Території й акваторії морського порту.

Морський порт є частиною території держави і містить у собі сушу з її надрами, води і повітряний простір над ними і яка цілком знаходиться під суверенітетом держави. Суверенітет над державною територією представляє виняткову і повну владу тільки однієї держави. Це положення є одним із загальновизнаних принципів міжнародного права, і виключення з принципу суверенітету держави над своєю територією допускаються тільки - з його згоди. Держава вправі відмовитися від здійснення тих чи інших прав на своїй території, однак це відмовлення ґрунтується на суверенній волі самої держави.

Правове положення морського порту визначається правовим статусом і правовим режимом території й акваторії, на яких він розташований. Берегові спорудження порту розташовуються на сухопутній території держави, на яку в повному обсязі поширюється державний суверенітет. Води портів, розташовані убік берега від вихідної лінії територіального моря, відповідно до Женевської конвенції про територіальне море і прилеглу зону від 29 квітня 1958 р. (ст. 5) і Конвенції Організації Об'єднаних Націй по морському праву від 10 жовтня 1982 р., входять до складу внутрішніх морських вод, що складають частину усіх внутрішніх вод держави.

Сухопутна територія являє собою всю сушу в межах державних кордонів даної держави. Як загальне правило правовий режим сухопутної території визначається національним (внутрішнім) законодавством держави, однак це не виключає у визначених випадках дія норм міжнародного права.

У відповідності зі ст. 69 Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 р., землі морського, внутрішнього водяного транспорту відносяться до категорії земель транспорту, зв'язку й іншого призначення. Згідно ст. 25 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р., територію морського порту складають землі, надані в користування під морські порти з набережними, причалами, вокзалами, і т.п., а також гідротехнічні спорудження і засоби навігаційної обстановки, судноремонтні заводи, майстерні, бази, склади, радіоцентри, службові і культурно-побутові приміщення й інші спорудження, що обслуговують морський транспорт. У відповідності зі ст. 12 Кодексу торгового мореплавання України, відвід землі і водяного простору для торгового мореплавання чи будівництва, а також будь-якої роботи в зоні дії навігаційного устаткування і морських шляхів повинний бути погоджений з Міністерством транспорту України і місцевих органів влади і самоврядування.

Повітряний простір над сухопутною територією і водяним простором також знаходиться під повним суверенітетом держави і його правовий режим визначається Кодексом України «Про повітря» від 4 травня 1993 р. Держави звичайно не встановлюють меж своєї юрисдикції по висоті повітряного простору.

Водяна територія держави складається з внутрішніх і прибережних морських вод, названих водами територіального моря ( під територіальним морем варто розуміти морський пояс, що безпосередньо примикає до сухопутної території держави чи його внутрішніх вод шириною до 12 морських миль, на який поширюється суверенітет прибережної держави см. питання 2 лекції №1 ).

Води портів, обмежені лінією, що проходить через найбільш видатні в море портові спорудження, включені до складу внутрішніх морських вод. При цьому, у відповідності зі ст. 8 Конвенції 1958 р. і ст. 11 Конвенції 1982 р., — «найбільш видатні в море постійні портові спорудження, що є складовою частиною системи даного порту, розглядаються як частина берега». У ст. 11 Конвенції 1982 р. додатково зазначено, що прибережні установки і штучні острови не вважаються постійними портовими спорудженнями.

До складу портових вод входять підходи до порту, а також фарватери і канали, що з'єднують окремі райони порту, рейди (зовнішній і внутрішній), гавані, басейни, ковші. Границі портових вод визначаються в Обов'язкових постановах морських портів. З боку моря води портів обмежуються лінією, що проходить через постійні портові спорудження, найбільш виступаючі убік моря (п. 2 ст. 6 Закону України «Про державний кордон України»). При цьому рейди, якими звичайно користаються для навантаження, розвантаження і стоянки судів, включаються у внутрішні води (п. 3 ст. 6 Закону України «Про державний кордон України»).

Відповідно до Закону України «Про транспорт», до складу морського транспорту входять підприємства, установи й організації, що забезпечують роботу морського транспорту, у зв'язку з чим згідно ст. 83 Кодексу торгового мореплавання України, адміністрації портів повинні безкоштовно надавати приміщення, необхідні державним органам нагляду, розташованим на території порту: митним органам, органам прикордонних військ і т.п.

У портах, відкритих для заходу іноземних судів, обладнаються пункти пропуску через державний кордон України, де здійснюється прикордонний, митний і інший види контролю і пропуск через державний кордон облич, транспортних засобів, вантажів і іншого майна (ст. 9 Закону України «Про державний кордон України»).