5.2. Порядок виконання роботи

1. Вивчити пристрій лінзового світлофора та маршрутного покажчика.

2. Вивчити принцип керування груповим вихідним світлофором і маршрутним покажчиком.

3. Перевірити роботу світлофора й маршрутного покажчика на лабораторному макеті.

5.3. Зміст звіту

1. Назва і мета роботи.

2. Основні питання безпеки, що вирішуються за допомогою світлофорів.

3. Ескіз лінзового комплекту світлофора та конструкції прохідного світлофора.

4. На схемі керування вихідним світлофором і маршрутним покажчиком, показаної на рис. 5.4, указати за завданням викладача із якої колії відправляється поїзд.

5. Зробити висновки про роботу світлофора й маршрутного покажчика.

6. Відповісти письмово на задане контрольне запитання.

5.4. Контрольні запитання

1. Яке призначення внутрішньої й зовнішньої лінз?

2. У яких випадках установлюється розсіювальна лінза?

3. Яке призначення відхиляючої вставки?

4. Як здійснюється наведення світлофорів?

5. Який габарит установки прохідних світлофорів?

6. Де застосовуються маршрутні покажчики?

7. Яка методика використовується для гарантії якості передачі наказу машиністові локомотива?

8. Яку інформацію передає прохідний світлофор машиністові локомотива?

9. На якій відстані до перешкоди встановлюються прохідні світлофори автоблокування?

10. Де виконують регулювання лінзових комплектів?

Рис. 5.4. Схема керування вихідним світлофором і маршрутним покажчиком

11. Яка методика використовується, для того щоб кожна лампа при установці перебувала у фокусі лінзового комплекту?

12. Чому зовнішня лінза має ребристу внутрішню поверхню лінзи та зовнішню – гладкою, а внутрішня опуклу – ребристою, а ввігнуту – гладкою?

Лабораторна робота № 6

ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЙКОВИХ КІЛ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ З ІМПУЛЬСНИМ ТА БЕЗПЕРЕРВНИМ ЖИВЛЕННЯМ

Мета роботи. Дослідити роботу рейкового кола постійного струму з імпульсним та безперервним живленням, як датчика інформації для систем, що забезпечують безпеку руху поїздів.

Прилади й апаратура

1. Реле ИМШ1 – 0,3.

2. Випрямлювач ВАК – 14.

3. Опір 2,2 Ом – 2 шт.

4. Опір 40 Ом – 1 шт.

5. Опір 14 Ом – 1 шт.

6. Маятниковий трансмітер типу МТ – 1 – 1 шт.

7. Амперметр постійного струму до 0,75 А.

8. Вольтметр постійного струму.

9. Стенд для дослідження роботи рейкових кіл.

6.1. Короткі відомості з теорії

Системи залізничної автоматики, телемеханіки такі як: електрична централізація стрілок і сигналів, інтервального регулювання руху поїздів на міжстанційних перегонах працюють із первинною інформацією про місце розташування поїздів. Датчиками такої інформації виступають рейкові кола різного принципу, як по живленню так і по включенню апаратури. За допомогою їх здійснюють контроль вільності колій і колійних ділянок і вирішують завдання автоматичної зміни показань світлофорів, а також їх застосовують як канали зв’язку між колійними й локомотивними пристроями.

Рейковим колом називають електричне коло, проводами якого служать рейкові нитки. До кінців рейкових ниток приєднані з однієї сторони джерело електричної енергії з обмежувачем напруги (резистор ), а з іншого боку – приймач (колійне реле).

Рейкові кола, застосовувані на залізниці, розрізняють за такими основними ознаками:

• за родом струму живлючого обмотку колійного реле – змінного, постійного;

• за режимом живлення – безперервного та імпульсного;

• за способом пропуску зворотного тягового струму – однониткові й двониткові.

У якості колійного реле при безперервному живленні застосовується нейтральне реле НШ1 – 2 з опором обмотки 2 Ом. Схема рейкового кола з безперервним живленням показана на рис. 6.1. Джерелом електроживлення служить випрямляч ВАК – 14, що працює в буферному режимі з акумулятором АБН – 72. Нормальна напруга джерела 2,2 В. Обмежувачем служить резистор опором 14 Ом [1, 5, 10].

