- •Визначення «економічної безпеки» як категорії економічної науки.
- •Система основних показників економічної безпеки.
- •Цілі, завдання, інструменти й стимули формування системи міжнародної економічної безпеки.
- •Національний інтерес і національна безпека.
- •Підходи до розуміння визначення «економічної безпеки» для сучасної соціально-економічної ситуації в Україні.
- •Граничні значення показників економічної безпеки за експертними оцінками.
- •Формування системи міжнародної економічної безпеки.
- •Експортна діяльність, як фактор підтримки достатнього рівня економічної безпеки держави.
- •Межі відкритості й безпека української економіки
- •Проблеми економічної безпеки України та її забезпечення в основних сферах економіки.
- •Захист прав інтелектуальної власності й технологічна безпека.
- •Екологічний аспект економічної безпеки.
- •Конкурентоспроможність як механізм забезпечення економічної безпеки.
- •Основні внутрішні загрози економічної безпеки України в соціально-економічній і науково-технічній сферах.
- •Актуальні зовнішні загрози економічної безпеки України в умовах високої відкритості економіки країни.
- •Позитивні й негативні сторони залучення іноземних інвестицій з урахуванням національних інтересів України.
- •Розширений або факторний підхід до аналізу інвестиційного клімату в країні.
- •Розвиток інститутів протидії економічним основам міжнародного тероризму в системі забезпечення економічної безпеки.
- •Глобалізація світових зв'язків і зростання економічної взаємозалежності окремих країн у світовому господарстві.
- •Валютно-фінансова безпека України.
- •Взаємодія тіньового сектора економіки України й інших країн.
- •Забезпечення економічної безпеки експортної діяльності промислового підприємства.
- •Кіотський протокол як ринковий інструмент забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
- •Діяльність міжнародних організацій у галузі вирішення питань екологічної безпеки в умовах глобальних кліматичних змін.
- •Розвиток фінансових інструментів для малого бізнесу як гарантія економічної безпеки країни.
- •Інвестиційне регулювання інноваційної діяльності за умови формування оптимального рівня економічної безпеки країни.
- •Україна у міжнародних рейтингах конкурентоспроможності.
- •Співробітництво України з міжнародними економічними організаціями.
- •30. Поняття та критерії інвестиційної безпеки
- •31.Правове забезпечення експортно-імпортних операцій в Україні
- •32. Механізм страхування валютних ризиків в міжнародній торгівлі.
- •33.Стратегії забезпечення економічної безпеки держави при здійсненні міжнародної діяльності.
- •34. Міжнародна інформаційна безпека: проблеми та перспективи.
- •35. Міграція робочої сили у системі економічної безпеки країни.
- •36.Вплив зовнішнього боргу на економічну безпеку країни.
- •37.Основні складові економічної безпеки України у системі міжнародної діяльності.
- •38.Необхідність державного регулювання процесів відкритості національної економіки.
- •39. Науково-технологічне забезпечення, інструмент формування оптимального рівня економічної безпеки міжнародної діяльності країни.
- •40.Кількісний аналіз ризику зовнішньоекономічної діяльності держави
- •41.Вплив міжнародного туризму на економічну безпеку країни.
- •42.Транскордонне співробітництво України у контексті Європейської інтеграції.
- •43.Міграція капіталу як умова вступу України в глобальний економічний простір.
- •44.Інструменти забезпечення економічної безпеки міжнародної діяльності.
- •45.Визначення індикаторів економічної безпеки держави та їх критичні значення.
- •46.Інновації, як інструмент забезпечення економічної безпеки міжнародної діяльності держави.
- •47. Вплив інфляційних процесів на економічну безпеку країни: кількісний та якісний аналіз наслідків.
- •48.Стратегія забезпечення економічної безпеки міжнародної діяльності України.
- •49. Регіональні особливості економічної безпеки України.
- •50. Методи оцінки економічної безпеки країни.
- •51.Структурні зрушення у світовій економіці та їх вплив на економічну безпеку України.
- •52. Оцінка рівня зовнішньоекономічної безпеки України на сучасному етапі економічних відносин.
- •53. Ризики міжнародної економічної діяльності: види, оцінка, наслідки, способи мінімізації.
- •54. Фінансова безпека підприємства, як складова фінансової безпеки держави.
- •55.Ефективність заходів держави щодо врегулювання стану економічної безпеки України.
-
Екологічний аспект економічної безпеки.
У сучасних умовах екологічний аспект економічної безпеки України має надзвичайно велике значення і вимагає посиленої уваги з боку держави. Екологічні загрози за масштабністю негативного впливу можуть перевищувати наслідки будь-якої агресії. В системі економічної безпеки екологічні загрози зумовлені як зовнішніми, так і внутрішніми причинами. Зовнішні економічні загрози мають умисний або неумисний характер. Наприклад, екологічна агресія, яка має умисний характер, може здійснюватися шляхом маніпулювання природними процесами та руйнуванням екологічно небезпечних об'єктів – атомних електростанцій, дамб, хімічних заводів тощо. Транскордонні переміщення забруднюючих речовин завдають величезних економічних збитків, збільшують техногенне навантаження на екосистему України, призводять до поширення епідемій та різних захворювань. Під виглядом сировини, добрив та іншої продукції на територію України завозяться різного роду відходи, а відсутність дієвої системи регулювання та контролю за ввезенням відходів загрожує перетворенню України у загальноєвропейський смітник.
