- •Джерелами цивільного права є:
- •Умови дійсності правочинів
- •4. Представництво. Довіреність як вид представництва.
- •Умови припинення чинності довіреності є
- •5. Захист цивільних прав та інтересів.
- •6. Право власності, його форми, види та захист.
- •8. Зобов‘язальне право.
- •9. Цивільно-правова відповідальність.
8. Зобов‘язальне право.
Зобов‘язання – це цивільне правовідношення, за яким одна особа (кредитор) має право вимагати від іншої (боржника) здійснення певних дій (чи утримуватися від певних дій), які боржник повинен виконати.
Сторонами зобов’язання є кредитор, тобто особа, якій належить право вимоги, і боржник – особа, яка несе обов‘язок, що відповідає праву вимоги кредитора.
Об‘єктами зобов‘язань є відповідні дії, на реалізацію яких спрямовані права та обов‘язки суб‘єктів.
Зміст зобов‘язання становлять права, вимоги кредитора та обов‘язки боржника.
Сферою зобов‘язально-правових відносин є: продаж товарів, побутове обслуговування населення, транспортні послуги, будівництво, публічна обіцянка винагороди, відшкодування шкоди тощо.
Підставами виникнення зобов‘язань є два види дій:
-
правомірні дії (договори, адміністративні акти, рятування та охорона майна третіх осіб тощо),
-
неправомірні (знищення, пошкодження або привласнення чужого майна, заподіяння шкоди здоров’ю громадянина, що потягне за собою втрату заробітку, безпідставне набуття майна, заволодіння знахідкою).
Зобов‘язання припиняються:
-
з його належним виконанням,
-
зарахуванням зустрічної однорідної вимоги,
-
за домовленістю сторін,
-
за неможливістю виконання,
-
внаслідок зміни плану,
-
прощення боргу,
-
збігу боржника та кредитора в одній особі,
-
зі смертю фізичної особи або ліквідацією юридичної особи.
Односторонніми зобов‘язаннями називають такі зобов‘язання, коли одна сторона має тільки право і не несе ніяких обов‘язків, а друга несе тільки обов‘язки і не має ніяких прав (наприклад, договір позики – позикодавець має тільки право вимагати повернення позичених грошей і не несе ніяких обов‘язків, а позичальник має тільки обов‘язок повернути позичені гроші і не має ніяких прав).
Проте у більшості випадків у зобов‘язання кожна сторона має не тільки права, а й несе певні обов‘язки.
Невиконання зобов‘язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання) є порушенням зобов‘язання.
У разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом:
- припинення зобов‘язання внаслідок односторонньої відмови від зобов‘язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору,
- зміна умов зобов‘язання,
- сплата неустойки,
- відшкодування збитків та маральної шкоди.
Виконання зобов‘язання може забезпечуватися згідно з законом або договором такими способами: неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком, притриманням.
Неустойка – (штраф чи пеня) – це визначена договором або законом грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов‘язання, зокрема у разі прострочення виконання. Штраф - це неустойка у визначеній грошовій сумі, яка стягується одноразово. Пеня – це неустойка, розмір якої визначається у відсотках щодо розміру платежу за кожен прострочений день.
Порука – договір, за яким поручитель бере на себе обов‘язок відповідати перед кредитором за виконання зобов‘язання основним боржником.
Гарантія - гарант (банк, інша установа) зобов‘язується перед кредитором погасити заборгованість боржника, якщо останній не виконує його.
Застава – це спосіб забезпечення зобов‘язання, за допомогою якого кредитор у разі невиконання зобов‘язання має право повернути стягнення з вартості заставленого боржником майна.
Завдаток – це грошова сума, або рухоме майно, що видається однією з договірних сторін другій стороні на підтвердження договору і забезпечення його виконання. Коли договір не виконано стороною, що дала завдаток, вона втрачає його. Коли ж у невиконання договору винна сторона, яка одержала завдаток, вона зобов’язана повернути завдаток у подвійному розмірі.
Притримання – кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов‘язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов‘язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов‘язання.