Тема 6. Ризики у підприємницькій діяльності

Ризик багатогранно виявляється у функціонуванні реальних економічних об’єктів різного рівня: від ухвалення ініціативного рішення початкуючого підприємця про відкриття власного бізнесу до світового фінансового ринку. Цим різноманіттям проявів економічного ризику і присвячена дана тема.

6.1. Сутність та види ризиків

В умовах змішаної економіки ризик є ключовим елементом підприємництва. Підприємець, що уміє вчасно ризикувати, найчастіше отримує винагороду.

Ризиком прийнято вважати «дія на вдачу в надії на щасливий випадок». Характерні риси ризику - невизначеність, несподіванка, непевність, припущення що успіх прийде.

Слід відзначити, що існуюча за радянським часом планова система господарювання гарантувала стабільність діяльності підприємств шляхом державного регулювання обсягів виробниц­тва і реалізації продукції, матеріально-технічного постачання і цін, мобілізації і перерозподілу фінансових ресурсів. У всякому разі, при самому несприятливому веденні господарства і негативних економічних результатах не відбувалося банкрутства або навіть реструктуризації підприємств. За рахунок централізації фінансових ресурсів проводився перерозподіл засобів і фондів на користь відстаючих підприємств. Деякою мірою стимулювався витратний механізм. Чим більше підприємство витрачало засобів, тим більше їх йому виділялося. Таким чином, однаково співіснували як передові високорентабельні підприємства, так і малопродуктивні і низь­ко дохідні. Разом з тим економіка розвивалася недостатньо дина­мічно, постійним був дефіцит товарів і послуг. Тим самим існувало певне протиріччя між відсутністю проявів економічного ризику на рівні підприємств і реальністю ризику у функціонуванні всього господарського комплексу в цілому, що так і не було розв'язано, а це в остаточному підсумку привело до відставання всієї економіч­ної системи і її поразки.

Ринкове середовище і протекціоністська політика держави створюють рівні умови для інтенсивного й ефективного ведення господарства. Однак у конкурентній боротьбі виживають тільки ті фірми, що домагаються найшвидшого впровадження нових технологій, підвищення продуктивності праці і скорочення питомих витрат, забезпечуючи цим основи своєї фінансової стійкості. Інші витримують конкуренції, розоряються, а їхні ресурси в тій або іншій формі змінюють власника, реструктуризуються на більш прогре­сивній організаційній і технологічній основі. Тим самим розв'я­зується протиріччя між ризиком суб'єктів підприємницької діяль­ності і стійким розвитком економіки в цілому.

Розуміння місця ризику в підприємницькій діяльності по­слідовно формувалося в процесі розвитку економічної теорії. Ще в рамках класичної школи в роботах Дж. Мілля і Н.Сеніора були зак­ладені елементи теорії підприємницького прибутку, серед яких виділявся і пов'язаний з ризиком. Розглядаючи прибуток як пре­мію за «жертву» капіталіста, що полягає в стримуванні від спо­живання поточного доходу з власності і перетворення його в засо­би виробництва [65], вони виділяли в її структурі відсоток на вкладений капітал і плату за ризик як відшкодування можливих втрат, пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

Ця ідея згодом була сприйнята англійським вченим А. Маршаллом, представником неокласичного напряму економічної теорії. Він ввів у сферу формування прибутку підприємницькі здібності власника капіталу і його діяльність з управління й орган­ізації виробництва, пов'язану з ризиком. У праці «Принципи еко­номічної науки» він пише: «Робота з управління може бути важ­кою, оскільки вона включає велику розумову напругу, пов'язану з організацією і розробкою нових методів, або оскільки вона вима­гає сильної нервової напруги і високого ступеня ризику; найчасті­ше і перше і друге мають місце одночасно» [65]. І далі: «...лю­дина не буде займатися ризикованим бізнесом, якщо - за інших рівних умов - вона не очікує одержати від нього більший дохід, ніж міг би це зробити в інших доступних йому галузях, після вираху­вання ймовірних збитків із ймовірних надходжень, розрахованих на основі надійної страхової статистичної оцінки» [65].

