1.6. Стабілізація якості стічних вод в первинних відстійниках

1.6.1. Пристосування первинних відстійників для усереднення стічних вод

На лівобережних очисних спорудах налічується два первинних радіальних відстійника діаметром 30 м. Випуск сирого осаду здійснюється один раз за добу насосом. Один з відстійників знаходиться в роботі.

Фактично загальний об’єм

де n — кількість відстійників; в даному випадку n = 2; d — діаметр відстійника, м; d = 30 м; h — висота відстійника; h = 3,4 м.

Швидкість надходження стічних вод в первинні відстійники буде дорівнювати:

W =730 м³/год, або за добу,

=73024 = 17520 м³/добу.

При паралельному включенні обох первинних відстійників час перебування стоків в них буде дорівнювати

= = = 6,58 год.

При роботі одного відстійника час перебування стічних вод буде дорівнювати

= = 3,29 год.

За проектом швидкість надходження стічних вод у первинні відстійники складала

40000/24 = 1667 м³/год.

Проектний час перебування стоків в первинних відстійниках за проектними даними надходження стоків 40000 м³/добу складав

4804/1667 = 2,88 год.

При роботі тільки одного відстійника час перебування стічних вод за проектом дорівнює

2,88/2 = 1,44 год.

Кількість сирого осаду, який відкачується на мулові майданчики, складає за фактичними даними 109 м³/добу.

Таким чином, в первинних відстійниках час перебування стічних вод фактично вдвічі більше, ніж за проектом. Виходячи з цього факту, можна перетворити первинні відстійники в відстійники — усереднювачи стоків за кількістю і якістю. Кількість стічних вод, що надходить з первинних відстійників до аеротенку, буде

17520 —109 = 17411 м³/добу або 725 м³/год.

1.6.2. Вибір і обґрунтування засобів для усереднення стічних вод

Вибір раціональної схеми усереднення і типу усереднювача, розрахунок його розмірів проводяться на основі інформації про характер коливань параметрів вхідного потоку (концентрацій і витрати) і вимоги на припустимі коливання параметрів стічних вод на виході з усереднювача.

За нормативними даними усереднював-змішувач барботажного типу варто застосовувати для усереднення стоків незалежно від режиму їхнього надходження при змісті грубо диспергованих зважених речовин з концентрацією до 500 мг/дм³ , гідравлічної крупністю до 10 мм/с. Тобто в даному випадку можливо встановити в первинному відстійнику барботери. Крім того, треба використовувати кінгстони, які налічуються в випускних лотках первинних відстійників. Частина кінгстонів в нормальному режимі повинна бути відчиненою. Це встановлюється за умови того, що коливання рівня стоків у первинному відстійнику в денні і нічні часи повинні бути в межах загороджувальної дошки. Пристрій для збору плаваючих речовин повинен діяти тільки в денний період часу, коли надходження стічних вод до первинного відстійнику максимальне. Подачу стічних вод треба здійснювати паралельно в кожний з двох первинних відстійників. Принципову схему двох первинних відстійників з властивостями усереднювачів показано на рис. 1.33.

Рис. 1.33. Принципова схема усереднення стічних вод за допомогою первинних відстійників: 1, 16 — вихідні стічні води на усереднення і відстоювання; 2, 15 — відстояні стічні води; 3, 14 — плаваючи речовини; 4 — випускний лоток; 5 — кінгстон; 6 — загороджувальна дошка; 7 — зона усереднення і відстоювання первинного радіального відстійнику; 8 — вхід стічних вод в відстійник через впускний лоток; 9, 13 — сирий осад; 10, 11 — повітря; 12 — другий первинний радіальний відстійник

Періодичність видалення осаду визначається в період пусконалагоджувальних робіт.

Застосування даного типу усереднювача дозволить практично повністю знизити коливання в витратах стічних вод і показниках якості в наслідок циклічних коливань і значно згладити коливання від залпових скидів концентрованих стічних вод.

Розрахунок обсягу усереднювача ведеться в залежності від характеру надходження стічних вод на спорудження відповідно до СНИП 2.04.03-85.

