29.Соціальні інститути та соціальні організації,їх взаємозв’язок.

Соціальний інститут - це стійка форма організації спільної діяльності людей . Для соціальних інститутів є характерним чітке розмежування функцій і повноважень кожного із суб'єктів соціальної взаємодії, узгодженість їх дій, високий рівень регуляції і контролю за цією взаємодією. Із соціальними інститутами тісно пов'язані і соціальні організації. Суспільство неможливе без організацій - банків, підприємств, університетів, магазинів, транспортної системи тощо. Ми починаємо наше життя в організації і всюди з ними пов'язана наша діяльність: пологовий будинок, дитячий садок, школа, інститут, армія, служба і т. п. Всі вони – різновиди організацій і часто ототожнюються із соціальними інститутами. В широкому розумінні, соціальна організація - це така форма і такий спосіб спільної діяльності людей, за яких вона виглядає чітко впорядкованою, скоординованою, налагодженою. Соціальні інститути тісно пов'язані із соціальними організаціями. Деякі соціологи називають соціальні організації різновидом соціального інституту або складні інститути. Проте існує певна відмінність у змісті цих термінів. Не кожний соціальний інститут можна вважати організацією, і не кожну організацію інститутом. І соціальні інститути, і соціальні організації створюються з метою регулювання процесу задоволення потреб індивідів і груп, слугувати реалізації соціальних інтересів. Багато соціологів називають соціальні організації різновидом соціального інституту, але вони мають відмінні від них риси:

1. Соціальна організація утворена усвідомлено і цілеспрямовано для досягнення конкретних цілей своєї діяльності. Вона є певним засобом (інструментом) вирішення завдань. Переслідувана організацією мета не обов'язково збігається з цілями людей, що беруть участь у її діяльності. Тому організація створює різні системи стимулювання, за допомогою яких залучає індивідів до діяльності для досягнення загальної мети.

2. Соціальна організація має чіткий загальнообов'язковий порядок, система її статусів і ролей — ієрархічну структуру. їй властивий високий ступінь формалізації відносин. Відповідно правила, регламенти, розпорядок охоплюють усю сферу поведінки її учасників, соціальні ролі яких — чітко визначені, а відносини передбачають владу і підпорядкування (субординацію).

3. Для підтримування стабільності відносин, координації дій кожна організація повинна мати координуючий орган або систему управління. Функції її різноманітні, а оптимальний їх набір залежить від цілей організації, зовнішнього середовища.

30.Праця в постіндустріальному суспільстві

В концепції постіндустріального суспільства міститься прагнення сформулювати теоретичну альтернативу Марксовому вченню про соціальний прогрес як послідовну зміну суспільно-економічних формацій, протиставити соціальним революціям технологічні перевороти як механізм руху суспільного прогресу. За теорією постіндустріального суспільства, залежно від рівня техніки (так званий технологічний детермінізм) у суспільстві послідовно переважають «первинна сфера» економічної діяльності (сільське господарство), «вторинна» (промисловість) і «третинна» — сфера послуг, де провідна роль належить науці та освіті. З точки зору представників теорії, виникнення постіндустріального суспільства пов’язане насамперед зі змінами, що відбуваються в соціальній структурі суспільства, тобто змінами в економіці й професійній системі, зумовленими новою роллю науки і техніки. У постіндустріальному суспільстві, пише, наприклад, Белл, зникає клас буржуазії, а його місце займає новаправляча еліта, яка має високий рівень освіти і знання (технократія, або меритократія). Власність як критерій соціальної стратифікації суспільства втрачає своє значення, вирішальним стає рівень освіти і знання. На відміну від індустріального суспільства, де основний конфлікт між працею і капіталом зумовлений зосередженням власності в руках капіталістів, у постіндустріальному суспільстві основний конфлікт виявляється у боротьбі між знанням і некомпетентністю