- •Питання до іспиту
- •Виникнення та розвиток науки про міжнародні відносини від найдавніших часів до XX ст.
- •Сучасні напрямки в науці про міжнародні відносини
- •Французька соціологічна школа та її внесок у науку про міжнародні відносини.
- •Об'єкт, поняття і критерії міжнародних відносин
- •5. Взаємозв'язок внутрішньої та зовнішньої політики 6. Предмет міжнародних відносин
- •Утворення оон
- •Структура оон
- •Роль оон у вирішенні найважливіших міжнародних проблем
- •10.Потсдамська конференція країн-учасниць антигітлерівської коаліції
- •11.Підготовка і підписання мирних договорів з колишніми союзниками
- •13.Рішення "німецького питання" після другої світової війни та розкол Німеччини
- •14.Розвиток німецької проблеми в 50-60-х рр.
- •15."Німецьке питання" в 70-80-х рр.
- •16. Об'єднання Німеччини та його значення
- •17.Рішення "японського питання" після другої світової війни
- •18.Підготовка та підписання Сан-Франциського мирного договору
- •19.Зовнішня політика Японії в 50-90-х рр.
- •20.Проблема "північних територій" у відносинах між срср та Японією
- •21.Початок "холодної війни". "Доктрина Трумена". "План Маршала".
- •22.Створення нато та овд.
- •23.Формування військово-політичних блоків в Азії.
- •24.Початок процесу європейської економічної інтеграції.
- •25.Протистояння між срср та сша у другій половині 50-х - початку 60-х рр.
- •26.Громадянська війна в Кореї (1950-1953 рр.). Корейське питання.
- •28.Агресія сша у в'єтнамі.
- •29.Причини близькосхідного конфлікту.
- •31 .Палестинський рух опору.
- •32.Стан палестинської проблеми на межі тисячоліть
- •33.Розпад колоніальної системи в Африці.
- •40.Заключний акт нбсє.
- •41.Розвиток загальноєвропейського процесу після нбсє у Хельсінкі.
- •43.Афганська проблема у міжнародних відносинах 70-90-х рр.. XX ст.
- •45.Загострення міжнародних відносин на початку 80-х рр. XX ст.
- •46.Нове політичне мислення.
- •48.Трансформація біполярного світу.
- •49. Іраксько-кувейтська криза. Операція "Буря в пустелі".
-
Французька соціологічна школа та її внесок у науку про міжнародні відносини.
Соціологія — наука про умови, хід співжиття людей та спостереження за ними. Соціологія постала з епохи Просвітництва як системно-критична наука соціального і зайняла проміжне місце між природничими та гуманітарними науками. Термін «соціологія» походить від двох слів: латинського societas — суспільство та грецького λογος — вчення, знання, наука. Він був запропонований у 1839 році французьким вченим Огюстом Контом, ще до того як в другій половині ХІХ ст. соціологія зреалізувалась самостійною університетською дисципліною.
Звернемося до аналізу конкретних досягнень у галузі науки про міжнародні відносини представників французької соціологічної школи як найвпливовішої з точки зору розвитку соціології міжнародних відносин. Р. Арон у своїй фундаментальній праці "Мир і війна між націями" виділив чотири аспекти вивчення міжнародних відносин з позицій соціології. Він описав їх у відповідних розділах цієї книги: "Теорія", "Соціологія", "Історія" і "Праксеологія".
Ще один представник французької соціології міжнародних відносин -- Гастон Бутуль -- обґрунтував основні положення полемології -- комплексного вивчення війн, конфліктів та інших форм "колективної агресивності" із залученням методів демографії, математики, біології й інших точних і природничих наук. Основне завдання полемології -- об'єктивне та наукове вивчення війн як соціального феномену, що піддається спостереженню так само, як і будь-який інший соціальний феномен, але окрім того здатен пояснити причини глобальних змін у суспільному розвитку впродовж історії людства. Полемологія ґрунтується на чотирьох основних положеннях:
по-перше, саме війна породила історію, оскільки остання почалася виключно як історія збройних конфліктів. Причому на даний час малоймовірно, що історія перестане бути "історією воєн";
по-друге, війна не дозволяє державам і народам перебувати в самоізоляції, тому вона є найенергійнішою і найефективнішою формою цивілізаційних контактів;
по-третє, війни є рушіями технічного прогресу;
по-четверте, війна виступає найпомітнішою з усіх перехідних форм соціального життя, результатом і джерелом як порушення, так і відновлення рівноваги.
