Пори року

Назви пір року не збігаються у різних групах іє. мов. Це свідчить про відносно пізнє походження цієї лексичної мікросистеми. Первіс­не членування року було пов'язане не тільки з погодно-кліматичними умовами, але й з певними видами сезонно-польових робіт (пор. гот. asans "жнива, літо", укр. осінь). Ностратична двочленна система "холод­ний час – теплий час" набула в іє. мові вид трич­ленної структури ("холодний час – зима", "теплий час – весна, літо", "літо – осінь"), що перебудувалася потім у чотиричленну (як думають Т. Гамкрелідзе і Вяч. Вс. Іванов, – під впливом символіки числа "4"). Для позначень пір року в іє. мовах використовуються такі мотивуючі семи: [волога пора] > герм. *wintr- і псл. *zima (< іє. *ĝhei- "лити"); [день, світло] > н. Lenz "весна", прус, dagis "літо", лат. ver "весна"; [теплий час] > псл. *lĕto; [час зрізання плодів] > псл. *jesenь, гот. asans, н. Herbst, a. harvest.

Спільногерманським позначенням пір року є тільки два слова – *wintr- "зима" й *sumr- "літо" (останнє не зафіксоване у готській): а., голл. winter "зима", да. winter, н. Winter "т. с", двн., дc. wintar, дісл. vetr, гот. wintrus; < герм. *wintruz (< *wentraz) "зима".

Можна припустити, що герм. *wentr- походить від іє. *ued-/uod-"зволожувати, мочити" й означало, таким чином, "волога пора року". На відміну від слов'янських мов, де роки обчислюють "літами", у дав­ніх герм, мовах кількість років вимірювалася "зимами".

Англ. summer "літо", да. sumor, н. Sommer "т.е.", двн. sumar, шв. sommar, дісл. sumar; < герм. *sumra- "літо" // дірл. sam(rad) "літо", дінд. sámā "пора року, півріччя", авест. hama "літо"; < іє. *sem-/s- "літо".

Поняття "осінь" виникло спочатку для позначення того періоду те­плої пори року, коли наступала пора збирання врожаю. Про це свідчить етимологія герм. *harb-:

a. harvest "жнива, урожай", да. hærfest "жнива, осінь", н. Herbst "осінь", двн. herbist, шв. höst "осінь", дісл. haust "т.е."; < герм. *harbista- (> зап. - герм.) / harbusta- (> сканд.) "час збирання врожаю" // гр. karpós "плід, урожай", лат. сагреге "збирати плоди"; дінд. krpāna-h "меч", лтс. сіrре "серп";< іє. *(s)ker- "різати".

Чергування v/b - f- за законом Вернера. Семантичний розвиток "час збирання врожаю > осінь" спостерігається в інших мовах (nop. тюрк. ГУИЗ "осінь, час косовиці").

У готській мові спеціальне позначення осені відсутнє; осінь мислиться як частина літа, коли забирають урожай. Про це свідчить той факт, що гот. asans "літо; час збирання врожаю" в інших герм, мовах відповідають лексеми зі значенням "урожай, жнива", а за межами герм, мов – слова зі значенням "осінь": a. earn "заробляти", да. earnian "т.с", двн. arnōn "забирати врожай"; н. Ernte "урожай", двн. arnōt "час зби­рання врожаю", да. ernð "жнива", дісл. onn (< *aznu-) "урожай" < герм. *as-: *az(a)nō/aznu- "літо, час збирання врожаю"; *aznōjan-/jan- "за­бирати врожай"); прус, assanis "осінь", укр. осінь, псл. *jesenь, вірм. asun (< *as-skion) "осінь" < іє. *es-/os- "збирати врожай" (> *es-/os- + en/er "жнива, час збирання врожаю").

Таким чином, розглянутий матеріал з усією очевидністю свідчить про те, що спочатку германці розрізняли два основних сезони – тепла й холодна (дощова) пора року. Потім з'явилися позначення сезону по­льових робіт, збирання врожаю, які не збігаються у різних герм. мовах. Ще пізніше виділилося поняття "весна". Так, давнім позначенням вес­ни в зах.-герм. мовах було складання з буквальним значенням "довгий день": да. lengten "весна, піст" (> a. lent "піст"), дc. lentin, двн. lenzin (> н. Lenz "весна"). Це сполучення складалося із двох компонентів – lang-"довгий" й tīn- "день". Другий компонент зберігся у гот. sin-teins "що­денний" і генетично відповідає укр. день. Пізніше з'являються такі по­значення, як н. Frühling (< "рано; ранній") і а. spring (< "вистрибувати"; "час, коли "вистрибують" із землі паростки").

