5. Інформаційне забезпечення державної служби

Управлінська інформація — це частина соціальної інформації, виділена із її загального масиву за критеріями придатності до об­слуговування державно-правових процесів формування та реалізації управлінських дій. Можна виділити наступні джерела, які формують управлін­ську інформацію:

• норми законодавчих та інших актів;

• звернення громадян у державні органи щодо реалізації своїх законних інтересів і суб’єктивних прав;

• обов’язкові вказівки вищестоящих державних органів (дирек­тивна управлінська інформація);

• управлінська інформація про зворотні зв’язки в процесі дер­жавного управління;

• проблемні, конфліктні, екстремальні та інші складні ситуації.

Методами ІЗ державної служби є:

• структурно-морфологічний метод, спрямований на пошук ін­формаційного забезпечення, необхідного для вирішення тієї чи іншої управлінської проблеми;

• публікаційної активності, який уможливлює отримання інфор­мації на основі вивчення та систематизації матеріалів, поданих у засобах масової інформації;

• накопичення первинної інформації, що базується на аку­муляції документів, які визначають поточне функціонування державної установи чи організації у галузі фінансової, стати­стичної звітності та податкового обліку;

• метод показників уможливлює отримання інформації на основі аналізу показників в різних типах документів, що формує певну картину про тенденції функціонування державної установи чи організації;

• метод термінологічного і лексичного аналізу уможливлює виявлення інноваційних підходів в управлінській діяльності й оці­нювання можливостей їх ефективного впровадження в практику. ІЗ управлінської діяльності базуєть­ся на принципах логістичного підходу. Основними вимогами до організації ІС9.о державної служби є: цілеспря­мованість, цілісність, динамічність, гнучкість, актуальність, ефек­тивність, повнота.

Структуру ІС державної служби подано на рис. 2. Згідно з цією схемою можна виділити підсистеми: по­точної-інформації, адміністративної інформації, накопичення та збе­рігання даних, облікову, експлуатаційну, комп’ютерну підсистеми.

Підсистема поточної інформації електронна пошта; оперативний облік; вибіркова звітність.	Підсистема адміністративної інформації законодавчі акти; нормативні акти; методичний матеріал; інструктивний матеріал.	Підсистема накопичення та зберігання даних внутрішня комп’ютерна підсистема та комп’ютерний банк даних
Інформаційні підсистеми
Облікова підсистема бухгалтерський облік; податковий облік; кадровий облік; статистична звітність; фінансова звітність; моніторинг.	Експлуатаційна підсистема прогнози та стратегії; цільові програми; проектні послуги; видавнича діяльність.	Комп’ютерна підсистема Мережа Інтернет; єдина державна комп’ютерна система «Кадри»; Державна та регіональна інформаційно-аналітичні системи; «Електронний уряд».

Рис. 2. Схема ІЗ державної служби

Особливо важливими складовими інформаційної системи управління є

• інформація, яка відображає матеріальні, виробничі, соціальні, технічні та технологічні параметри об’єктів управління;

• дані про норми, нормативи, стимули, які регулюють виробни­чу, соціально-обслуговуючу, духовно-культурну та іншу діяль­ність об’єктів управління,

• матеріали, які визначають діяльність державних органів у галузі управління (законодавчі та інші нормативно-правові акти, договірні зобов’язання і планові завдання, завдання вищестоя­щих органів, результати контрольних актів тощо);

• дані про кількісний і якісний склад, рівень підготовлення та квалі­фікаційне зростання персоналу державних органів та органів місцевого самоврядування (сукупність даних, які характери­зують людський потенціал суб’єкта державного управління);

• державна інформаційно-аналітична система (ІАС), рішення щодо формування якої було прийняте на засіданні Ради наці­ональної безпеки і оборони України у червні 1997 року та вве­дене в дію Указом Президента України від 21 липня 1997 року № 663/97. Метою цієї системи є створення державної інфор­маційної інфраструктури, яка б забезпечувала інформаційно-аналітичну підтримку взаємодії фахівців органів державної влади у процесі обґрунтування прийняття рішень з питань управління державою.

Створення сучасного ІЗ державної служби, адекватного вимогам європейського інформаційного простору, характеризується наступним: ви­користанням можливостей мережі Інтернет та впровадження www-серверів із регулярним оновленням інформації; форму­вання ядра інформаційного законодавства, внесення змін та доповнень до чинних актів з орієнтацією на відповідні міжнародні акти, прийняті протягом останніх років («Про телекомунікації», «Про право на інформацію», «Про інформатизацію регіонів», «Про комерційну таємницю», «Про персональні дані», «Про правову інформацію», «Про службову таємницю», «Про інфор­маційне забезпечення економічного розвитку та підприємницької діяльності», «Про інформаційне забезпечення органів державної влади», «Про електронний цифровий підпис», «Про теле- та раді­омовлення», «Про використання супутникового зв’язку»).