Однак критичний стан навколишнього середовища зумовлений здебільшого внутрішніми причинами. Це пов'язано насамперед з тим, що продуктивні сили України протягом тривалого часу розвивалися без врахування екологічних наслідків. Нині до 10 % втрат валового внутрішнього продукту відбувається внаслідок зменшення продуктивності та передчасної втрати основних фондів, природних і людських ресурсів.
Вітчизняна промисловість є однією з найнебезпечніших у світі. Це пов'язано з несприятливою структурою промислового виробництва, високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв, застарілими технологіями та обладнанням, відсутністю відповідних природоохоронних систем.
Нині обсяги відходів видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, які до того ж містять цінні корисні копалини і мають промислове значення, перевищують 25 млрд тонн, займаючи при цьому площу понад 160 тис. гектарів. Ефективність зазначеного еколого-економічного механізму суттєво посилюється за умови створення відповідної системи природокористування, яка враховує також стратегічні інтереси держави та потреби майбутніх поколінь. Сприятиме цьому дотримання європейських стандартів, узгодження національного екологічного законодавства з міжнародним.
Державна політика спрямована на охорону і раціональне використання мінерально-сировинних, земельних, водних, лісових, біологічних та інших ресурсів. Здійснення належного фінансування природоохоронних заходів сприятиме підтриманню екологічної рівноваги, відтворенню природно-ресурсного потенціалу і забезпеченню насамперед сировинно-ресурсної, енергетичної, продовольчої безпеки.
-
Конкурентоспроможність як механізм забезпечення економічної безпеки.
Конкурентоспроможність економіки відображає її здатність утримувати стійкі позиції на світовому ринку завдяки потужному економічному потенціалу.
У 2010р. за GCI - Індексом глобальної конкурентоспроможності, Україна посіла 89-е місце серед 139 країн світу, маючи індекс 3,9. Україна залишилася позаду таких країн, як Естонія, Чехія, Польща, Литва, Азербайджан, Словацька Республіка, Російська Федерація та Казахстан, демонструючи значне відставання від середньосвітового індексу (4,18). Найгірший результат Україна отримала за складовою інститути, втративши за підсумками 2009р. 14 позицій. За цим показником Україну обійшли всі країни СНГ, а найближчим сусідом опинився Киргистан (131 місце). За глибиною падіння показника рівня економічної безпеки у 2010р. Україна фактично майже опинилась на рівні 2004р. - період відкриття внутрішнього ринку фінансів для зовнішнього інвестування. Показник рівня економічної безпеки України за результатами І півріччя 2010 року порівняно з І півріччям 2009р. знизився на 0,6 відсоткових пункти і становив 59,9% (2009р. - 61,5%). Найбільший внесок у погіршення рівня економічної безпеки України, забезпечили її енергетична (скорочення на 8,7 в.п.), зовнішньоекономічна (на 7,5 в.п.) та інвестиційна (на 2,9 в.п.) складові. Тобто основні загрози економічній безпеці країни знаходяться в площині її енергетичної незалежності, інвестиційної привабливості та виваженої зовнішньоекономічної політики .Україна належить до держав з недостатньою забезпеченістю власними енергоресурсами. За рахунок власного видобутку наша держава може забезпечити свої потреби у нафті на 10-20%, у природному газі - на 20-25%, вугіллі - на 85-90%. Енергетична залежність України від імпортних поставок енергоресурсів (нафти та природного газу) останніми роками становила понад 60% від загального обсягу використовуваного палива. Як показує світовий досвід, країна не може проводити виважену незалежну політику та утримувати стійкі позиції на світовому ринку, якщо вона імпортує понад третину стратегічно важливих енергоресурсів. В Україні постійне погіршення стану зовнішньоторговельного балансу створює суттєву загрозу її економічній безпеці. З 2008 р. така тенденція зберігається внаслідок зростання від'ємного сальдо у торгівлі товарами до 18,5 млрд. дол. США., мінеральними ресурсами - 18,4 млрд. дол. США., продукцією хімічної промисловості та полімерними матеріалами - 5,4 млрд. дол. США., машинобудівної продукції - 15,7 млрд. дол. США [5]. Також до загроз зовнішньоекономічній безпеці, які негативно впливають на рівень конкурентоспроможності економіки України, можна віднести: надмірну залежність від зовнішньоекономічної кон'юнктури та недостатній розвиток внутрішнього ринку. Дефіцит інвестиційних ресурсів спричинив скорочення частки нагромадження основного капіталу у структурі ВВП в 2010р. порівняно з 2009р. на 2.1. в.п. до 15,2% ВВП. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, унесених в Україну, на кінець 2010р. склав 44,7 млрд. дол. США та в розрахунку на одну особу становив 978,5 дол. За показниками на одну особу Україна на сьогодні значно відстає від держав Центральної та Східної Європи, зокрема, Чехії - у 32 рази, Угорщини - у 30 разів, Польщі - 21 раз, Болгарії - 12 разів, Румунії - 10 разів, що свідчить про низьку конкурентоспроможність України на світовому ринку капіталів.