Якщо на давніх етапах розвитку мови система позначень пір року залежала насамперед від позамовних чинників, то заміна окремих еле­ментів цієї системи у пізніший період зумовлена внутрішньомовними факторами – емоційно-експресивною зарядженністю "нових" лексем, що володіли семантичною вмотивованістю.

Назва місяця (певного періоду часу) перенесена з назви місяця, що позначалася лексемою *mæn-, яка походить від іє. *mēn- з етимо­логічним значенням "вимірювач" (< іє. *mē-/mō- "вимірювати") (див. вище гот. mēl "час"):

a. month "місяць", да. mōnað, н. Monat "тж", двн. mānōd, дc. mānuth, шв. manad, дісл. mänaör, гот. menöps "місяць"; < герм. *ma;nöp- "мі­сяць" (< іє. *menot- "місяць, зміна фаз місяця").

Назви місяців у герм. мовах є кальками з латини. В Австрії й Ні­меччині були намагання створити або відтворити власне герм, назви: Hornung "лютий", Lenzmonat "березень", Ostarmonat "квітень", Brach­monat, Brachet "червень" ("місяць оранки"), Heumonat "липень", Ernt­emonat "серпень" ("збір урожаю"), Herbstmonat "вересень", Weinmonat "жовтень" ("місяць винограду"), Windmonat (Nebelmonat) "листопад", Christmonat "грудень".

В основу цих назв у більшості випадків покладені позначення мі­сяців у давніх герм, мовах: "лютий" – двн. hornung "виродок", да. sol-mōnaþ "місяць сльоти"; дісл. gōi, шв. göjemånad "сніжний місяць" // гр. chiōn "сніг", дінд. hāyana-h "рік" < іє. *ĝhōiō-; лат. hiems "зима", авест. zimō (род. відм.), укр. зима; < іє. *ĝhei-; "березень" - двн. lentzinmānōth "місяць весни", да. hrþ-т. "дикий, лютий місяць", дісл. sāð-tīð "час сівби"; "квітень" – двн. ōstar-m., да. ēaster-m., дісл. egg-tīð "місяць яєць", gauk-m. "місяць, коли починає кувати зозуля"; "травень" – двн. winni-m. "місяць пасовищ" (з наступним переосмисленням wunni-m. "місяць насолоди"), да. þri-mil-ce "місяць, коли корів доять три рази"; "червень" – двн. brāch-m. "місяць переорювання поля", да. sēar-m. "су­хий місяць", līþа "ніжний, м'який місяць" тощо. Хронологічно давньо­германські місяці не у всіх випадках збігалися з латинськими (різниця становила близько двох тижнів).

На відміну від поняття "місяць", що існувало в давніх іє. мовах (nop. лат. mēnsis, стcл, mĕsęcь, гр. mēnē), поняття "тиждень" виникло вже на пізніших етапах розвитку мови й мислення. У герм, мовах це відбулося на основі семи [зміна, чергування], що є дериватом загаль­нішого значення "ухилятися, відхилятися, поступатися місцем". Герм. *wikōn- "зміна днів" – a. week "тиждень", да. wice, wuce, н. Woche "т.с", двн. wecha, wehha, дc. wika, дісл. vika "тиждень; морська миля" (відрізок шляху, після проходження якого відбувається зміна веслярів), гот. wikō "черговість"; < герм. *wikōn- "зміна днів" або "зміна обов'яз­ків" – генетично пов'язане з a. weak "слабкий", н. weich "м'який", н. weichen "відхилятися, уступати", лат. vicis "зміна, обмін" < іє. *ueik-/ueig- "вигинатися" < *(s)uei- "вити, плести, гнути, крутити".

Замість форми wice у да. з'являється форма wuce (такі зміни спо­стерігаються в деяких інших випадках: да. widu "ліс" > wudu). Семан­тичний розвиток: "згинатися, крутитися" > "відхилятися, поступатися місцем" > "поміняти один одного, чергуватися" > "зміна днів, тиж­день". Від семи [уступати] утворена сема [поступливий, м'який].