Україна зробила крок до інтеграції в міжнародний інформа­ційний простір. Так, у рамках створення державної інформаційної системи було розроблено Програму єдиної державної комп’ютерної системи «Кадри» (ЄДКС), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 року № 918. Її метою є за­безпечення цілісного механізму супроводження комплексу питань з підготовки, відбору та обліку проходження служби, підвищен­ня кваліфікації та перепідготовки державних службовців, а також окремих категорій працівників, які включені до галузі державного управління, відповідно до діючих нормативно-правових документі її України. Мета та основні завдання ЄДКС «Кадри» забезпечуються за рахунок:

• створення автоматизованих робочих місць (АРМ) з можливістю використання інформації як загального, так і персонального призначення;

• використання технологій і засобів доступу до міжнародних комп’ютерних мереж;

• застосування програмних засобів для експертних оцінок, ана­лізу статистичних даних, розв’язання задач оцінювання розвит­ку ситуацій;

• впровадження сучасних ІКТ з можли­вістю колективної роботи з документами, базами даних, база­ми документів, сховищами даних;

• реалізації засобів захисту інформації як для виключення мож­ливості несанкціонованого доступу до баз і банків даних, так і для забезпечення зберігання цілісності інформації.

Основними складовими цієї системи визначені програмно-тех­нологічні комплекси: «Персонал», «Моніторинг органів державно­го управління», «Інформаційне забезпечення державної служби», «Корпоративна мережа кадрових служб органів державного управ­ління», «Дистанційне навчання і підвищення кваліфікації держав­них службовців».

Програмно-технологічний комплекс «Персонал» повинен вирішувати завдання ІЗ по­треб органів виконавчої влади і, зокрема, Головдержслужби щодо: обліку даних про державних службовців; збору інформації стосовно кадрового забезпечення державної служби; контролю та аналізу стану кадрового забезпечення державної служби на основі зібраної інформації; проведення контролю за навчанням, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців; підготовки форм державної статистичної звітності з питань державної служби; добору кандидатур для роботи на відповідних посадах.

Програмно-технологічний комплекс «Моніторинг органів дер­жавного управління» призначений для аналізу, експертування та про­гнозування ефективності діяльності органів виконавчої влади; оцінки діяльності керівників державних підприємств, установ та організацій; оцінки ефективності та повноти реалізації законів, нормативно-пра­вових актів й інших коригуючих заходів, спрямованих на дотримання вимог, визначених правовим полем сфери державної служби.

Програмно-технологічний комплекс «Інформаційне забезпечення державної служби» являє собою ІАС, призначену для організації інформування та надання консультацій державним службовцям з таких питань: законодавчих та правових актів, нормативних документів щодо державної служби України; державних та галузевих класифікаторів та словників; по­яснень, юридичних та консультативних матеріалів.

Програмно-технологічний комплекс «Корпоративна мережа кадрових служб органів державного управління» призначений для забезпечення технології транспортування інформації в розпо­діленій базі даних обліку державних службовців і реалізації моні­торингу та інформування органів державного управління. У його межах створюється підсистема забезпечення безпеки експлуатації корпоративної мережі та системи баз даних. Захист даних передба­чає і низку організаційно-правових заходів, які мають спиратися на відповідну правову базу.

Крім зазначеної програми, нині в Україні активізується робота зі створення регіональної системи ІЗ, завдання якої наступні:

• створення та розвиток інформаційних мереж, які повинні забезпечувати доступ до регіональних банків даних максимальній кількості користувачів;

• створення та ведення регіональних баз даних науково-технічної, патентної, економічної, соціальної, правової, фінансово-банків­ської, організаційно-довідкової, екологічної та іншої інформації;

• забезпечення доступу до загальнодержавних, міжнародних ІС баз даних.

Перевагами створення регіональної системи ІЗ є:

• можливість мати постійний розрахунок показників за усіма напрямами соціально-економічного розвитку регіону;

• якісне ІЗ регіонального управління на всіх рівнях;

• можливість залучати до вирішення соціальних та економічних проблем усі підприємства та організації регіону, усі верстві і групи населення;

• можливість оперативного доступу до національних і міжна­родних баз даних.

Також у 2002 році Державним комітетом інформаційної полі­тики, телебачення і радіомовлення України, Державним комітетом зв’язку та інформатизації України для комп’ютеризації ІЗ державної служби розроблено Порядок інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядок функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади, в межах яких було створено ІС «Електронний уряд».

