§ 1. Поняття і визначення професійної злочинності

Здавна в злочинному світі багатьох країн помітно проявляли себе особи, які неоднократне вчиняли крадіжки, шахрайство та інші корисливі злочини, досягаючи певної майстерності. При цьому вони виявляли впертість і небажання відмовлятися від такої поведінки, бо вона була для них джерелом засобів існування. Спираючись на свій багаторічний кримінальний досвід, вони розраховували на без­карність. Таких людей називали то стійкими, то хронічними і не­виправними злочинцями. Наприкінці XIX ст. у кримінологічній літературі для їх позначення закріпився термін «професійні зло­чинці». Природно, термін цей умовний. Його застосування можна пояснити тим, що стійка злочинна поведінка зовні схожа з будь-якою іншою професійною діяльністю.

Під фахом (професією), як відомо, відповідно до загально­прийнятого вжитку цього слова розуміють вид трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і дає матеріальний прибуток. Профе­сіонал у будь-який галузі діяльності досягає певних необхідних на­вичок і вміння у своїй роботі, завдяки чому й виділяється з числа інших працівників. Це притаманне і кримінальному професіоналу. Він впродовж декількох років оволодіває злочинними навичками, вдосконалює той чи інший спосіб вчинення злочинів, що дає йому матеріальне збагачення, а іноді і низьке задоволення. Але якщо в соціальному аспекті професія означає корисне і офіційно дозволе­не заняття, то професія злочинця, який займається злочинним про-

285

>Кримінологія. Особлива

мислом, позбавлена суспільної корисності, вона має негативний, протизаконний характер:

У царській Росії в XIX ст. серед кримінальних професіоналів у значній кількості почали виділятися групи вуличних злочинців («шпана»), кишенькові злодії («марвіхери», «йорші»), зламники сейфів («шніфери», «ведмежатники»), шахраї («фармазонщики»), грабіжники («громили») тощо. В колишньому СРСР (20-ті роки) в умовах економічної розрухи і соціальної нестабільності професій­на злочинність набула подальшого розмаху, поповнилася новими різновидами, що часто мали насильницьке забарвлення. Серед рецидивістів стали складатися угруповання «злодіїв у законі». Цей контингент характеризувався беззаперечним додержанням злочин­них (злодійських) правил поведінки, встановленням у місцях поз­бавлення волі своєї повної влади, демонстративним ухиленням від корисної трудової діяльності, беззастережним визнанням кастових «законів» і «блатних» санкцій тощо. Такі люди підкреслювали своє особливе становище серед злочинців, претендуючи на роль лідерів серед них. Це була найбільш деградована частина злочинного світу, якщо так можна висловитися, його злочинне дно.

У 30-ті роки радянські правоохоронні органи досягай певних успіхів у боротьбі з професійною злочинністю. Але удар по ній був нанесений лише силою репресії, що не могло остаточно вирішити такої складної проблеми. Проте це стало підставою для заяв, що з професійною злочинністю в СРСР начебто покінчено. Був навіть забутий сам термін «професійна злочинність», дослідження її були згорнуті і не проводилися аж до 70-х років. Однак професійна злочинність фактично залишилася, існує вона і зараз, після розпа­ду СРСР, у країнах СНД, в тому числі і в Україні, звичайно, у дещо іншому, поновленому вигляді, з урахуванням сучасних соціально-економічних реалій.

Слід зазначити, що професійну злочинність не можна змішува­ти ні з повторною, ні з рецидивною злочинністю. Кримінальний професіонал, який веде протягом тривалого часу злочинний спосіб життя, може не мати судимостей. І далеко не кожний, навіть не­однократний, рецидивіст стає професійний злочинцем.

Професійній злочинності властиві такі ознаки.

1. Вона має постійний і стійкий характер. Професійні злочинці впродовж тривалого часу неоднократно вчиняють злочини. Це фор­мує у них певну звичку, яка переростає потім у норму поведінки. В

286

•< Розділ XVIII. Професійна злочинність та її попередження

їх середовищі є значна кількість осіб, які систематично вчиняють злочини у виді промислу, але викриваються лише через декілька років. Між тим, відбувши покарання, такі злочинці знову повергають­ся до цього заняття. Кримінальний професіоналізм являє собою різновид свідомо продуманого і в усіх деталях заздалегідь підготов­леного соціального паразитизму

2. Професійним злочинцям притаманна відповідна спеціаліза­ ція. Ця ознака проявляється в тому, що у кожного з них є чітка ус­ тановка на певний вид злочинних занять, на вчинення тотожніх або однорідних злочинів. Цей злочинний контингент різноманітний. Одні займаються квартирними крадіжками, інші — викраденням автомобілів, треті — контрабандою і реалізацією наркотиків, чет­ верті — шахрайством тощо.

