- •10.1 Умови здійснення підприємницької діяльності
- •10.2. Правовий статус майна фізичної особи-підприємця, що використовується ним для підприємницької діяльності.
- •10.3 Правове становище товариства з додатковою відповідальністю.
- •10.3 Правове становище товариства з додатковою відповідальністю.
- •10.4 Форми господарсько-правової відповідальності, їх особливості.
- •10.5 Укладення мирової угоди в процедурі банкрутства: порядок та правові наслідки.
- •10.6 Поняття та місце державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
- •30.1 Поняття та методи регулювання господарського права.
- •30.2 Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання
- •30.3 Ліцензування окремих видів господарської діяльності
- •30.4 Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання
- •30.5 Правовий статус акціонерного товариства.
- •30.6 Особливості правового регулювання господарських відносин у вугільній промисловості.
10.3 Правове становище товариства з додатковою відповідальністю.
Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.
Товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.
Правовий статус ТДВ, аналогічний статусу товариства з обмеженою відповідальністю. Відносно нього застосовуються практично всі норми, що регулюють діяльність ТОВ. Особливість його (і головна відмінність від ТОВ) полягає в характері відповідальності учасників щодо зобов'язань товариства. Якщо учасники ТОВ не відповідають за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, то в ТДВ учасники несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за боргами товариства своїм особистим майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з них. Відповідальність учасників має субсидіарний характер — вона настає тільки у випадку недостатності майна товариства для задоволення вимог кредиторів. Граничний розмір відповідальності (двох-, трьох-, п'ятикратна тощо), а також її характер (часткова або солідарна) передбачається самими учасниками в установчих документах. Товариство з додатковою відповідальністю створюється в тих випадках, коли розміри капіталу, необхідного для початку діяльності товариства і його нормального функціонування, значно менші, ніж для забезпечення інтересів кредиторів цього товариства. В подібній ситуації немає потреби акумулювати відразу великий капітал — гарантійна функція забезпечується не розміром статутного фонду, а введенням додаткової майнової відповідальності учасників. Ця форма господарського товариства може використовуватися ще й в тому випадку, коли законом установлено заборону на здійснення певних видів діяльності товариством з обмеженою відповідальністю (наприклад, страхування).
10.4 Форми господарсько-правової відповідальності, їх особливості.
Розрізняють різні форми господарсько-правової відповідальності — залежно від характеру та спрямованості впливу, механізму реалізації, фактичних підстав застосування.
У ГК України законодавець закріпив лише чотири форми господарсько-правової відповідальності, назвавши їх видами господарсько-правових санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції. При цьому проявами адміністративно-господарських санкцій, відповідно до ГК, є санкції майнового характеру (вилучення майна/прибутку, що за своїми правовими наслідками подібне до конфіскації; адміністративно-господарські штрафи) та організаційного характеру (зупинення дії або анулювання ліцензій, скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання та ін.).
Відшкодування збитків – це відновлення майнового стану учасника господарських правовідносин за рахунок іншого суб’єкта — правопорушника. Позитивні риси: є універсальною (застосовується і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах, договірних та позадоговірних); передбачається законом, а, отже, не потребує спеціальної згадки про неї в договорі; - недоліки:а) важко довести факт наявності збитків, їх обсяг; б) необхідно довести наявність всіх чотирьох елементів складу правопорушення – протиправну поведінку особи, що заподіяла збитки; наявність збитків, їх склад і розмір; причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками; вину порушника. ГК встановлює особливості відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов’язань (ст. 229), передбачаючи, що: 1) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до встановлених законом вимог; 2) обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом; 3) у разі відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог. Відшкодування збитків застосовується в претензійно-позовному порядку.
Штрафні санкції – це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник сплачує кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань. Позитиви і негативи штрафних санкцій: - позитиви: швидкість (скорочений строк позовної давності – шість місяців) та зручність застосування (незалежно від наявності збитків); - негативи: обмежена сфера застосування – лише договірні відносини.
Оперативно-господарські санкції – це передбачені законодавством заходи економічного впливу кредитора на господарюючого суб’єкта-боржника (правопорушника), спрямовані на попередження або зменшення втрат кредитора від порушень боржника. Застосовуються лише в господарсько-договірних відносинах; застосовуються на розсуд кредитора; передбачаються законом або договором; мета застосування – захист інтересів кредитора; виражаються переважно у заходах організаційного характеру; - юридичні підстави застосування – договір; фактичні підстави – невиконання (неналежне виконання договірних зобов’язань).
Адміністративно-господарські санкції – це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єктом господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.