкалу Ріхтера (запропонована американським сейсмологом у 1935). На основі багаторічних спостережень він запропонував шкалу визначення величини землетрусів, що отримала назву «Шкала магнітуд землетрусів». Ріхтер виходив з того, що мгнітуда землетрусу – це отримана із сейсмограми міра зміщення ґрунту. Зміщення ґрунту й амплітуда сейсмічних хвиль – це одне і теж, і чим значніший розмах хвиль, тим більша магнітуда землетрусу. Таким чином, магнітуда – це величина, що пропорційна енергії землетрусу. Вона змінюється від 0 до 8,5

Переважно осередки землетрусів концентруються в трьох зонах.

I зона - Тихоокеанський пояс. Він охоплює узбережжя Кам­чатки, Аляски, західне узбережжя Північної і Південної Аме­рики, далі простягається до Австралії, проходить через Індо­китай, узбережжя Китаю і захоплює Японію. У Тихоокеансь­кому сейсмічному поясі відбувається близько 75 % усіх світо­вих землетрусів.

II зона - Середземноморсько-Азіатський пояс. Він йде ши­рокою смугою від Португалії та Іспанії через Італію, Балканський півострів, Туреччину, Кавказ, Іран, країни Південно-Західної Азії через Середньоазіатські республіки, виходить до При­байкалля і далі з'єднується на узбережжі Тихого океану з пер­шим поясом.

III зона - простягається серединно-океанічними хребтами, посеред Атлантичного і Тихого океанів. У цих місцях знаходять­ся гігантські сейсмічно активні підводні гірські пасма. З трьох сейсмічних зон найактивнішою є узбережжя Тихого океану і його острови, де відбувається 2/3 найбільших землетрусів світу.

Вражаючими факторами землетрусу є:

• Безпосередня - динамічна /механічна/ дія;

• Ускладнення санітарно-гігєнічного та епідемічного стану;

• Психоемоційна дія.