Нормативні акти України.

1. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 р. № 15-93.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів”, затверджений наказом Мінфіну України від 10.08.2000 р. № 193.

3. Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління НБУ від 30 травня 2007 р. N 200.

4. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368 (із змінами та доповненнями).

5. Класифікатор іноземних валют та банківських металів, затверджений Постановою правління НБУ № 34 від 04.02.1998 р.

6. Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 (із змінами та доповненнями).

7. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 20.10.2004 р. № 495.

8. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 17.11.2004 р. № 555.

9. Правила проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів, затверджені постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р. N 281.

10. Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджені постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р. N 281.

Тема 6. Облік дебіторської та кредиторськрї заборгованості

6.1 Облік дебіторської та кредиторської заборгованості

Терміни.

Дебіторська заборгованість – сума вимог Банку до юридичних і фізичних осіб на певну дату щодо отримання активів, послуг тощо.

Кредиторська заборгованість – зобов’язання Банку здійснити оплату на користь інших (фізичних та юридичних) осіб, які виникають у процесі взаємовідносин із Банком.

Класифікація заборгованості.

Для досягнення достовірного та коректного відображення дебіторської та кредиторської заборгованості у фінансовому, управлінському та податковому обліку в Банку застосовуються наступні принципи її класифікації:

- за видом дебітора/кредитора:

1) заборгованість інших банків;

2) заборгованість клієнтів Банку (юридичних та фізичних осіб);

3) заборгованість співробітників Банку.

- за якістю заборгованості:

1. стандартна – та, щодо якої у Банку немає сумнівів у здатності дебітора погасити заборгованість вчасно і в повному обсязі;

2. нестандартна – та, щодо якої у Банку існує сумнів у здатності дебітора погасити заборгованість вчасно і в повному обсязі.

- за видом операцій, за якими виникла заборгованість:

1. за операціями з готівкової національною та іноземною валютою, дорожніми чеками, банківськими металами, ювілейними монетами та іншими касовими операціями;

2. за операціями з іноземною валютою;

3. що виникла по операціях з платіжними картками Банку;

4. за операціями переказу коштів фізичних осіб без відкриття рахунків;

5. за операціями з цінними паперами (іншими корпоративними правами);

6. щодо господарської діяльності Банку;

7. з обслуговування кредитних операцій;

8. Інша заборгованість.

Загальні правила обліку дебіторської та кредиторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість обліковується за окремими аналітичними рахунками для різних видів операцій в розрізі контрагентів та договорів (за потреби).

Дебіторська заборгованість по операціям із співробітниками Банку обліковується за окремими аналітичними рахунками, відкритими в розрізі підзвітних осіб.

За дебіторською заборгованістю, що обліковується на консолідованих рахунках, у позасистемному обліку ведуться аналітичні регістри з урахуванням класифікаційних ознак.

Кредиторська заборгованість перед клієнтами та співробітниками Банку ведеться на консолідованих рахунках за видами операцій (за потреби на окремих аналітичних рахунках в розрізі контрагентів).

Кредиторська заборгованість за операціями з цінними паперами обліковується на консолідованих рахунках, у позасистемному обліку ведуться регістри аналітичного обліку в розрізі контрагентів, договорів та видів цінних паперів.

Оцінка та інвентаризація (переоцінка) заборгованості.

Дебіторська та кредиторська заборгованість в момент виникнення оцінюється за номіналом.

Аналіз кредиторської заборгованості здійснюється Банком щомісячно шляхом проведення звірки аналітичного та синтетичного обліку відповідальними особами Головного банку/філії.

При оцінці кредиторської заборгованості враховуються наступні фактори:

• строк обліку заборгованості на балансі Банку ;

• доцільність існування кредиторської заборгованості.

Якщо раніше визнана кредиторська заборгованість не підлягає погашенню відповідно до чинного законодавства України та проведеної роботи підрозділів Банку щодо погашення, сума такої заборгованості на підставі доповідної записки відповідного підрозділу за погодженням з Головним бухгалтером/філії включається до складу доходу Банку звітного періоду.

Переоцінка дебіторської заборгованості здійснюється Банком станом на перше число кожного місяця.

При оцінці дебіторської заборгованості враховуються наступні фактори:

• строк обліку заборгованості на балансі Банку;

• строк погашення заборгованості, передбачений договором або правилами здійснення операцій/розрахунків, що встановлені законодавством України та/чи внутрішніми документами Банку.

Переоцінка дебіторської заборгованості підлягає обов’язковому документуванню. У документі, яким оформлюється переоцінка заборгованості, обов’язково має бути зафіксовано її клас (перший, другий, третій або четвертий). Результати переоцінки заборгованості оформлюється інвентаризаційною відомістю, яка готується відповідальним підрозділом (за видом операції) та підписується його керівником.

Для розрахунку строків обліку заборгованості на балансі Банку враховується день її оприбуткування та не враховується поточний день (день визначення строку).

Під час класифікації дебіторської заборгованості за операціями з придбання цінних паперів на відкритому (вторинному) ринку враховуються строк погашення заборгованості та факт переходу права власності на придбані цінні папери. Якщо однією із сторін договору купівлі-продажу цінних паперів повторно протягом календарного року не виконано зобов'язання за договором (не здійснена оплата або передача цінних паперів), то дебіторська заборгованість за будь-якими договорами з купівлі-продажу цінних паперів з цими контрагентами має належати до третьої або четвертої групи ризику.

Резерв під дебіторську заборгованість за відповідною групою ризику формується з урахуванням кількості днів прострочення , але не меншим, ніж передбачено за загальним строком обліку на балансі.

Для розрахунку кількості днів прострочення враховується наступне:

• першим днем прострочення вважається день, наступний за останнім днем погашення заборгованості, передбаченим договором або правилами здійснення операцій/розрахунків, що встановлені законодавством України та/чи внутрішніми документами Банку;

• поточний день (день визначення строку) не враховується.

Сума дебіторської заборгованості, що віднесена до I групи ризику, вважається стандартною. Дебіторська заборгованість, що віднесена до II - IV груп ризику, вважається нестандартною.

Бухгалтерський облік формування та використання резерву під дебіторську заборгованість:

• за операціями з фінансовими інструментами здійснюється відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 15.09.2004 N 435.

• за іншими операціями здійснюється відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку запасів матеріальних цінностей банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 10.12.2004 N 625.

Дебіторська заборгованість вважається збитковою та має відноситися до IV групи ризику, якщо така заборгованість:

• обліковується на балансі 361 і більше днів;

• була переоформлена новими договорами (тобто заміна одного зобов'язання іншим між тими самими особами або в разі переведення боргу на іншого боржника);

• виникла в результаті переоформлення кредитної заборгованості чи за операціями з контрагентом, який одночасно має заборгованість за кредитною операцією, що класифікована Банком як безнадійна;

• э відомі факти, що підтверджують неможливість повернення її контрагентом Банку, або яка визнана безнадійною відповідно до законодавчих актів України.

Для розрахунку резерву використовуються коефіцієнти, що затверджені нормативними документами НБУ.

Дебіторська заборгованість, що визнана Банком безнадійною відповідно до законодавства України, списується за рахунок сформованого резерву.