30.3 Ліцензування окремих видів господарської діяльності

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню: банківська діяльність; професійна діяльність на ринку цінних паперів; із надання фінансових послуг; зовнішньоекономічна діяльність, а також будівельна діяльність, діяльність з виробництва лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами, торгівля пестицидами та агрохімікатами, медична та ветеринарна практика, діяльність з випуску та проведення лотерей, туроператорська діяльність, діяльність митного брокера, діяльність, пов'язана з виробництвом, торгівлею піротехнічними засобами тощо.

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

1) відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

2) вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.  Ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на необмежений строк. Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, але цей строк не може бути меншим, ніж п'ять років.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених ліцензійних умов.

За видачу ліцензії встановлюється відповідна плата. У разі втрати або пошкодження ліцензії видається дублікат.

Орган ліцензування після надходження заяви про видачу ліцензії формує ліцензійну справу, крім того, орган ліцензування фіксує дату надходження документів у журналі обліку заяв та виданих ліцензій.

30.4 Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання

Специфіка сучасних засобів виробництва обумовлює той факт, що їх використання (експлуатація) здійснюється, як правило, не самим власником, а іншими суб’єктами, яким власники передають ці засоби на певній правовій основі (титулі). Правові титули майна, що зберігають за власником значну частину повноважень щодо майна, яке закріплюється ним за іншим суб’єктом без передачі останньому усієї сукупності прав, притаманних традиційному власникові, називається похідними від традиційного права власності. Такими титулами є: а) право довірчої власності, б) право повного господарського відання, в) право оперативного управління, г) право оперативного використання, д) право користування (в т. ч. оренди). Всі вони є похідними від права власності і залежними від власника (первісного власника). В межах закону, що визначає зміст кожного з цих інститутів, власник, залежно від мети передачі майна, тією чи іншою мірою “підрегульовує” свої відносини з відповідним суб’єктом. ЦК України право довірчої власності визнається особливим видом права власності, яке виникає на підставі закону, договору управління майном. Право господарського відання (ст. 136 ГК України), порівняно з правом власності, є більш обмеженим і передбачає можливість володіння, користування і розпорядження закріпленим на цьому правовому титулі майном на розсуд суб’єкта цього права (підприємства), але в межах закону і затвердженого власником майна статуту підприємства. Суб’єкт права господарського відання за своїми зобов’язаннями відповідає усім майном, що закріплене за ним на цьому правовому режимі, і може бути суб’єктом банкрутства. Суб’єкт права оперативного управління може володіти, користуватися і розпоряджатися закріпленим за ним майном лише за його цільовим призначенням, самостійно розпоряджаючись закріпленими за ним коштами (державні установи) та іншим майном, крім основних фондів (казенне підприємство). Суб’єктом цього права може бути лише відокремлений підрозділ господарської організації. Обсяг майнових правомочностей визначається господарською організацією, до складу якої входить зазначений суб’єкт, у відповідному правовому документі.