6.Класифікація статистичних методів

1. До елементарних статистичних методів відноситься – діаграма Парето, причино-наслідкова діаграма (діаграма Ішикави),групування даних за ознакою ( діаграма спорідненості), контрольний аркуш, гістограма, діаграма розкиду, контрольна мапа.

2. До проміжних статистичних методів відносяться – теорія вибіркових досліджень, статистичний вибірковий контроль, методи здійснення статистичних оцінок та визначення критеріїв, методи застосування сенсорних перевірок (експертні оцінки), методи планування та розрахування експериментів, кореляція та регресійний аналіз. (інженерно- технічні робітники та спеціалісти в галузі керування якості).

3. До передових статистичних методів відносяться – передові методи планування і розрахування експериментів, багатофакторний аналіз (дисперсійний аналіз), методи дослідження операцій. (обмежене коло інженерів).

7.Статистичний ряд та його характеристики

Статистичний ряд називають дискретним, якщо будь-які його варіанти різняться постійною величиною, та –неперервним (інтервальним), якщо варіанти можуть різнитися між собою, будь-якою маленькою величиною.

Для графічного зображення статистичних рядів найчастіше використовують полігон, гістограму та кумулятивну криву (кумуляту).

Полігон, як правило, використовують для зображення дискретного статистичного ряду, він являє собою ламану, для якої кінці відрізків мають координати (x_i,n_i).

Гістограму використовують для зображення лише неперервних статистичних рядів (вона являє собою ступінчасту фігуру із прямокутників з основами, що дорівнюють значенням ознаки k_i=x_i+1–x_i, та висотами, що дорівнюють частотам (частостям) n_і (w_i) інтервалів). Якщо з’єднати середини верхніх сторін відрізками, то отримаємо полігон того ж самого розподілу.

Кумулята – крива нагромаджених частот (частостей).

8.Засоби та методи поліпшення якості

В основі методів управління якістю покладено системний підхід, який передбачає:

• розглядання всіх подій, явищ та процесів в їх взаємозв'язку (розуміння

• того, що всі вони є частиною однієї складної системи)

• визначення пріоритетів

• робота з причинами, а не з їх наслідками

• систематичність (доведення будь-якої справи до логічного завершення)

Шість етапів системного підходу

1. Виявлення проблеми

2. Аналіз причин

3. Планування рішення

4. Виконання плану

5. Перевірка результатів

6. Впровадження змін

Політика підвищення якості

Здійснення ефективної політики передбачає:

• чітке та зрозуміле формулювання мети, недвозначне окреслення об'єктів та суб'єктів процесу підвищення якості

• наступність процесу підвищення якості на всіх рівнях

Для забезпечення цих вимог необхідно зафіксувати базові визначення у письмовій формі, тобто розробити систему управлінських процедур. Додаткові переваги такого підходу:

• передбачуваність та контрольованість (причому не тільки для тих, хто знаходиться "у самому процесі", але й для інших зацікавлених осіб)

• надання належного статусу відповідальним особам ("легалізація")

• супутні процесу узгодження створюють передумови формування "ситуативних" груп

• додаткова мотивація для роздумів

• процес формалізації — це також процес із параметрами якості (тренінг).