§ 2. Фактори, причини та умови вчинення злочинів у сфері службової діяльності

Тривалий час у радянській кримінології існування службових злочинів пояснювалося наявністю дефектів у психології індивідів і соціальних спільнот, тобто службова злочинність пояснювалась виключно суб'єктивними факторами. Об'єктивні ж фактори, пов'я­зані з економічним буттям суспільства, роллю і становищем служ­бових осіб у системі суспільних відносин, розглядалися лише як умови службових злочинів.

Такий погляд на причини службових злочинів зустрічається іноді й нині. Він уявляється нам недостатнім. Зрозуміло, що соціально-психологічні моменти відіграють важливу роль у генезі індивідуальної злочинної поведінки, але визнавати їх головними є помилкою, адже у взаємодії суспільного буття і суспільної свідомості визначальною є роль суспільного буття. Таке тлумачення причин служ­бової злочинності не може і правильно пояснити зміни у динаміці цих злочинів, і гарантувати цінність практичних рекомендацій щодо бо­ротьби з ними, яка обмежується переважно рекомендаціями мораль­но-виховного характеру або посиленням кримінально-правової репресії.

Глибокий кримінологічний аналіз службових злочинів можливий передусім з урахуванням досліджень базисних економічних процесів і становища службових осіб у системі існуючих суспільно-економічних відносин. Криміногенні фактори, які визначають причини і умови службових злочинів, досить численні, різноманітні і визначені напе­ред істотними змінами у соціально-економічному житті суспільства. За сутнісною характеристикою вони можуть бути поділені на п'ять основних груп: політичні, економічні, організаційно-управлінські, соціально-психологічні, правові фактори.

Специфіка дії політичних факторів в Україні обумовлюється радикальним переходом суспільства від партійно-тоталітарної си­стеми до демократичної, соціальної, правової держави. При цьо­му гіпертрофовані командно-адміністративні методи і функції управління різними сферами суспільного життя (закритість держав­ного апарату, відсутність ефективного громадського контролю за його діяльністю, тотальність державного регулювання тощо) не

250

XV. Злочини у сфері службової діяльності та їх попередженняшет

були змінені відповідно до обраного шляху реформування полі­тичного та соціально-економічного життя держави.

Стратегічні помилки, допущені в процесі переходу від бюрок­ратично-планового регулювання економіки до регулювання, що базується на ринкових відносинах, призвели до специфічних про­явів корпоративного та локального регулювання, які не вдалося вчасно усунути або нейтралізувати. Вплив на економічні і політичні процеси в суспільстві почали здійснювати корпоративно-бюрок­ратичні структури (клани), що призвело до дисбалансу в системі розподілу ресурсів і, як наслідок, до появи сфер діяльності з над­прибутками (бізнес у сфері виробництва та торгівлі металобрухтом, енергоносіями, банківська діяльність тощо) та сфер з низькою концентрацією ресурсів (сільськогосподарське виробництво, вироб­ництво товарів народного споживання тощо).

Наслідком цього стала активізація економічних факторів: виник­нення сфер економіки з одержанням надприбутків; утворення мо­нопольних об'єднань і надання їм переваг у фінансуванні та креди­туванні з боку державних чиновників; створення фінансових структур для обслуговування економічної діяльності, пов'язаної з надприбутками; протиправне перекачування державних ресурсів недержавним суб'єктам підприємницької діяльності; створення фінансової бази для організації корпоративне-бюрократичних струк­тур; перекоси в ціноутворенні; значний спад виробництва у сфері економіки з низькою концентрацією ресурсів; наявність великих нефіксованих коштів у організованих злочинних угруповань, що використовуються для підкупу осіб, уповноважених виконувати функції держави.

Обрані способи приватизації та її фактичне здійснення призве­ли до перерозподілу державної власності на користь корпоратив-н о-бюрократичних структур. У результаті відбулися різке зменшення валового національного продукту та відповідне зменшення прибутко­вої частини бюджету, що зумовило потребу збільшувати видатки на соціальний захист осіб з низькими доходами, кількість яких не­ухильно зростала. Для вирішення цих проблем були обрані не зовсім виправдані шляхи, а саме: посилення податкового пресу на суб'єктів підприємницької діяльності; значне розширення цільових фондів; збільшення кількості контрольно-фінансових органів.