Істотний внесок в економічну теорію підприємництва і при­бутку, як основу для подальшого розвитку концепції ризику, вне­сли роботи Й. Шумпетера «Теорія економічного розвитку» і «Еко­номічні цикли», «Капіталізм, соціалізм і демократія». На основі аналізу неокласичних моделей рівноваги він прийшов до виснов­ку, що в статичному економічному світі, що функціонує в замкну­тому колі, немає місця для прибутку: підприємець не одержує при­бутку і не терпить збитків, одержуючи дохід як плату за управління. Прибуток, за Й. Шумпетером, виникає тільки в ре­зультаті нових комбінацій факторів виробництва: створення но­вого продукту, використання нових технологій виробництва, ви­користання нової організації виробництва, відкриття нових ринків збуту і джерел сировини. Підприємець, здійснюючи нововведен­ня, відкриває нові шляхи одержання прибутку, який варто розг­лядати як надлишок над тим доходом, що встановився в процесі кругообігу[104].

Підприємництво виступає як особливий тип людського харак­теру, що відрізняється опорою на власні сили, перевагою ризику, цінністю власної незалежності й орієнтацією на власну думку, по­требою в досягненні успіху і, нарешті, ключовою якістю - праг­ненням до нововведень. Оскільки будь-яке новаторство пов'язане з прийняттям рішень в умовах невизначеності, прибуток у кон­цепції Й.Шумпетера є, власне кажучи, винагородою за ризик. Та­ким чином, він намітив дуже важливий концептуальний підхід до переходу від розуміння під наслідками ризику тільки втрат до більш широкого його трактування Ф.Найтом.

Американський економіст Ф.Найт у книзі «Ризик, непевність і прибуток » представляє прибуток як компенсацію за ризик, з яким зіштовхується підприємець, організовуючи і здійснюючи свій бізнес. У принципі підприємець ніколи не може бути впевнений в успіху своєї діяльності, для нього ймовірні як прибутки, так і збитки. Економічна місія підприємця полягає в прийнятті на себе всього ризику, пов'язаного з його бізнесом і від якого не можна застрахуватися. Підприємець, за Ф.Найтом, постійно співіснує з невизначеністю, реальність часто руйнує його розрахунки і пла­ни, і тому він змушений брати на себе всі ризики, що супроводжу­ють його справу [65]. При цьому головним наслідком невиз­наченості вважається прибуток, а не втрати і збиток.

Провідні українські спеціалісти в галузі економічного ризику Вітлінський В.В. і Наконечний С.І у своєму визначенні пов'язують його із ситуацією вибору. Однак потім докладно характеризують, наприклад, підприємницький ризик як ризик діяльності підприємств чи банківський ризик як специфічний ризик, що ви­никає в банківській діяльності. Ризик виробничого підприємства виявляється в матеріальних чи фінансових втратах у результаті зни­ження запланованих обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок зниження продуктивності праці, недозавантаження ви­робничих потужностей, погіршення якості продукції чи зниження платоспроможного попиту; зниження цін реалізації; підвищення виробничих витрат через наднормативну витрату ресурсів чи росту цін на них; непередбачених фінансових витрат, зумовлених зміною податкових умов або утриманням штрафів, неустойок [65] і т.п.

В.А.Чернов, вважаючи комерційний ризик об'єктивно необх­ідною категорією в системі ринкових відносин, розглядає його не тільки у вузькому значенні цього явища, що виникає в процесі реалізації товарів і послуг, виготовлених чи закуплених підприє­мцем, а як ризик, пов'язаний з кінцевим фінансовим результатом підприємницької діяльності і, отже, що поєднує в собі господарські ризики зумовлені всіма складовими процесу відтворення». У такому трактуванні, фактично ототожнюються комерційний, підприємницький і господарський ризики, що пов'язуються не тільки з окремими рішеннями чи заходами, а із сукупною діяльністю підприємницької одиниці як цілісної системи [65].