Рейкові кола з безперервним живленням застосовують в основному на станціях через їх малу максимальну довжину близько 1,2…1,5 км.

	Схема рейкового кола постійного струму з імпульсним живленням показана на рис. 6.2. У якості колійного реле при імпульсному живленні застосовується імпульсне реле ИМШ – 0,3 з опором обмотки 0,3 Ом. Це реле поляризоване, працює з перевагою так, що якір реле і пов’язані з ним контакти вертаються у вихідне положення силою притягання постійного магніта.
Рис. 6.1. Принципова схема рейкового кола з безперервним живленням

Джерелом електроживлення служить випрямляч ВАК – 14, що працює в буферному режимі з акумулятором АБН – 72. Нормальна напруга джерела складає 2,2 В. Живлення в рейкове коло подається імпульсами постійного струму через контакт безперервно працюючого маятникового трансмітера МТ типу МТ – 1. Якір колійного реле І перемикається в такт прийнятим імпульсам, фіксуючи вільність рейкової лінії. Обмежувачем служить резистор опором 2,2 Ом [1, 4, 5].

Рейкові кола з імпульсним живленням мають граничну довжину 2600 м.

Рейкові кола постійного струму з імпульсним живленням застосовують при імпульсно-провідних системах автоблокування.

Рейкові кола мають чотири основних режими роботи: нормальний, шунтовий, контрольний і АЛС (автоматичної локомотивної сигналізації) [4].

Нормальний режим роботи рейкового кола, коли немає поїзда, колійне реле одержує живлення. Критерієм надійної роботи рейкового кола в цьому режимі є коефіцієнт перенавантаження колійного реле. Він показує максимально можливий перепад напруги на колійному реле, при зміні опору баласту від 1 Ом·км до 50 Ом·км [4].

Шунтовий режим роботи рейкового кола, коли поїзд перебуває на рейковому колі та колійне реле знеструмлене на світлофорі, що огороджує блок-дільницю, включається червоний сигнал. Даний режим є найбільш відповідальним, тому що подає інформацію про місцезнаходження поїзда на дільниці. Критерієм надійної роботи рейкового кола в цьому режимі є коефіцієнт шунтової чутливості. Цей коефіцієнт показує у скільки раз може бути більший опір колісної пари, чим нормативно прийнятий 0,06 Ом і колійне реле, при цьому буде без струму [4].

Рис. 6.2. Схема рейкового кола постійного струму з імпульсним живленням

Контрольний режим роботи рейкового кола, коли рейкове коло ушкоджене, і необхідно проконтролювати рейку, що лопнула.

Режим роботи рейкового кола АЛС подібний з нормальним режимом, але додатково ще дотримуються умови забезпечення передачі кодів АЛС.

При будівництві залізниць виникає необхідність у регулюванні рейкових кіл. Регулювання рейкових кіл виконується за регулювальними таблицями, за якими напруги живлення рейкового кола виставляється так щоб забезпечити роботу колійного реле в нормальному режимі та шунтовому.

Найпоширенішими рейковими колами змінного струму в нинішній час виступають кола, що працюють на частоті 25, 50 Гц.

На електрифікованих ділянках для пропуску зворотного тягового струму можуть використовуватися одна або обидві рейкові нитки. Залежно від цього рейкові кола називають однонитковими або двонитковими. Дані рейкові кола застосовують на станційних прийомно-відправочних коліях і ізольованих стрілочних секціях.

Рейкові кола з імпульсним живленням, крім однониткових, при мінімальному опорі ізоляції рівному 1 Ом·км мають граничну довжину 2600 м (довжина однониткових кіл 650 – 900 м) [8, 10].

Імпульсне живлення рейкових кіл здійснюється для підвищення їхньої шунтової чутливості та чутливості до ушкодженої рейки, що дає можливість збільшити граничну довжину рейкового кола при рівному 1 Ом·км до 2600 м.