Як барботер в усереднювачі рекомендується використовувати перфоровану трубу з отворами діаметром 3 мм (крок 8—16 см), розташовуваними в нижній частині труби в два ряди під кутом 45° до осі труби.

Барботерна труба укладається горизонтально уздовж резервуара відстійника на підставках висотою не менш 600 мм у стінки апарата. Припустиме відхилення від горизонтального укладання труби барботеру не повинне перевищувати ±0,015 м так, щоб зв'язана з цим нерівномірність подачі повітря по довжині барботера не перевищила однієї третини від прийнятої в розрахунку нерівномірності подачі повітря (20 % середньої витрати повітря). Протяжність барботеру в межах 1/4 окружності відстійника.

Інтенсивність барботування для усереднення концентрації розчинених домішок при барботерах, які розташовуються у стінки апарату, приймається рівною 6 м³/год на 1 м.

Розрахункова глибина занурення барботера прийнята рівної 3,0 м. При середньому перепаді тиску на перфорованих отворах ΔH = 1 кПа максимальні втрати в барботері не більш H_M = 2 кПа, а при H = 4 кПа — не більш Н_М = 7 кПа.

Характеристика барботера

Зовнішній діаметр барботерної трубки 50 мм.

Внутрішній діаметр барботерної трубки 42,5 мм.

Діаметр отворів в барботерної трубці 6 мм.

Кількість рядів отворів 2.

Діаметр стояка:

Зовнішній 50 мм.

Внутрішній 42,5 мм.

Інтенсивність подачі повітря J = 6 м³/(год^.м).

Перепад тиску на отворах 1 кПа.

Шаг між сусідніми отворами t = 160 мм.

Довжина барботера 39,5 м.

Площа перерізу стояка

 = 1418 мм².

Сумарна площа отворів барботерної трубки визнається як

.

Тому

= 0,81418 = 1134 мм².

Площа перерізу одного отвора

= 28,26 мм².

Кількість отворів, яка потрібна для забезпечення процесу барботування і за рахунок цього усереднення стічних вод буде

= 40 шт.

Довжина барботеру

L = 40160 = 6400 мм = 6,4 м.

Витрата повітря на барботер одного відстійника

Q = JL = 66,4 = 38,4 м³/год.

Швидкість руху повітря в отворах барботеру

= 9,4 м/с.

Витрата повітря на барботери двох відстійників

= 2Q = 238,4 = 76,8 м³/год.

Приймемо діаметр трубопроводу, який необхідно встановити між аеротенком і відстійниками протяжністю приблизно 70 м, рівним 502 мм. Тоді швидкість повітря в такому трубопроводі буде

 =  = 11,8 м/с.

На вході в відстійники-усереднювачи необхідно встановлювати контрольно-вимірювальну апаратуру для визначення витрати води і повітря, що надходять на спорудження.

На всіх конструктивних вузлах первинних відстійників необхідно зберегти трубопроводи спорожнення і передбачити малі засоби механізації (наприклад, баддя — таль — кішка, баддя — тельфер і ін.) для періодичної чистки системи.

Для стабілізації якості стічних вод в первинних відстійниках необхідно придати їм функцію усереднення стічних вод. Це можливо досягти за рахунок перетворення первинних відстійників в усереднювачі. Наприклад, додати збірно-розподільчий пристрій, який монтується на мулоскребачці. Нами запропоновано перемішування стічних вод в первинних відстійниках здійснювати за допомогою стиснутого повітря (рис. 1.34).

При виконанні обстеження роботи систем «первинні відстійники — аеротенки» та «аеротенки — вторинні відстійники» вставлено, що на очисні споруди подача стічних вод здійснюється нерівномірно як на протязі доби, так і в межах року. При цьому якість стічних вод на вході в очисні споруди залишається нестабільною. Основні показники якості — вміст амонійного азоту і фосфатів не тільки коливаються в широких межах, а й часто перевищують норми ГДК.

Рис. 1.34. Принципова схема усереднення стічних вод за якістю в первинних відстійниках: 1 — потік стічних вод, які спрямуються в аеротенки на біологічне очищення; 2, 9 — стиснуте повітря; 3, 8 — аератори; 4, 6 — первинні відстійники; 5 — сирий осад на мулові кати; 7 — стічні води з пісковловлювачів