Сучасний кримінальний професіоналізм проявляє тенденції до різнобічності і універсальності злочинних дій, коли той чи інший злочинець не тільки має одну спеціалізацію, а й перекваліфіковуєть­ся ще й на іншу, засвоює додатковий вид злочинних занять. Наприк­лад, кишеньковий злодій — він же гравець у карти; рекетир у не­обхідних випадках може бути кілером; злодій-домушник — водно­час грабіжник або розбійник. Ця обставина визначає підвищений екстремізм і жорстокість сучасної професійної злочинності.

Становлення злочинців-професіоналів відбувається під впливом досвідчених організаторів злочинів, але особливо зловісну роль у їх формуванні відіграють злочинні групи, що існують у місцях поз­бавлення волі. Саме тут значною мірою формується злочинний світ, відбувається консолідація і спеціалізація злочинців. (Трапляється, що в це середовище залучаються і працівники виправно-трудових установ.) В умовах волі вони швидко знаходять один одного, ство­рюють злочинні угруповання за «інтересами» зі своєю ієрархією, підпорядкованістю і дисципліною.

3. Заняття професійною злочинною діяльністю передбачає на­ явність у її суб'єктів відповідної кримінальної «кваліфікації», тобто необхідних знань, навичок і вмінь, що забезпечують підготовку, вчи­ нення і приховування злочинів. За їх допомогою забезпечується впев­ нене досягнення мети при найменшому ризику бути викритим.

Кримінальна «кваліфікація» відпрацьовується на власному досвіді, а також у процесі постійного спілкування з професіонала­ми, які мають великий злочинний стаж. Зрештою названі навички і знання доводяться буквально до автоматизму. Такі особи стають

287

* Кримінологія. Особлива частина*

професіоналами своєї справи. Іноді вони використовують як співу­часників людей, котрі мають некримінальні знання і досвід, а то і наукові пізнання. Адже окремі види злочинів взагалі не можуть бути вчинені без використання спеціальних прийомів.

Кримінальні професіонали мають на своєму озброєнні відповід­ний злочинний інструментарій: універсальний набір ключів, спе­ціально розроблені відмички, які, на відміну від колишніх «фомок», є більш ефективними; сконструйовані особливим способом елект-родрелі, пристрої для злому і вибивання дверей і дверних коробок; краплені карти; верстати для виготовлення різноманітних фальси­фікованих документів, бланків, печаток тощо.

4. Професійні злочинні заняття для їх учасників є джерелом здобування засобів до існування або додаткового прибутку у виді грошей чи матеріальних цінностей.

Як показує практика, протиправний прибуток професійних зло­чинців у наші дні є значним. Найбільш «процвітаючі» кримінальні авторитети за рік-два одержують великі прибутки. У зв'язку з цим можна стверджувати, що злочинним промислом вони не тільки забез­печують повсякденне існування, а й накопичують первісний капітал.

Злочинці-професіонали приховують свою антисуспільну діяль­ність від сторонніх осіб і, маскуючись під законослухняних грома­дян, створюють видимість трудової діяльності — влаштовуються на тимчасову роботу, на роботу з неповним робочим днем (охоронець, підсобний робітник тощо) та на інші посади, що не вимагають ве­ликих витрат часу. Йдуть вони і на інші хитрощі, наприклад, симу­люють яке-небудь захворювання, що дає право на оформлення інва­лідності.

Типовий злочинець-професіонал взагалі вважає офіційну роботу заняттям ганебним. Він використовує її як прикриття. Власне, питан­ня щодо офіційної роботи в умовах ринкової системи, поширення при-ватнокомерційної діяльності, безробіття часто взагалі не постає. Де­які з них перебувають на нелегальному становищі і «гастролюють» по регіонах країни і ближнього зарубіжжя, вчиняючи злочини.

5. Для злочинців-професіоналів характерним є прагнення під­ тримувати зв'язки з антисоціальним середовищем, близьким до їх власної орієнтації і установок. Найбільш тривкі контакти вони вста­ новлюють здебільшого зі злочинцями однієї й тієї ж спеціалізації. Побічним підтвердженням цього є те, що нові засуджені, прибува­ ючи до виправно-трудових установ, при розподілі по виробничих

Розділ XVIII. Професійна злочинність та ЇЇ попередження

бригадах намагаються потрапити в ті бригади, де утримуються осо­би, що відбувають покарання за аналогічні злочини.

Систематичне ведення антисуспільного способу життя викли­кає у особи природну психологічну потребу в повсякденному спіл­куванні зі своїми кримінальними однодумцями. Вони практикують проведення спільних зборищ («сходки», «правиловки», «розборки»), на яких вирішують питання, що становлять загальний інтерес (на­приклад, про організацію спільних дій, бо деякі злочинні посяган­ня вимагають групового способу їх вчинення), або розв'язують конфліктні ситуації.

