4.1.4. Знос (амортизація) основних засобів.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання еконо­мічних вигід від його використання та норм П(С)БО 7.

Методи амортизації

1. Прямолінійний метод. За цього методу річна сума аморти­зації визначається шляхом ділення вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Перевагами методу є простота розрахунку і рівномірність роз­поділу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпе­чує зіставність собівартості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком вважають те, що метод не враховує морального зносу, відмінності виробничої потужності основних засобів у різні стро­ки експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

2. Метод зменшення залишкової вартості. За цим методом сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації розраховується за формулою

Річна норма амортизації =,

де n – кількість періодів корисної експлуатації.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Згід­но з цим методом сума амортизації визначається як добуток за­лишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амор­тизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного вико­ристання об'єкта, і подвоюється.

4. Кумулятивний метод. За цим методом сума амортизації ви­значається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятив­ного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується шляхом ділення кількості років, що залишаються до кінця очікува­ного строку використання об'єкта, на суму чисел років його корис­ного використання. Сума чисел років — результат сумування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Суму чисел років можна також визначити за такою формулою:

,

де n – строк корисного використання об’єкту.

5. Виробничий метод. За цим методом амортизацію нарахову­ють на основі сумарного виробітку об'єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (кількість виготов­леної продукції, відпрацьованих годин, кілометрів пробігу).

Сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу продукції за звітний період та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється шляхом ділен­ня вартості об'єкта, що амортизується, на загальний обсяг про­дукції, який підприємство очікує виробити з використанням цього об'єкта.

Для відображення нарахованої амортизації використовується рахунок 13 "Знос необоротних активів", який має такі субрахун­ки: 131 "Знос основних засобів", 132 "Знос інших оборотних нематеріальних активів".

За кредитом рахунка 13 відображається нарахування аморти­зації, а за дебетом — її зменшення.

Сума нарахованої амортизації включається до складу відпо­відних витрат підприємства. При цьому складається такий бух­галтерський запис:

Д-т 23 "Виробництво"

Д-т 91 "Загальновиробничі витрати"

Д-т 92 "Адміністративні витрати"

Д-т 93 "Витрати на збут"

Д-т 94 "Інші витрати операційної діяльності"

К-т 13 "Знос необоротних активів"

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, що настає за місяцем зміни амортизації.