Веб-портал — це центральна частина електронної інформацій­ної системи «Електронний уряд», до складу якої входить сукупність веб-сайтів та інших електронних ІС органів ви­конавчої влади.

Веб-сайт органу виконавчої влади — це сукупність програм­них та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет, що забезпечує доступ фізичних і юридичних осіб до інформаційних ресурсів органів виконавчої влади.

Надання інформації до Єдиного веб-порталу здійснюється:

• електронною поштою на адресу [e-mail];

• в інтерактивному режимі на основі html-форм, що містять тек­стові, графічні та мультимедійні складові;

• автоматично при розміщенні інформації на веб-сайті.

Інформаційні матеріали на веб-сайті поділяють на:

• статичні, актуальність яких зберігається протягом тривалого часу;

• динамічні, актуальність яких зберігають лише протягом обмеженого часу, через що вони повинні систематично оновлю­ватися;

• потокові, які зберігають на сайті лише до чергового оновлення.

Структура інформаційних матеріалів подана в такій послідовності: частини, розділи (інформаційний, комунікацій­ний, обов’язковий, необов’язковий), сторінками (обов’язкова, не­обов’язкова, багатомовна, одномовна, кінцева, спискова, повна, обмежена, стильова, унікальна, статична, динамічна, примірник, окре­ма, блок-схема, стаття, карта, інтерактивна карта, схема, презентація, текст для друкування тощо), елементи сторінок (фрейм, текст, елементи зображення тощо), документи.

Склад та періодичність подання інформації на Єдиний веб-портал подана в табл.

Таблиця 6.1. Склад інформації на Єдиному веб-порталі

Тип інформації	Періодичність подання інформації	Терміни подання
Офіційна хроніка та новини	Щодня
Анонси зустрічей та візитів, анонси акцій та інших подій	Відразу після підготовки	Не пізніше, ніж за два дні, у надзвичайних випадках — за 1 годину до початку акції
Прес-релізи	Відразу після підготовки	Не пізніше, ніж через добу після події, якій присвячено прес-реліз
Офіційні повідомлення і заяви	Відразу після підготовки	Не пізніше доби з моменту оприлюднення заяви
Інтерв’ю і виступи керівників	Відразу після підготовки	Не пізніше трьох днів після інтерв’ю
Статистичні та аналітичні матеріали	У визначені для відповідних матеріалів терміни

Основними проблемами, які необхідно вирішити в ІЗ державної служби на найближчу перспективу, є методологічно-статистичні проблеми отримання і моделювання показників, що характеризують управлінську діяльність; пробле­ми повноти обліку, тобто можливості адекватно врахувати окремі аспекти функціонування об’єктів управлінського впливу; проблеми координації й автоматизації забезпечення інформацією та своєчас­ної актуалізації часових серій.

Контроль у системі державної служби — це сукупність форм управлінського впливу, спрямованих на забезпечення законності й стабільності суспільного порядку та державного устрою та дотриман­ня Конституції України. Залежно від свого функціонального призначення контроль поділяється на державний, соціальний (громадський), індивіду­альний (рис. 3).

Державний контроль здійснюють всі органи держави в межах своєї компетенції і полягає у забезпеченні дотримання законів та нормативних актів; в підвищенні ефективної роботи державних органів, в забезпеченні економічнішого використання державних коштів. На державному рівні контроль поділяють на політичний, ад­міністративний та судовий і, відповідно, здійснює Президент України, Верховна Рада України, виконавчі органи всіх гілок влади, судові органи, місцеві органи, політичні організації, які підтримує народ.

Політичний контроль здійснюють державні органи та посадо­ві особи, уповноважені владою. Залежно від політико-державного устрою це можуть бути або парламент і місцеві виборні органи, або політичні партії, які підтримує народ.

Адміністративний контроль здійснюють виконавчі органи всіх гілок влади. Як правило, тут реалізують контроль вищих посадових осіб за діями осіб підлеглих; створюють інспекції та на­глядові органи, які аналізують виконання законів та нормативних актів, вивчають ефективність і якість адміністративної діяльності.

Судовий контроль здійснюють всі суди України — Кон­ституційний, Верховний, суди загальної компетенції, військові, господарські. Вони розглядають: протести органів державної влади про визнання незаконними актів управління; справи про злочини працівників державного апарату; вимоги про визнання недійсними актів державних органів, які порушують права та інтереси громадян і організацій тощо.

Соціальний контроль здійснює суспільство через діяльність громадських рухів та організацій, засоби масової інформації, звер­нення, листи та заяви громадян.