6. У середовищі професійних злочинців існує специфічна суб-культура — притаманні тільки їм традиції, звичаї, різні неформальні норми поведінки, що не відповідають загальноприйнятим у су­спільстві нормам. Кримінальна субкультура відіграє істотну роль у встановленні, підтриманні і відтворенні професійної злочинності. Дія багатьох таких норм поширюється на всі регіони країни, інші мають внутрішньогрупове застосування, деякі залежать від місця їх дії (в місцях позбавлення волі або на «волі»), виду кримінальної поведінки, національного складу злочинних угруповань.

У злочинному світі поширений свій жаргон. Особи, які трива­лий час займалися злочинним промислом, мають прізвиська, при­значені для приховування імен і прізвищ з метою забезпечення кон­спірації. Вони залишаються за злочинцями навіть і тоді, коли осо­би змінили своє прізвище і перейшли на нелегальне становище.

Злочинні клани мають спільні грошові фонди («общаки»), по­рядок накопичення яких добре відпрацьований. Вони складають­ся із внесків («долянка», «лавешки») від традиційного злочинного промислу, коштів від наркобізнесу, надходжень від азартних ігор у казино і гральних будинках, від прибутків фінансово-комерційних структур, взятих під контроль злочинних угруповань, тощо. Частина «общакових» грошей спрямовується на надання допомоги засудже­ним членам таких угруповань, їх сім'ям; певні суми вкладаються в нелегальний і легальний (на підставних осіб) бізнес, витрачають­ся на підкуп потрібних посадових осіб.

Для повної характеристики професійної злочинності наведемо ще три положення. По-перше, вона своїм корінням входить в загаль-нокримінальну корисливу і корисливо-насильницьку злочинність. її сучасне зростання, низький рівень розкриття і висока латентність прискорюють, генерують кримінальний професіоналізм. По-друге,

10 Кримінологія 289

'Кримінологія. Особлива частина-

деякі дослідники обгрунтовано відзначають взаємопроникнення професійної і організованої злочинності, їх взаємодетермінацію. По-третє, професійна злочинність, вважаємо, є незаконною злочин­ною діяльністю — не злочинною поведінкою, а саме злочинною діяльністю.

З огляду на названі ознаки професійної злочинності її поняття можна сформулювати так. Професійна злочинність — це віднос­но самостійний вид стійкої систематичної злочинної діяльності, суб'єкти якої, володіючи відповідними спеціальними злочинними навичками, знаннями і вмінням, займаються кримінальним промис­лом по здобуванню основного або додаткового доходу, підтриму­ючи при цьому зв'язок з антисуспільним середовищем, близьким до їх власної орієнтації, установок і субкультури.

У кримінологічній літературі розглядається спірне питання: чи є підстави визнавати професійними злочинцями осіб, які, тривалий час обіймаючи певні посади на підприємствах, в організаціях та устано­вах, у процесі виконання своїх безпосередніх обов'язків і трудових функцій, зловживаючи ними, постійно вчиняють злочини за місцем роботи? Чи існують професіонали-розкрадачі, професіонали-хабар-ники, професіонали-несуни (які систематично викрадають матері­альні цінності на виробництві) тощо? Видається, що у подібних ви­падках може йтися про злочинність «білих комірців», дисфункції соціальних інститутів і господарсько-управлінських ланок, а не про професійну злочинність, оскільки дисфункцїйна і корупційна пове­дінка не створює психологічного і соціального відчуження від сус­пільства, що характерно для злочинців-професіоналів з їх специфіч­ною кримінальною спеціалізацією і кваліфікацією, специфічним антисоціальним середовищем і субкультурою тощо.

Традиційними проявами професійної злочинності є кишенькові і квартирні крадіжки, шахрайство, фальшивомонетництво, контра­банда, пограбування і розбої. В останні роки вона поповнилася новими формами, а саме: викрадення предметів культури і мистецт­ва; злочинність у сфері наркобізнесу, нелегального виготовлення і збуту спиртних напоїв; крадіжки автомобілів; вимагання (рекет), крадіжки грошей і цінностей із сейфів і приміщень з електронною системою охорони; вбивства на замовлення (кілерство); викраден­ня вантажів із рухомого складу залізничного транспорту; розкрадан­ня і продаж зброї (вибухових речовин). Зросла злочинність і у сфері так званих кримінальних послуг, які сприяють професіоналам:

290

мвяшигаіягч Розділ XVIII. Професійна злочинність та її попередження

скуповування і збут викраденого, наводчики, інформатори, утриму­вачі кубел («малин») тощо. В умовах економічної і соціальної не­стабільності кримінологи-аналітики відзначають подальшу профе­сіоналізацію злочинності в країні.

.*,