-
Об'єкт, поняття і критерії міжнародних відносин
Авторство у винаході терміна "міжнародні відносини" належить англійському мислителю Джеремі Бентаму (1748-1832), що розумів під ним стосунки між державами. Згодом він був сприйнятий юристами і застосовувався винятково для позначення правових міждержавних взаємодій. Незважаючи на всю ніби-то простоту й очевидність відповіді на питання "що таке міжнародні відносини?", вона зовсім не така однозначна. Ще на початку ХX ст. важко було визначити межі предмету міжнародних відносин і доказово репрезентувати його. Зокрема цього не вдалося зробити голландському історику Б.Г.М. Влекке, який очолив першу кафедру міжнародних відносин у Лейдені. Він у своїй інаугураційній промові так і не зміг дати визначення міжнародних відносин як наукової дисципліни. Відомий французький соціолог Р. Арон пояснював цей факт тим, що міжнародні відносини не мають точно окреслених меж і їх не можна матеріально відділити від інших суспільних феноменів, хоча уже напередодні й під час першої світової війни основна увага в дослідженні міжнародних відносин зверталася на дипломатичну історію, а в міжвоєнні десятиріччя - на проблеми функціонування міжнародного права та діяльності міжнародних організацій. Дійсно, відсутність об'єкта у "фізичному розумінні", тобто як окремо існуючої реальності, не пов'язаної з іншими проявами політичного (наприклад, у внутрішньосуспільних відносинах), характерно нe тільки для Міжнародних відносин, але і для політології (якщо розуміти під нею внутрішньополітичну теорію), і для економіки. Саме це й підкреслював Р. Арон). Після другої світової війни були сформовані дві концепції або два підходи до розуміння змісту і направленості міжнародних відносин. Перший одержав назву "традиціоналістського" і найбільш повне втілення знайшов у працях американського політолога Ганса Дж. Моргентау (наприклад, "Політика націй"). Учений визначав міжнародні відносини як "політичні взаємини між націями", в основі яких лежить боротьба за владу -- єдиний "національний інтерес" для всіх учасників або акторів міжнародного життя. Це, на його думку, зумовлюється їхньою природною схильністю до насильства й жагою влади. Прихильники другого підходу -- "модерністського" -- намагалися сформулювати більш широкі та різнобічні уявлення про сутність міжнародних відносин. Але на практиці вони часто ігнорували загальні соціальні закономірності й обмежували дослідження міжнародних відносин пошуками шляхів оперативного втручання у їх розвиток. Найчастіше "модерністи" розглядали тільки окремі компоненти міжнародного життя, наприклад процес прийняття зовнішньополітичних рішень, їх оптимізації та втілення у життя. Тому наука про міжнародні відносини фактично зводилася до визначення поведінки окремих суб'єктів цих відносин, найчастіше до вивчення політики окремих держав, хоча й не завжди. Фактично М. Мерль запропонував ввести новий критерій для визначення специфіки міжнародних відносин і назвав його "критерієм локалізації". За цим критерієм специфіка міжнародних відносин визначається як "сукупність угод або потоків, які перетинають кордони або ж мають тенденцію до перетинання кордонів". Таке визначення дозволяє враховувати особливості кожного етапу в розвитку міжнародних відносин і не зводити їх лише до міждержавних взаємодій.
- це системна сукупність політичних, економічних, дипломатичних, правових, воєнних, гуманітарних та інших зв'язків і відносин між суб'єктами світового співтовариства, до яких відносяться держава, народ, суспільні та громадські рухи. різноманітні організації тощо.
- це сукупність економічних, політичних, культурних, правових, ідеологічних, дипломатичних зв'язків і взаємовідносин між народами, державами і системами держав, економічними та політичними організаціями на міжнародній арені.
- це система реальних зв'язків між державами, які виступають і як результат їхіх дій, і як свого роду середовище, простір, у якому існує світова політика.
- особливий тип суспільних відносин, які виходять за межі внутрішньосуспільних стосунків і територіальних утворень. Це система міждержавних і недержавних інтеракцій (взаємодій) у глобальному, регіональному масштабі, або на рівнв двосторонніх відносин. Їх мета полягає у створенні найвигідніших умов для функціонування і розвитку суб”єктів взаємодії.
-область міждисциплінарного наукового знання, в якій застосовуються методи і методики широкого діапазону, націлені на обробку параметрів різного роду та ступеню складності; перевіряються гіпотези та теорії, що пояснюють найрізноманітніші прояви суспільної взаємодії.