Ці та інші обставини зумовили різке розшарування суспільства за рівнем доходів, що призвело до знецінення чесної праці, поляризації

251

шІнгІ'^-й'-.-гійвищдае^ій^ж Кримінологія. Особлива частина і

населення за соціальним статусом, появи нової соціальної верстви надбагатих людей і відповідно зростання їх впливу на політичну сферу, включаючи їх безпосереднє проникнення у владні структу­ри. Зазначені обставини не дали можливості створити ефективну систему політичних, економічних і соціальних інститутів, а навпа­ки, призвели до ще більшого загострення суперечностей, які спри­яли значному зростанню злочинності, в тому числі й службової.

До організаційно-управлінських факторів, що безпосередньо зумовлюють службові злочини в Україні, належать недоліки меха­нізму функціонування системи державного управління та форму­вання його апарату, а саме:

• система державного управління залишається спрямованою на охоплення державним регулюванням широких сфер суспільного життя, особливо в економіці, без реальної на те необхідності;

• діяльність державного апарату здійснюється без належної її регламентації, що в багатьох випадках дає можливість службовим особам використовувати свої повноваження всупереч Інтересам служби;

• у нормативних актах необґрунтовано закріплюється альтерна­ тивність при прийнятті того чи іншого рішення без чітко визначе­ них критеріїв такого вибору;

• управлінська вертикаль формується за принципом особистої відданості працівників;

• відсутня система детального регламентування підбору та роз­ становки кадрів апарату управління на конкурсних засадах з ура­ хуванням їх професійного рівня та належних моральних якостей;

• недооцінюються механізми, які б обмежували можливість ро­ бити політичну кар'єру лідерам і членам злочинних угруповань і відповідно впливати на управлінський апарат держави;

• відсутній механізм постійної ротації та горизонтального пере­ міщення державних службовців.

Соціально-психологічні фактори проявляються, зокрема, в тому, що:

• система соціального контролю за діяльністю органів держав­ ної влади і місцевого самоврядування, їх службових осіб не є дійовою і не забезпечує виконання покладених на неї функцій;

• система державного контролю розвивається екстенсивним шляхом;

• фактично поза державним контролем залишається діяльність

252

т»т.Розділ XV. Злочини у сфері службової діяльності та їх попередження^тш

службових осіб у таких важливих сферах, як формування і викори­стання бюджету, приватизація, ліцензування, діяльність митних і податкових, правоохоронних і судових органів;

• у системі державних органів, покликаних здійснювати соці­ альний контроль, має місце тенденція до створення замкнутого се­ редовища з певною системою взаємопідтримки та самозбереження, корупційними зв'язками контролюючих і контрольованих органів;

• відсутній належний механізм залучення громадян до здій­ снення соціального контролю за діяльністю службових осіб органів влади і місцевого самоврядування;

• засоби масової інформації недостатньо виконують у сфері гро­ мадського контролю притаманні їм функцій «четвертої влади».

Соціально-психологічна обстановка в суспільстві сприяє зрос­танню корупції і характеризується такими явищами, як наявність негативних поглядів у груповій та індивідуальній свідомості щодо можливості лише шляхом корупції добитися певних благ; демо­ралізація значної частини державних службовців та працівників правоохоронних органів і, що особливо небезпечно, деморалізація тих, які займають відповідальне або особливо відповідальне стано­вище; зміна стереотипів поведінки багатьох державних службовців, їх готовність без вагань порушити закон, норми моралі та профе­сійної честі за винагороду девальвація в суспільстві низки мораль­них цінностей та втрата соціально-вартісних орієнтирів; невіра гро­мадян у здатність органів державної влади і органів місцевого са­моврядування розв'язувати їх проблеми і зумовлене цим намагання вирішувати їх незаконним шляхом; суперечності між потребами державних службовців, зумовленими їх соціальним статусом, та можливостями їх задоволення офіційним шляхом.

Правові фактори — це перш за все недосконалість чинного за­конодавства, яка знаходить свій прояв у тому, що воно не передба­чає цілісної системи заходів протидії корупції, необхідного впливу на її причини та умови; окремі чинні правові норми мимоволі спри­яють хабарництву; відсутні спеціальні правові норми, які б передба­чали відповідальність юридичних осіб за їх участь у службових зло­чинах; залишаються неврегульованими відносини особи з державою у сфері контролю за доходами та видатками, в тому числі відсутній обов'язок особи доводити правомірність одержаних доходів; мають місце значні недоліки в діяльності правоохоронних органів щодо виявлення, розслідування та судового розгляду фактів корупції.

253

^! Кримінологія. Особлива частина

Причини та умови службових злочинів відображають як загаль­ний стан суспільства, об'єктивно існуючі в ньому суперечності, так і суб'єктивні фактори, в тому числі недостатність політичної волі найвищих органів державної влади вести рішучу боротьбу з цим негативним соціальним явищем.