Рекомендована література

1. Болдирєв О.В. Перша спроба організації української політичної партії // УІЖ. – 1999. - № 6.

2. Борисенко В.А. До питання про Революційну українську партію // Наукові праці з питань політичної історії. – 1991. – Вип. 169.

3. Волковинський В.М. Бойові дії на українських землях в роки Першої світової війни // УІЖ. – 2004. - №4.

4. Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кін. ХІХ – поч. ХХ ст. – К.,1996.

5. Дмитренко О.О. Роль жіноцтва у культурно – національному відродженні України в ХІХ – поч. ХХ ст. // Історія в середніх і вищих навчальних закладах України. - 2005. - №1.

6. Левенець Ю.А. Ліворадикальні партії в Україні напередодні Жовтневого перевороту./\ УІЖ. – 1992. - №3.

7. Козицький М.Ю., Доморослий В.І. Українська парламентська громада в І - ІІ-й Державних Думах // Наукові праці з питань політичної історії. – К.,1992. – Вип.73.

8. Партії і соціальні групи в першій російській революції. – К.,1992.

9. Чорна Т. Україна в роки революції 1905 – 1907 рр. Передумови і початок // Історія України. – 2001. – №20.

Семінарське заняття № 11

Україна в період національно-визвольних змагань

1917 – 1921 рр.

План

1. Створення та діяльність Центральної ради. Боротьба за владу в Україні наприкінці 1917 – на початку 1918 рр.

2. Українська держава гетьмана П.Скоропадського.

3. Відрождження УНР. Директорія.

4. Етапи встановлення радянської влади в Україні.

Методичні рекомендації

Запропонована тема стосується національно-визвольних процесів, що відбувалися на території України у 1917 – 1921 роках, після того як перестала існувати Російська імперія. Саме впродовж окреслених років відбувалися події пошуку майбутнього України в умовах корінних змін на просторах Європи. Українська Центральна Рада була створена 4 березня 1917 року. Очолив її видатний діяч національного руху М.Грушевський. До складу ЦР увійшли представники всіх українських національних партій і суспільно-політичних груп, які об'єднали свої зусилля для досягнення загальної мети – вирішення національного питання, досягнення автономії України. ЦР була на той час найавторитетнішим і найвпливовішим колегіальним демократичним органом, який став на чолі державотворчого процесу в Україні. Основні етапи діяльності ЦР знайшли своє відображення в чотирьох універсалах. Проіснувавши з березня 1917 по квітень 1918 рр. УЦР довела, що українці в змозі відстоювати і реалізовувати своє право на самовизначення і національний розвиток.

29 квітня 1918 року на Всеукраїнському з'їзді хліборобів стався державний переворот: Українська Народна Республіка була ліквідована, Центральна Рада розпущена, а влада передана П.Скоропадському, якого було проголошено гетьманом. П.Скоропадському на деякий час вдалося, спираючись на допомогу австро-німецьких окупантів, стабілізувати ситуацію в Україні. Однак його консервативна політика, особливо в аграрному питанні, привела до сплеску антигетьманських повстань і падіння влади гетьмана 14 грудня 1918 року. Саме в цей час було створено Директорію УНР, яка стала новою владою на українських землях. Розглядаючи історію Директорії УНР, варто відзначити, що в цей період вперша за кілька століть на деякий час 1919 року об'єдналися землі західної України і Наддніпрянщини (Акт злуки УНР і ЗУНР).

Розглядаючи четверте питання, слід усвідомити, що радянська влада в Україні була встановлена через відсутність бачення єдиного шляху у процесі розбудови незалежної держави, через відсутність єдиного лідера, через слабкість армії і т.д. Саме це сприяло просуванню більшовизму просторами України.

Рекомендована література

1. Історія України. Під ред. Зайцева. - Львів, 1996, 2000.

2. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999.

3. Смолій В. Історія України. – К., 2000.

4. Дорошенко Д. Нарис історії України. – К.,1991. – Т. 1-2.

5. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т.1-2. – К.,1996,1997.

Семінарське заняття № 12

Україна в міжвоєнний період 1921 – 1939 рр.

План

1. УСРР у період нової економічної політики.

2. Утворення СРСР. Статус УСРР в його складі.

3. Радянська модернізація України у 1928 – 1939 рр. та її наслідки.

4. Західно-українські землі у 1921 – 1939 рр.

Методичні рекомендації

Різка зміна політичного курсу більшовиків в економічній політиці, яка розпочалася у 1921 р. була викликана низкою причин. Найголовнішими серед них визнано: глибоку економічну кризу, загострення продовольчого становища, протистояння між правлячою КП(б)У та основною масою населення міста і села. У 1921 – 1923 рр. владою впроваджується комплекс заходів внаслідок чого сформувалася нова/стара модель господарювання, яка увійшла в історію як “нова економічна політика”. Відмова від непу та перехід до планової економіки створили умови проведення індустріалізації промисловості та колективізації сільського господарства. Названі реформації здійснювалися всупереч волі населення України, не відповідали, в першу чергу, його економічним інтересам. Влада вдалася до відкритих репресій, позаекономічного примусу, політичного терору.

Вивчаючи зміст громадського життя в УСРР, не оминути складного суспільного феномену яким стала в 20-ті рр. політика коренізації та явище національного комунізму. Даючи їм характеристику слід змалювати як офіційний курс КП(б)У реалізувавувся в суспільних проектах та показати “неофіційну” сторону названих процесів. В першу чергу ренесанс національної культури, зростання активності та формування протестних більшовицькій політиці суспільних рухів. Потрібно зробити акцент на тому, що політичні репресії в Україні розпочинаються із розгрому української інтелігенції та охоплюють всі прошарки суспільства. Політичні переслідування в Україні мали мету денаціоналізації громадського життя в республіці та її перетворення у складову ланку радянської імперії – СРСР.

Складовою частиною більшовицького курсу в УСРР стала колективізація сільського господарства, яка вилилася в голодомор 1932 – 33 рр. Самостійна робота над цією темою передбачає обов’язкове звернення до краєзнавчої тематики голодомору в Україні. Наявні в навчальних кабінетах та бібліотеках збірники документів про хід колективізації та голодні 1921 – 1923, 1932 – 1933 рр., відтворені у спогадах сучасників події, дають змогу вивчити причини, географію та наслідки цих страшних явищ.

Із другої половини 1930-х рр. колгоспи стають складовою частиною соціалістичної економіки УСРР та поступово витісняють дрібного товаровиробника на селі. Тому рекомендується комплексно підходити до аналізу становища в сільському господарстві із врахуванням місця колгоспів та радгоспів у командно-адміністративній системі СРСР. Слід мати на увазі, що саме у цей період відбувається становлення бригадно-ланкової системи структурування колективних господарств, остаточно формується система планування організації сільгоспвиробництва та відбувається процес закріпачення українського селянина.

Підсумкове узагальнення особливостей громадсько-політичного життя в УСРР 20 – 30-х рр. дозволяє уточнити категоріальні оцінки таких явищ як денаціоналізація громадського життя, формування імперського менталітету українців, морально-духовна ерозія суспільних відносин та ін.