День і ніч. У германських мовах зберігається іє. назва ночі, а назву дня замінено новою лексемою *dagaz, що витиснула колишнє позна­чення дня (воно зберігається в реліктових формах у деяких сполучен­нях, що згадувалися вище – див. гот. sin-teins "щодня"). Герм. *dagaz (a. day "день", да. dæz, н. Tag, двн. tac, де. dag, дісл. dagr, гот. dags; < герм. *dagaz "день") зіставляють із лат. fovēre "зігрівати", сірл. daig "вогонь", дінд. dáhati "горить", (dah- < dhagh-), лит. dègti "горіти", прус, dagis "літо", рос. жечь, пел. *žegti (< *gegti, де початкове g замість d); тох. А tsäk "горіти"; < іє. *dheg(u)h- "горіти". Отже, *dagaz – це щось, пов'я­зане з яскраво палаючим сонцем. Можна припустити, що слово мало спочатку велику силу експресії, заснованої на добре вираженій семан­тичній умотивованості. Поняття "день" пов'язано з поняттям "сонце, світло" у багатьох інших мовах (пор. тюрк. ГУН, дагест. *КЪГВ). Влас­тиво, укр. день, псл. *dьnь, також походить від іє. *dei-/di "сіяти, блищати".

Германці вимірювали кількість діб не днями, а ночами (див., наприклад, "Пісня про Трюма", 26 в "Старшій Едді"). Герм. *naht- (да. nieht, двн. naht, дісл. nōtt, гот. nahts походить від іє. *not- (пор. лат. пох, дінд. naktam, псл. *noktь, хет. nekut- "вечір").

Безсумнівний інтерес представляє походження назв різних частин дня в герм, мовах. Поняття "ранок" пов'язане з поняттям "світанок", що, у свою чергу, мотивоване семою [блискати]: a. morning "ранок", morn (поет.) "ранок, завтра", да. morgen, н. Morgen "ранок", двн., дс. morgan, дісл. morgunn, гот. maurgins; < герм. *murgina-/murgana- "сутін­ки" // дінд. mārī-h "промінь світла", рос. морок, мрак, меркнуть, псл. *morkъ/mьrkъ, лит. mérkti "мружитися", рос. моргать, псл. *mъrgati; < іє. *mer- "блискати, мерехтіти" (> *merk-/mrk-).

З поняттям "ранок" у багатьох мовах пов'язане поняття "завтра" ("те, що йде за ранком") – пор. іран. *savah-, дінд. sva- "ранок, завтра". Таке ж явище спостерігається й у герм, мовах (н. morgen < morgane -дав. відмінок від morgan; a. tomorrow < ca. to morwe, да. tō morgen).

Поняття "вечір" у герм, мовах мислилось спочатку як "кінець дня" і навіть "смерть дня": дісл. kveld (< *kwaliđa-) "вечір", норв. kveld, шв. kväll, да. cwield-tīd "вечірній час", двн. quilti-werk "вечірня робота". Значення компонента *kwalđ- розкривається семантикою да. cwield "смерть, руйнування", дісл. kvol "борошно", а за межами герм, мов -лит. gãlas "кінець", gélti "колоти", рос. жалить, укр. жаль "скорбота". Отже, *kwalđ- – це "кінець, смерть дня". Аналогічно мотивовані a. eve­ning "вечір" і н. Abend: a. evening "вечір", да. fnung "вечір"; н. Abend "т.е.", двн. āband, де. āband, дфриз. avend; a. eve, even "переддень", да. fen "вечір, захід".

Ці слова походять від того ж герм. кореня *ab-/af-, від якого утворе­ні a. after "після", гот. ibuks "назад", aftana "позаду", шв. afton "вечір", дісл. aptann т.е. За своєю формою да. і двн. слова є віддієслівними утво­реннями (да. fnian "вечоріти"). Тому для двн. āband реконструюється іє. *ēpontós, а для да. fen - іє. *ēріn- або *ēрn- "той, що хилиться до вечора, до останньої (задньої) частини дня" (пор. авест. āраnа- "завер­шення", дінд. āраn "сягаючої мети", осет. afon "час"). У давніх текстах н. abend означало "переддень" (nop. a. even). У цьому значенні -abend зберігається в складних словах Feierabend "кінець робочого дня", Son­nabend "день напередодні неділі", тобто "субота".

Що стосується дрібніших відрізків часу (насамперед, поняття "го­дина"), то, як видно з розглянутого матеріалу, поняття "година", "час", "невизначений відрізок часу" виражалися у давніх герм. мовах невід­дільно (пор. гот. lυeіlа). Лише поступово ці поняття стали мислитися як окремі семантичні одиниці. Потреба, яка виникла при цьому у фор­мальному позначенні подібних одиниць, зумовила появу таких слів, як н. Stunde, двн. stunta "час, година", да. stund "короткий відрізок часу, час, година", дісл. stund "час, проміжок часу, година", порівнянних з коренем *stund- "стояти". Отже, спочатку *stund- означало "зупинка".

Таким чином, поняття "час" у герм, мовах виникло на основі кон­кретних понять, що походять від базових сем [спочивати], [стояти], [іти, рухатися], [різати, відокремлювати].