В окремих роботах економічний ризик підприємства розгля­дається як можлива втрата конкурентної позиції підприємства внаслідок непередбачених змін в економічному оточенні, наприк­лад, росту цін на енергоносії, росту процентних ставок за кредити під фінансування оборотних коштів, підвищення митних тарифів та інших аналогічних факторів [65].

У нестабільному економічному середовищі виникає значний економічний ризик для підприємства, що може виявлятися в не-реалізації профільної технології підприємства через невкладання договору на постачання вихідних продуктів, недоодержання вих­ідних матеріалів через зрив укладених договорів про постачання, неповернення передоплати постачальником, невкладання дого­ворів на реалізацію виробленої продукції, неотримання чи несвоє­часне одержання оплати за реалізовану без передоплати продукцію, відмовлення покупця від отриманої й оплаченої ним продукції, зрив власних виробничих планів інноваційних проектів, невірне прогнозування ситуації й одержання неправильних вихідних да­них, неотримання зовнішніх інвестицій і кредитів.

Навіть короткий огляд публікацій із проблем економічного ри­зику свідчить про досить велику безліч його проявів і відповідних їм підходів до визначення суті ризику. Тому спроби дати визначен­ня змісту економічного ризику, виходячи з розгляду окремих його проявів приведуть до відкритої розмаїтості, непорівнянності і про­тиріч. Існує досить великий спектр думок щодо предмета і змісту економічного ризику. Для більшості визначень характерні наступні риси:

- однобічний розгляд ризику тільки в зв'язку з можливими втратами і збитком, а не з усім процесом одержання прибутку;

- локалізація ризику на рівні рішень;

- ігнорування об'єктивно-суб'єктивної природи ризику.

Відносини, що складають суть, зміст і форми ризику мають настільки різноманітні і різні прояви, що важко знайти безпосе­редні понятійні конструкції, узагальнюючі все це різноманіття. Потрібен більш глибинний, методологічно фундаментальний підхід для виявлення у феноменах економічного ризику спільності змісту, необхідності, суті. Найбільш загальні і глибинні відноси­ни ризику можуть бути пізнані на основі матеріалістичної діалектики в цілому і безпосередньо через взаємозв'язок і взаємодію пар­них діалектичних категорій можливості і дійсності, причини і наслідки, необхідності і випадковості, а також пов'язаних з ними рис визначеності і невизначеності.

З погляду діалектики можна стверджувати, що ризик відобра­жає відносини між дійсністю і можливостями її трансформації в деяку майбутню дійсність як рівнодіючу причин і наслідків, ви­падкового і необхідного, внутрішніх і зовнішніх умов існуючої не­визначеності [65] (рис. 6.1.).

Зовнішні умови

Суб’єкти

Необхідність

Випадковість

Невизначеність

Д

І

Й

С

Н

І

С

Т

Ь

Внутрішні умови

Можливості

РИЗИК

Очікувана дійсність

Причини

Наслідки

Зовнішні умови

МАЙБУТТЯ

СЬОГОДЕННЯ

Ч А С

Рис. 6.1. Схематичне зображення діалектичної природи категорії економічного ризику.

Ці відносини загальні для будь-яких наведених вище проявів еко­номічного ризику: і для ситуацій вибору, і підприємницької діяль­ності, і оцінки проектів, і стану систем управління, і цілісних еконо­мічних систем будь-якого рівня. Актуальна дійсність економічної ситуації, фірми, банку, корпорації, галузі, національної і навіть світової економіки об'єктивно і необхідно містить різні можли­вості перетворення в майбутню дійсність, що визначаються змістовними необхідними відносинами, причинно-наслідковими зв'язками, і реалізація яких є невизначеною і залежною від безлічі зовнішніх і внутрішніх умов. Серед цих умов є невиявлені, що не проявилися і навіть ще не виникли. Тому майбутня дійсність еко­номічної системи випадкова і невизначена. Причому в залежності від обставин можуть реалізуватися як негативні, так і позитивні можливості. Отже, даний підхід до суті ризику дозволяє охопити і чисті і спекулятивні ризики.

