- •52. Загальнообмінна вентиляція виробничих приміщень, її визначення, класифікація
- •53. Класифікація робіт в електроустановках за вимогами щодо організації їх безпечного виконання та їх визначення
- •54. Протипожежне водопостачання на виробництві: класифікація, визначення, загальні поняття
- •55. Державне управління охороною праці, її визначення, хто здійснює
- •56. Місцева вентиляція виробничих приміщень, її визначення, класифікація
- •57. Дія електричного струму на організм людини. Ефекти протікання струму через тіло людини
- •58. Зовнішнє протипожежне водопостачання на виробництві: визначення, що до нього належить, що забезпечує, загальні поняття
- •61. Джерела та фактори виробничих небезпек, їх класифікація
- •62. Протипожежний режим на виробництві, його визначення
- •64. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих , їх класифікація та характеристика
- •65. Матеріальний носій потенційної небезпеки: його небезпечні та шкідливі чинники, види енергії, якою вони володіють, їх характеристика
- •66. Внутрішне протипожежне водопостачання на виробництві: визначення, що до нього належить, що забезпечую, загальні поняття
- •68. Санітарно-захисна зона підприємств, виробництв, об’єктів: її призначення, ширина залежно від класів підприємств
66. Внутрішне протипожежне водопостачання на виробництві: визначення, що до нього належить, що забезпечую, загальні поняття
Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється пожежними кранами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходових клітках. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава — 10 або 20 м. Продуктивність кожного крана повинна бути не меншою, ніж 2,5 л/с. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння беруться в залежності від ступеня вогнестійкості будівель, їх об'єму, категорії пожежо- і вибухонебезпеки виробництва у межах від 10 до 40 л/с. В будівлях і спорудах з пожежонебезпечним виробництвом встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерні системи для гасіння пожеж. Спринклрна установка водяної системи являє собою розгалужену мережу труб під стелею зі спринклерними головками (розбризкувачами), які закриті легкоплавкими замками, що розраховані на спрацювання при температурі 72, 93, 141, 182 °С. Установки мають контрольно-сигнальний клапан, який пропускає воду в спринклерну мережу, при цьому одночасно подає звуковий сигнал, контролює тиск води до і після клапану.Дренчерні установки обладнуються розбризкуючими головками, які постійно відкриті. Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при спрацюванні пожежних давачів, які відкривають клапан групової дії.
67. Третій ступень адміністративно-громадський контроль на виробництві як основна форма контролю за виконанням вимог чинного законодавства і нормативних актів про охорону праці: призначення, хто проводить, що перевіряється
Не рідше одного разу на місяць в обсязі кожного робочого місця всього підприємства контроль здійснюється керівництвом підприємства (власником, головним інженером, заступником головного інженера з охорони праці) та відділом охорони праці підприємства. До контролю залучаються громадські інспектори (контролери) з охорони праці підприємства або структурних підрозділів (уповноважені трудових колективів підприємства або профспілки). Контролюючі знайомляться із записами журналів 1-й і 2-й ступенів контролю за станом охорони праці, приймають рішення щодо усунення недоліків і порушень, а виявлені порушення, які неможливо оперативно усунути, заносять до журналу 3-м ступенем контролю. Виявлені порушення обговорюються на технічних радах підприємства, розробляються заходи щодо їх усунення, які передбачають оперативні дії або включаються в поточні або довгострокові плани розвитку і реконструкції підприємства або записуються в колективному договорі. Підприємство може ввести також інший вид контролю. Ефективність контролю залежить від відповідного метрологічного забезпечення, яке включає методи і засоби (прилади) вимірювання параметрів шкідливих і небезпечних факторів виробництва, визначення безпеки промислового обладнання та технологічних процесів.
68. Санітарно-захисна зона підприємств, виробництв, об’єктів: її призначення, ширина залежно від класів підприємств
Відповідно до вимог ДСП 173-96 санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд тощо. На зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони – 0,8 від значення нормативу. Розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об’єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за „Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий” ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електро-магнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації. Клас підприємства та розмір(м): I А=3000, І Б=1000, II=500, III
=300, IV=100, V=50