7.2. Ландшафтне зонування і кліматичне районування території великих міст

На території великого міста за функціональним призначенням звичайно виділяють шість зон: селітібна, промислова, комунально-складська, зовнішнього транспорту, рекреаційна, санітарно-захисна. Крім цього може бути громадянські центри, парки приміські лісопарки. В сукупності з забудовою, інженерними спорудами і зовнішнім благоустроєм вони утворюють середовище міста.

В наслідок різноманітності вони утворюють різні планувальні засоби організації оптимального середовища.

Основою зонування житлової території є особливості теплового балансу ділянок з різним благоустроєм, їх розташування відносно забудови і функціонального призначення виділяються наступні зони:

• смуга біля будинків шириною до 10 м (закритість горизонту 0,75 - 0,55);

• проїзди - тротуари біля стін домів на відстані 5-10м (закритість горизонту 0,65 - 0,50);

• різні майданчики на відстані 20м і більше від стін домів (закритість горизонту 0,50 -0,25);

• зелені насадження.

Оцінка умов мікроклімату жилої території проводиться в залежності від класифікації. Приклади результатів оцінки наведено на рис.

В практичному містобудуванні напрацьовані основні ситуації, які вважаються важливими при проектуванні:

• асфальтові прибудинкові смуги стримують формування різко дискомфортних умов з 9 до 21 ч, зелені стримують цей період на 5 - 7 годин, але недостатньо поліпшують мікроклімат;

• для проїздів і тротуарів найліпшими являються бетонні покриття, замість асфальтових;

• проїзди треба віддаляти від стін, що інсолюються, не менш ніж на 8м, скорочує дискомфорт на 1,5 - 2 год;

• в літній період необхідно затіняти проїзди (тротуари) у південних стін з 10 - 11 до 15 - 16 год, а біля західних - після 12 - 13 год.;

• найбільш сприятливий мікроклімат на дитячих майданчиках, які мають штучне бетонне покриття або світлий ґрунт, поліпшений додатками з піску або дресви, при умові відстані від будинків на 40 – 50 м;

• необхідно часткове затінення тихого і активного відпочинку висококронними деревами з 11-12 до 16-17 ч.;

• всякі зелені насадження в ранкові часи до 11-12 ч і після 14-15 ч. забезпечують комфортні умови.

Біокліматичним критерієм оцінки комплексу метеорологічних показників на відчування тепла людиною є еквівалентно-ефективна температура. Регулювання щільності забудови, температури і вологості оточуючих забудову поверхонь і просторів шляхом зміни розташування ділянок відносно забудови і стін будинків, підбор покриття ділянки і використання землі дає змогу активно і ефективно впливати на елементи мікроклімату і, внаслідок цього, на відчуття людини.

7.3. Будівельно-кліматичний паспорт міста

Зібрання метеорологічних і геофізичних даних, які характеризують загальні і місцеві погодно-кліматичні умови і які використовуються в містобудівній практиці, представляються в вигляді будівельно-кліматичного паспорту міста.

В групу загальних характеристик входять:

• сонячна радіація - прихід на горизонтальну і вертикальну поверхні, тривалість випромінювання, ультрафіолетова радіація;

• температура повітря - середня, екстремальна; зимового, літнього і опалювального періодів;

• вітер - напрямок, швидкість;

• вологість повітря - відносна, абсолютна;

• опади - суми, середні і екстремальні, сніговий покров, ожеледь;

• промерзання ґрунтів - глибина, хід нульової ізотерми в зимовий час.

До групи комплексних характеристик входять:

• кліматичне районування;

• радіаційний і тепловологісний режими - еквівалентно-ефективна температура;

• погодні умови - суворість клімату, термічна роза вітрів, сніговий клімат, снігоперенос, піскоперенос, косі дощі.

Більш докладніше з вимогами до будівельно-кліматичного паспорту міста можна ознайомитись в „Рекомендациях по методике строительно-климатической паспортизации городов для жилищного строительства”, розробленого ЦНИИЭПжилища м. Москва у 1981 р.