27. Наказний гетьман України Павло Полуботок і його боротьба з Першою Малоросійською колегією.

Після смерті І.Скоропадського Петро І взагалі заборонив вибори нового гетьмана. Тимчасово його заступив, тобто, став наказним, чернігівський полковник П.Полуботок (1660-1724 рр.), якому судилося відіграти велику роль в українській історії. Народившись у відомій на той час сім'ї козацького старшини Леонтія Полуботка (у різні часи був переяславським полковником, генеральними осавулом і бунчужним), Павло замолоду поділяв політичну програму гетьмана І.Самойловича в обстоюванні автономного устрою Гетьманщини в складі Російської держави. В 1722 р. П.Полуботку разом з генеральною старшиною було доручено до обрання чергового гетьмана порядкувати справами всього лівобережного регіону. Тоді-то й виник гострий конфлікт між наказним гетьманом і президентом Малоросійської ко­легії С.Вельяміновим. Як видно з подальшого перебігу подій, П.Полуботок спільно з деякими іншими прихильниками широкої національної автономії для українців вирішив рішуче боротися за "давні" козацькі права й привілеї. Попервах він на­чебто домігся свого: Сенат і особисто О.Меншиков, переслідуючи власні інтереси, скасували окремі розпорядження Малоросійської ко­легії. Проте активізація опозиційної діяльності П. Полуботка призвела до того, що навесні 1723 р. його разом із старшинами С.Савичем та І.Чарнишем було викликано до Санкт-Петербурга, допитано в Таєм­ній канцелярії, а в листопаді ув'язнено в Петропавловській фортеці. Там наказний гетьман Лівобережної України 18 грудня 1724 р. і помер. Сучасники тих подій свідчать, що перед смертю П.Полуботка Петро І прислав нього власного лікаря, щоб підтримати фізичний стан заарештованого. Гетьман же нібито промовив: "Нащо мені жити, коли не мо­жу потужитися Вітчизні".

На нове обрання гетьмана пішов у 1727 р. уряд російського імператора Петра ІІ (1727-1730 рр.) — онука Петра І. Петро II після падіння і заслання Олександра Меншикова проголосив себе руйнатором дідових перетворень. Гетьманом став миргородський полковник Данило Апостол.

28. Реформи гетьмана України Данила Апостола. (1727-1734)

• 1728 підписує «Решительные пункты» - вони значно обмежують права гетьмана, але інакше б його не обрали:

- діяльність гетьмана контролюється

- гетьман обирається лише з дозволу від царя

- генеральний козацький суд (3 руських та 3 українських офіцера)

- головний суддя – цар

- полковників і козацьку старшину призначає цар

• проводиться «Слідство по маєтностях»

• апостол проводить кодифікацію українського законодавства

• Київ підпорядковується гетьману

• добивається дозволу на самостійну торгівлю

• вперше установив бюджет гетьманщини

• добивається амністії для запорізьких козаків

29. Останній гетьман України Кирило Розумовський(1750-1754): внутрішня і зовнішня політика.

• добився передачі справ України з сенату до колегії закордонних справ.

• з Укр. виведені рос. війська

• відновлено Київську метрополію.

• під владу гетьмана повернули Київ і Запоріжжя

• регулярно проводить з‘їзди козацької старшини в Глухові

• завершує судову реформу(гетьманщина поділена на 20 судових повітів, діють земські та під поморські суди)

• проводиться військова реформа(муштра, удосконалюється амністія, нове озброєння, уніформа)

• сприяє розвитку освіти