- •Міфопоетична модель Всесвіту
- •Людина, люди, народ
- •Шлюб, сім'я
- •Терміни спорідненості
- •Тварини
- •Рослини
- •Пори року
- •Простір
- •Семантичні закони в германській лексиці
- •Табу в лексиці германських мов
- •Семантичні процеси у лексиці германських мов
- •Розширення значення.
- •Звуження значення.
- •Поліпшення значення.
- •Розпад полісемії
Шлюб, сім'я
Поняття "чоловік", "дружина", "подружні відносини, шлюб" у давніх германських мовах перебували в стадії формування. Поняття "чоловік", як і в інших давніх мовах, збігалося з поняттям "чоловік, людина", тобто було його похідним. Гот. manna передавало й гр. anthrōpos "людина", і гр. аnēr, що мало значення "чоловік" і "дружина" (nop. рос. муж- "чоловік" і заст. "мужчина"; nop. також рос. человек, але укр. чоловік "дружина"). Іншим позначенням чоловіка (дружини) в давніх герм, мовах було *hīwa-/hiwa-, що розумілося насамперед як "голова сім'ї, хазяїн будинку" (nop. двн. hiwo "чоловік", да. hīwan "сім'я, домашнє господарство", дісл. hjū, hjōn – "чоловік і жінка", h-ske "сім'я", гот. heiwa-frauja "хазяїн будинку, глава сім'ї"). Цей корінь, що походить від іє. *kei-uo- відповідає лат. cīvis "громадянин" і дінд. śēva- "дружній, милий, дорогий". З іншим розширювачем (-m-) деривати іє. *кеі-m- зафіксовані у вигляді таких рефлексів, як двн. heima "сім'я, будинок", да. hām "місце перебування, житло", гот. haims "село", укр. сім 'я, лит. šeima "челядь".
Таким чином, герм. *hīwa- означало поняття, пов'язане із сім'єю, домочадцями, подружніми відносинами, будинком у значенні "сім'я".
Герм. *hīw- послужило одним з компонентів складного слова, що позначає в герм, мовах "весілля, одруження": двн. hīrāt (>н. Heirat), да. hīrēd. Другим компонентом цього складання є герм. *rđ- "турбота" (>н. Rat "порада"). Отже, спочатку двн. hirät означала "турбота про будинок".
Розуміння чоловіка як "господаря будинку", "володаря" походить від іє. традиції й свідчить про патріархальний характер іє. сім'ї.
Поняття "дружина" й "жінка", як показано вище, позначалися у готській мові двома різними словами, що походять, однак, від того самого іє. кореня *ēn-/en-: гот. qēns означало "дружина" (< герм. *kwniz), а qinō (< герм. *kwenōn) – "жінка" (іє. *ēn-/en-).
У давніх мовах, як переконливо показав Е. Бенвеніст, не існувало спеціального терміна, що позначає "шлюб". Чоловік приводив у свій будинок жінку, узяту, отриману в іншому будинку. Тому поняття "женитися" позначалося сполученнями "взяти дружину" або "привести дружину" (пор. укр. побратися). Не випадково поняття "одруження, весілля" могло позначатися словом, похідним від дієслова *giban "давати": да. gift "дар, подарунок", а також "одруження"; дісл. gipt "те ж". З поняттям "приводити у будинок дружину" пов'язане, очевидно, ще одне герм, позначення "одруження, весілля": н. Brutlauf, двн. brūt-hlouft; < герм. *brūdi-hlaupa, де перший компонент означає "наречена" (див. нижче), а другий – "біг, хід" (> "відхід нареченої"). Таке походження поняття "женитися" дає, на наш погляд, ключ до розуміння етимологічного значення герм. *brūđiz "наречена", походження якого залишається в германістиці й дотепер незрозумілим.
Оскільки в основі герм. *brūđ- лежить іє. корінь *bhreu-/bhrū-, етимологічні розвідки велися в сфері дериватів іє. корінь *bher- "нести" або *bher- "бити": "наречена" – це "та, котра народила" (< герм. *ber-аn "нести, родити") або "та, яку викрали" (< іє. bher-/bhreu- "ламати" > "бити, грабувати") . Тим часом, значення стел, бракъ (< брати) або укр. братися "женитися" дають підстави припускати, що герм. *brūđ- (< іє. *bhrūtís) означало "приведена". Інакше кажучи, при такій етимологізації герм. *brud- варто припустити, що іє. *bher- "нести" мав у германських мовах семантичні деривати не тільки в сфері "нести" (пор. двн. bāra "носилки") і "родити" (пор. гот. bairan "нести, родити"), але й у сфері "вести".
Наречений мислився відповідно як "пан нареченої" або "людина нареченої" (пор. гот. brūþ-faþs, де другий компонент походить від іє. *potis "пан", або дісл. brūđgumi, да. brdgoma, двн. brūti-gomo, де другий компонент < герм. *guma- "людина"). Оскільки наречений "одержував" наречену в іншому будинку, шлюб мислився в термінах обміну: брати-давати (пор. рос. "быть на выданье" – бути в такому віці, коли виходять заміж). Це давнє розуміння шлюбу відбите в герм, мовах такими словами, як да. weotuma "викуп за наречену", н. Wittum (заст.), двн. widamo < герм. *wetmōn "викуп за наречену" (сюди ж, до речі, відноситься н. widmen "присвячувати", спочатку "обдаровувати").
Поступово в герм. мовах з'явилися спеціальні позначення для понять "чоловік, дружина" (a. husband < да. hūs-bonda < дісл. hūsbōndi "хазяїн будинку", н. Gatte "чоловік" // двн. gigat "підходящий", да. ge-gada "чоловік, товариш"), а також для поняття "шлюб" (н. Ehe < двн. ēwa "закон, вічність"). Нім. Gemahl(e) "чоловік", двн. gimahalo етимологічно пов'язане із двн. gimahalen "говорити", "повідомляти про заручини", дісл. māli "товариш", māla "дружина", двн. mahal "місце збору суду, людей", да. mþel "збори, мовлення", гот. maþl "місце зборів, торговище". Оголошення про заручини в давніх германців відбувалося в присутності великого зібрання людей; звідси зв'язок значень "зустріч, збори людей", "місце збору, ринок", "суд, диспут", "перемовини, переговори", "оголошення про заручини". Отже, двн. gimahalo означало "заручений", "той, з ким домовилися".
При укладанні договору про заручини залишалася застава. Це добре видно з того, що гот. gawadjōn "обручати" пов'язане з такими словами, як гот. wadi "застава", де. weddi т. с, двн. wetti "застава", a. wed "видавати заміж", да. weddian "зв'язувати шлюбом". Позагерманські зіставлення виявляють подібні значення: лат. vas, vadis "заручник", лит. vadúoti "викуповувати заставу" – італо-балто-герм. ізоглоса.
У готській мові зафіксоване слово liuga "одруження, шлюб", що є кельт, запозиченням. Етимологія цього слова– ще одне свідчення того, що шлюб у германців (і, мабуть, у кельтів) вважався правовим договіром, союзом.