2. Підбір експертів

У залежності від масштабу розв'язуваної проблеми організацію експертизи здійснює ОПР чи призначувана нею група керування. Підбор кількісного і якісного складу експертів виробляється на основі аналізу широти проблеми, вірогідності оцінок, характеристик експертів і витрат ресурсів.

Широта розв'язуваної проблеми визначає необхідність залучення до експертизи фахівців різного профілю. Отже, мінімальне число експертів визначається кількістю різних аспектів, напрямків, який необхідно врахувати при рішенні проблеми.

Вірогідність оцінок групи експертів залежить від рівня знань окремих експертів і кількості членів. Якщо припустити, що експерти є досить точними вимірниками, то зі збільшенням числа експертів вірогідність експертизи всієї групи зростає.

Витрати ресурсів на проведення експертизи пропорційні кількості експертів. Зі збільшенням числа експертів збільшуються тимчасові і фінансові витрати, пов'язані з формуванням групи, проведенням опитування й обробкою його результатів. Таким чином, підвищення вірогідності експертизи пов'язано зі збільшенням витрат. Наявні фінансові ресурси обмежують максимальне число експертів у групі. Оцінка числа експертів знизу і зверху дозволяє визначити границі загальної кількості експертів у групі.

Характеристики групи експертів визначаються на основі індивідуальних характеристик експертів; компетентності, креативності, відносини до експертизи, конформізму, конструктивності мислення, колективізму, самокритичності.

В даний час перераховані характеристики в основному оцінюються якісно. Для ряду характеристик є спроби ввести кількісні оцінки.

Компетентність - ступінь кваліфікації експерта у визначеній області знань. Компетентність може бути визначена на основі аналізу плідної діяльності фахівця, рівня і широти знайомства з досягненнями світової науки і техніки, розуміння проблем і перспектив розвитку.

Для кількісної оцінки ступеня компетентності використовується коефіцієнт компетентності, з обліком якого зважується думка експерта. Коефіцієнт компетентності визначається по апріорним і апостеріорним даним. При використанні апріорних даних оцінка коефіцієнта компетентності виробляється до проведення експертизи на основі самооцінки експерта і взаємної оцінки з боку інших експертів. При використанні апостеріорних даних оцінка коефіцієнта компетентності виробляється на основі обробки результатів експертизи.

Існує ряд методик визначення коефіцієнта компетентності по апріорним даної. Найбільш простий є методика оцінки відносних коефіцієнтів компетентності за результатами висловлення фахівців про склад експертної групи. Сутність цієї методики полягає в наступному. Ряду фахівців пропонується висловити судження про включення осіб спертну групу для рішення визначеної проблеми. Якщо в цей список попадають особи, що не ввійшли в первісний список, то їм також пропонується назвати фахівців для участі в експертизі. Провівши кілька турів такого опитування, можна скласти досить повний список кандидатів в експерти. За результатами проведеного опитування складається матриця, в осередках якої проставляється перемінна xіj, рівна

Причому кожен експерт може включати чи не включати себе в експертну групу. За даними матриці обчислюються коефіцієнти компетентності як відносні ваги експертів по формулі

де kі - коефіцієнт компетентності і-го експерта, тобто кількість експертів (розмірність матриці ||xіj||). Коефіцієнти компетентності нормовані так, що їхня сума дорівнює одиниці:

Змістовна суть коефіцієнтів компетентності, обчислених за даними таблиці ||xіj|, полягає в тому, що підраховується сума одиниць (число "голосів"), поданих за і-го експерта, і поділяється на загальну суму всіх одиниць. Таким чином, коефіцієнт компетентності визначається як відносне число експертів, що висловилися за включення і-го експерта в список експертної групи.

Креативність - це здатність вирішувати творчі задачі. В даний час крім якісних суджень, заснованих на вивченні діяльності експертів, немає яких-небудь пропозицій по оцінці цієї характеристики.

Конформізм - це схильність впливу авторитетів. Особливо сильно конформізм може проявитися при проведенні експертизи у виді відкритих дискусій. Думка авторитетів придушує думку осіб, що володіють високим ступенем конформізму.

Відношення до експертизи є дуже важливою характеристикою якості експерта при рішенні даної проблеми. Негативне чи пасивне відношення фахівця до рішення проблеми, велика зайнятість і інші фактори істотно позначаються на виконанні експертами своїх функцій. Тому участь в експертизі повинне розглядатися як планова робота.

Конструктивність мислення - це прагматичний аспект мислення. Експерт повинен давати рішення, що володіють властивістю практичності. Облік реальних можливостей рішення проблеми дуже важливий при проведенні експертного оцінювання.

Колективізм повинний враховуватися при проведенні відкритих дискусій. Етика поводження людини в колективі в багатьох випадках істотно впливає на створення позитивного психологічного клімату і тим самим на успішність рішення проблеми.

Самокритичність експерта виявляється при самооцінці ступеня своєї компетентності, а також при ухваленні рішення по розглянутій проблемі.

Перераховані характеристики експерта досить повно описують необхідні якості, що впливають на результати експертизи. Однак їхній аналіз вимагає дуже кропіткої і трудомісткої роботи зі збору інформації і її вивченню. Крім того, як правило, частина характеристик експерта оцінюється позитивно, а частина - негативно. Виникає проблема узгодження характеристик і вибору експертів з урахуванням суперечливості їхніх якостей. Причому чим більше характеристик приймається в увагу, тим сутужніше прийняти рішення про те, що важливіше і що припустимо для експерта. Для усунення зазначених труднощів необхідно сформулювати узагальнену характеристику експерта, що враховує його найважливіші якості, з одного боку, і що допускає безпосередній її вимір, з іншої сторони. Як таку характеристику можна прийняти вірогідність суджень експерта, що визначає його як "вимірювальний прилад". Однак застосування такої узагальненої характеристики вимагає інформації про минулий досвід участі експерта в рішенні проблем. У ряді випадків такої інформації може не бути. Вірогідність оцінок експерта кількісно оцінюють по формулі

де Nі - число випадків, коли і-й експерт дав рішення, прийнятність якого підтвердилася практикою, N - загальне число випадків участі і-го експерта в рішенні проблеми.

Внесок кожного експерта у вірогідність оцінок усієї групи визначається по формулі

де m - число експертів у групі. У знаменнику стоїть середня вірогідність групи експертів.