Відповідно до цього загального підходу, можна дати визначен­ня економічного ризику як пізнаваних в аспекті співвіднесення вигод і втрат при невичерпній невизначеності відно­син між дійсністю суб'єкта підприємництва і можливостями її трансформації в деяку майбутню, розпізнавану ним, дійсність, що може виникнути із взаємодії причин і наслідків, випадкового і не­обхідного, внутрішніх і зовнішніх умов.

Ризик - це можливість виникнення несприятливих ситуацій у ході реалізації планів і виконання бюджетів підприємства.

У засобах масової інформації постійно рекламуються пропозиції дрібних і середніх фірм, що намагаються поправити своє фінансове положення в результаті операцій на ринку, заснованих на фінансовій компетентності підприємців. Щоб перебороти наслідки ризику, потрібні не тільки кмітливість і досвід, але і достатня кількість засобів. Фірми-консультанти, постачальники засобів виробництва, та й підрядники, як правило, мають обмежені грошові ресурси для компенсації ризику, тому високий ступінь ризику проекту змушує розроблювача шукати способи його зниження.

У підприємницькій діяльності важливо правильно розподілити ризики між контрагентами. Відповідальним за ризик повинен стати той компаньйон проекту, що краще інших може розраховувати і контролювати ризики.

Ризик розподіляється при розробці фінансового плану проекту і договірних документів. Розподіл ризику між учасниками проекту може бути якісним і кількісним. Кількісний розподіл ризику припускає використання концептуальної моделі, що базується на стандартних методах рішень, основою яких є дерево імовірностей і рішень.

Якісний розподіл ризику передбачає прийняття учасниками проекту рішень, спрямованих на збільшення або зменшення числа потенційних інвесторів, що залежить від частки ризику, котру учасники хочуть покласти на інвестора. Однак це створює для розроблювачів проекту труднощі в залученні досвідчених інвесторів. Учасники переговорів повинні виявляти максимум гнучкості в вирішенні питання про частку ризику, що вони згодні прийняти на себе.

Основні види ризику: виробничий, комерційний, фінансовий (кредитний), інвестиційний і ринковий.

Виробничий ризик пов'язаний з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг), здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Цей вид ризику найбільш чутливий до зміни намічених обсягів виробництва і реалізації продукції, планових матеріальних і трудових витрат, до зміни цін, браку, дефектності виробів і ін.

У сучасних умовах в Україні виробничий ризик великий, тому виробнича діяльність стала найбільш ризиковою.

У цій сфері існують ризики:

• невиконання господарських договорів;

• зміни кон'юнктури ринку, посилення конкуренції;

• виникнення непередбачених витрат;

• утрати майна підприємства.

Причиною невиконання господарських договорів часто є неплатоспроможність партнерів. При цьому неплатоспроможність одного партнера негативно впливає на всіх підприємців, задіяних у даному ланцюзі. На невиконанні договору відбиваються: відмова партнера від укладання договору після завершення переговорів; укладання договорів з неплатоспроможними партнерами; часткове невиконання партнером договірних зобов'язань та ін.

Однієї з основних причин зміни кон'юнктури ринку, посилення конкуренції може бути недосконала маркетингова політика. Неправильний вибір ринків збуту, неточна інформація про конкурентів, витік таємної інформації, несумлінність конкурентів, що використовують недозволені методи, - усе це може негативно відбитися на результатах діяльності підприємця.

