36. Економічні, соціальні, культурні права громадян.

- Економічні права - можливості людини і громадянина, що характеризують їхню участь у виробництві матеріальних благ. До них відносять: право на приватну власність (індивідуальну і колективну); право на працю і вибір професії та роду трудової діяльності; можливість вибору роду занять і роботи за своїм покликанням; право на професійну підготовку і перепідготовку; право на справедливу оплату праці; право на страйк; право на відпочинок тощо. - Соціальні права - можливості людини і громадянина із забезпечення належних соціальних умов життя. Це є: право на охорону здоров'я; право на житло; право на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника та ін.; право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (харчування, одяг, житло). - Культурні права - можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу (нації) та всього людства, це - право на освіту; право на користування досягненнями вітчизняної та світової культури; право на свободу наукової, технічної та художньої творчості; право на захист інтелектуальної власності; право на використання результатів інтелектуальної, творчої діяльності тощо.

37. Правова та соціально-культурна сутність ідеї «радянський народ».

Радя́нський народ (рос. Советский народ) — катойконім, офіційна назва населення СРСР; часто ідеологічне та пропагандиське кліше, що слугувало для приховування етнічного походження та складу населення. Поняття Р.н. поєднувало в собі в першу чергу суспільно-політичний аспект (належність до «країни рад»), підкреслювало політичну відмідність «радянського народу» від попередньо існувавших — населення та народів Російської імперії - винайшло «нову історичну соціальну й інтернаціональну єдність народу».

Радя́нський народ  - нова історична, соціальна та інтернаціональна спільність людей, що мають єдину територію, господарство, соціалістичну за змістом культуру, союзну загальнонародну державу і загальну ціль — побудову комунізму; виникла в СРСР внаслідок соціалістичних перетворень та зближення трудящих класів і прошарків, всіх націй і народностей

Поняття радянський народ з'явилося в середині 1930-их pp., під час погрому неросійських народів, нищення їхньої культурної верхівки і національних партійних кадрів, тривалих кампаній проти так званого буржуазного націоналізму та припинення всякої боротьби проти російського великодержавного шовінізму.

Офіційне поняття радянський народ вжито вперше у резолюціях 18 з'їзду КПРС (1939) і тоді ж увійшло до статуту КПРС. Проте спробу визначення поняття радянський народ зробив Микита Хрущов на 22 з'їзді КПРС (1961): «В СРСР склалась нова історична спільнота людей різних національностей, що мають спільні характерні риси, спільну соціалістичну Батьківщину — СРСР, спільну економічну базу, соціалістичне господарство, спільну соціально-класову структуру, спільний світогляд — марксизм-ленінізм, спільну мету — побудову комунізму, багато спільних рис у духовному обличчі, у психології». Однак, у схвалену тоді нову програму КПРС це визначення не увійшло. Воно з'явилося в 1970 році, у тезах ЦК КПРС із нагоди 100-річчя народження Леніна, і була повторена у промовах Леоніда Брежнєва на 24 (1971) і 25 (1976) з'їздах КПСС.

Проте вже на 22 з'їзді (1961) дано ряд вказівок (вони є в новій програмі КПРС, схваленій на тому з'їзді), що мали закріпити існування і зростання радянського народу: про перемішування населення шляхом обміну кадрами, багатонаціональність союзних республік і зникання значення кордонів між ними, подальше зменшення відмінностей народів СРСР, об'єднуючу силу російської мови як мови міжнаціонального порозуміння, недопустимість національного «самообмеження», потребу творити надреспубліканські зони з органами, зверхніми над урядами союзних республік. Ще сильніший поштовх для здійснення концепції радянського народу дав 24 з'їзд КПРС (1971).