- •МОдуль Змістовний модуль 3 практичне заняття № 15
- •Модуль Змістовний модуль 3 практичнЕ заняття №15
- •III. Знайдіть помилку у відповідях на запитання.
- •V. Зміст навчання Гострий катаральний ларингіт
- •Гортана ангіна ( га ).
- •Набряк гортані.
- •Несправжній круп (підскладковий ларингіт).
- •Дифтерія гортані, трахеї і бронхів.
- •Хондроперихондрит гортані.
- •Лікування.
- •Vі Орієнтована основа дії
- •VII Система навчальних завдань для перевірки кінцевого рівня знань. Ситуаційні задачі для перевірки кінцевого рівня знань. Задача n1.
- •Задача n 2.
- •Задача n 3.
- •Задача n 4.
- •Задача n 5.
- •Задача n 6.
- •Задача n 7.
- •Задача n 8.
- •Задача n 9.
- •Задача n 10.
- •Vііі. Методика проведення заняття та організаційна структура заняття
- •III. Знайдіть помилку у відповідях на запитання.
- •Ситуаційні задачі для перевірки кінцевого рівня знань. Задача n1.
- •Задача n 2.
- •Задача n 3.
- •Задача n 4.
- •Задача n 5.
- •Задача n 6.
- •Задача n 7.
- •Задача n 8.
- •Задача n 9.
- •Задача n 10.
V. Зміст навчання Гострий катаральний ларингіт
Гострий катаральний ларингіт ( ГКЛ ) – катаральне запалення слизової оболонки, підслизового шару, внутрішніх м’язів гортані. Серед причин гострого ларингіту на перше місце виступають респіраторні віруси. Як самостійне захворювання ГЛ частіше всього розвивається внаслідок активізації флори сапрофітуючої в гортані. Бактеріальна (в першу чергу кокова) флора може бути причиною ГКЛ самостійно або в поєднані з респіраторними вірусами.
Клініка гострого ларингіту: Загальний стан організму страждає мало. Температура тіла в нормі, або підвищується до субфебрильних цифр, супроводжується відчуттям паління, сухості, лоскотання, сторонього тіла в гортані, частим нестерпним судомним кашлем. Голос втомлюється, стає хриплим іноді виникає афонія. Сухий кашель змінюється на вологий з значним виділенням спочатку слизового, а потім слизово-гнійного мокротиння.
Слизова оболонка гіперемійована, набухла, голосові складки рожеві, або яскраво червоні, потовщені. В просвіті гортані в’язкий секрет у вигляді слизово-гнійних тяжів (мал.1). Під час фонації може спостерігатися неповне змикання голосових зв’язок. В деяких випадках виникає утруднене дихання в результаті набряку слизових оболонок і накопичення слизово-гнійних кірок. Геморагічний ларингіт частіше
всього зустрічається при інфекційних захворюваннях (грип, скарлатина, сепсис).
Лікування: Рекомендуться голосовий режим, забороняється гаряча їжа, алкоголь. Використовуються відхаркувальні засоби (термопсис, іпекакуана, бромгексин, мукалтин). Кори сними являються аерозолі з розчинами антибіотиків, прийом лужних мінеральних вод (Есентуки № 4, Боржомі); призначають відволікаючі та потогінні засоби : гарячі ножні вани, гірчичники на литки, гортань, грудну клітку. Призначають інгаляції біопарокса (антимікробний і протизапальний препарат (інгаляції кожні 4 години протягом 5-7 днів).
Гортана ангіна ( га ).
Гостре запалення лімфаденоїдної тканини гортані розташованої в гортаних шлуночках, грушовидних синусах, черпаконадгортаних складках, міжчерпаковатому просторі, в окремих фолікулах. В процес втягується також слизова оболонка (набряк, інфільтрація).
Захворювання викликається коковою флорою. Відіграють роль ГРВІ, переохолодження організма.
Загальний стан хворого в більшості випадків страждає мало, температура тіла частіше підвищена (37,5 – 38* С), може супроводжуватись пітливістю, Хворі скаржаться на біль при ковтані, в області шиї при обертах голови. Голос міняється незначно, стеноз гортані розвивається рідко.
Ларингоскопія: гіперемія і інфільтрація слизової оболонки в місцях локалізації лімфаденоїдної тканини гортані, нерідко буває з однієї сторони або на обмеженій ділянці, іноді спостерігається набряк який супроводжується утрудненим диханням.
Пальпація області гортані може бути болючою, можливо також виявити збільшені, різко болючі лімфатичні вузли (звичайно з одного боку).
Гортану ангіну необхідно диференціювати з дифтерією, бешихою гортані, гострим інфільтративним ларингітом.
Лікування: домашній режим, ощадна дієта, антибіотикотерапія, дегідратаційні препарати. В окремих випадках (при розвитку декомпенсованого стенозу) показана трахеотомія.