У сучасних кризових умовах збільшення цін на ті або інші ресурси і послуги приводить до виникнення непередбачених витрат. Попередити цей вид ризику можна шляхом ретельного аналізу і прогнозування кон'юнктури на ринку ресурсів.

На ризик утрати майна підприємства впливають стихійні лиха (землетруси, повені, пожежі й ін.), аварійні ситуації на виробництві, а також розкрадання майна як працівниками підприємства, так і сторонніми особами. Уникнути цих втрат або максимально знизити їхній рівень можна шляхом страхування майна, а також установлення суворої майнової відповідальності, надійної охорони території підприємства.

Комерційний ризик виникає в процесі реалізації закуплених підприємцем товарів (надання послуг). У комерційній справі необхідно враховувати такі фактори, як: невигідна зміна (підвищення) ціни закуповуваних засобів виробництва; зниження ціни, по якій реалізується продукція; утрата товару в процесі обігу; підвищення витрат обігу.

Фінансовий ризик може виникнути при здійсненні фінансового підприємництва або фінансових (грошових) угод. На фінансовий ризик поряд з факторами, характерними для інших видів підприємницького ризику, впливають і такі, як неплатоспроможність однієї зі сторін фінансової угоди, обмеження на валютно-грошові операції і т.п.

Причиною інвестиційного ризику може бути знецінювання інвестиційно-фінансового портфеля, що складається з власних і придбаних цінних паперів.

Ринковий ризик пов'язаний з можливим коливанням ринкових процентних ставок, національної грошової одиниці або закордонних курсів валют, а можливо, з тим і іншим одночасно.

Будь який ризик залежить від партнерів по угоді. Для ухвалення рішення про доцільність участі потенційних партнерів у здійсненні проекту проводять аналіз ризику.

Спрощена схема підприємницьких ризиків представлена на рис. 6.2.

Рис. 6.2. Підприємницькі ризики

Втрати від ризику в підприємницькій діяльності підрозділяють на матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, спеціальні види втрат.

Матеріальні втрати - це не передбачені проектом витрати або прямі втрати матеріальних об'єктів у натуральному вираженні (будинки, споруди, передавальні пристрої, продукція, напівфабрикати, матеріали, сировина, комплектуючі вироби).

Трудові втрати - втрати робочого часу, викликані випадковими або непередбаченими обставинами (наприклад, змушене використання некаліброваного прутка й обробка його на універсальному токарському верстаті замість передбаченого технологією використання каліброваного прутка і верстата з ЧПУ); застосування дослідно-статистичних норм часу замість технічно обґрунтованих (одиниця виміру - «людино-година» чи «людино-день робочого часу»).

Фінансові втрати виникають у результаті прямого грошового збитку (не передбачені підприємницьким проектом платежі, штрафи, виплати за прострочені кредити, додаткові податки, утрата коштів або цінних паперів). Вони можуть бути також наслідком неотримання або недоодержання грошей з передбачених проектом джерел, неповернення боргів та. ін.

Втрати часу виникають у тому випадку, якщо процес підприємницької діяльності йде повільніше, ніж передбачено проектом (виміряється годинами, цілодобово, декадами, місяцями і т.д.).

До числа спеціальних видів втрат можна віднести втрати, зв'язані з нанесенням збитку здоров'ю і життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємця і з іншими несприятливими соціальними і морально-психологічними факторами.

Особлива група спеціальних видів втрат - втрати від впливу непередбачених факторів політичного характеру. Вони вносять хаос у сформовані економічні умови життя людей, порушують ритм виробничо-господарської діяльності, породжують підвищені витрати живої й упредметненої праці, знижують прибуток. До типових джерел політичного ризику можна віднести: зниження ділової активності людей; зниження рівня трудової і виконавської дисципліни; невиконання прийнятих законодавчих актів; порушення платежів і взаєморозрахунків; нестійкість податкових ставок; примусові відрахування і платежі, що не мають здорового економічного змісту, відчуження майна або коштів.