28.Характеристика радіаційного стану на Україні після аварії на Чорнобильській аес

У квітні 1986 р. у різні мови світу увійшло українське слово “Чорнобиль”. Аварія на Чорнобильській АЕС мала, має і, на жаль, ще довго матиме значний вплив на стан навколишнього середовища України. Внаслідок вибуху ядерного реактора та пожежі на ньому за короткий період часу у довкілля потрапило від 5 до 7 т ядерного палива. Ця аварія перетворила унікальні за чистотою території Полісся в зону екологічної катастрофи. Загалом в Україні радіоактивного забруднення зазнали понад 8% території країни (майже 50 тис. км2 земель!), на яких зосереджені 2,3 тис. населених пунктів дванадцяти областей. Понад 3млн. людей вважаються постраждалими внаслідок цієї катастрофи, але певні дози радіоактивного опромінення отримали значно більше мешканців України. Побудова укриття (саркофагу) над аварійним блоком, першочергові заходи з ліквідації аварії дозволили певною мірою зменшити катастрофічні наслідки радіоактивного забруднення. Це було зроблено ціною героїчних зусиль сотень тисяч людей – ліквідаторів аварії, багато з яких уже пішли з життя через захворювання, отримані внаслідок опромінення радіацією.

Стан навколишнього природного середовища значною мірою впливає на здоров'я і тривалість життя людей. В Україні екологічний чинник поряд із соціально-економічним є визначальним у народжуваності й смертності населення. З 1992 р. показники смертності у нашій країні перевищують показники народжуваності, тому спостерігається зменшення кількості населення. Це особливо гостро виявляється у регіонах, де значне радіоактивне і промислове забруднення довкілля (Чернігівська, Київська, Житомирська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська і Запорізька області).

Радіоактивне забруднення території України впливає на здоров'я людей безпосередньо й опосередковано. Радіація шкідлива як у великих дозах (опромінення людей, що спричиняє їх загибель), так і в малих (збільшення рівня захворюваності людей). Відомо, що 95% радіонуклідів потрапляють в організм людини через продукти харчування, особливо через молоко, м'ясо, рибу й дари лісу. Тому їх необхідно перевіряти на вміст цих речовин, насамперед у забруднених регіонах.

29. Особливості аварій на об*єктах хімічної промисловості До об*єктів, що мають, використовують або транспортують сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) відносяться: 1. Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегонної та інших видів подібної промисловості. 2. Підприємства, що оснащені холодильним устаткуванням, водопровідні станції і очисні споруди, які використовують аміак і хлор. 3. Склади і бази із запасами отрутохімікатів, що застосовуються в сільському господарстві. При всіх способах зберігання можливе руйнування ємкостей із СДОР і вихід їх в навколишнє середовище на поверхню грунту, у джерела і в повітря атмосфери. При прогнозуванні аварії вважається, що в мирний час можливе руйнування одночасно однієї ємкості, а у військовий час одночасно всіх наявних ємкостей. Розлив СДОР викликає повільне або надзвичайно швидке випаровування речовини. Останнє є більш небезпечним для людей, що опинились в зоні зараження. Можна виділити 3 варіанти випаровування СДОР, що розлились: 1-й - бурхливе, майже миттєве випаровування всієї кількості СДОР, що розлилась. За короткий час випаровується основна кількість СДОР в результаті чого утворюється хмара з високою концентрацією речовини, яка може досягти смертельного рівня. Така отруйна хмара розташовується в приземному шарі повітря на висоті від поверхні землі до 20 м. Межі хмари спочатку чітко видно, радіус її становить 0, 5-1 км, а потім хмара змішується з повітрям і розміри її збільшуються під впливом вітру. 2-й - нестійке випаровування СДОР, яке відбувається, в основному, під впливом тепла, грунту і повітря. В перші хвилини інтенсивність випаровування невелика, але з часом вона збільшується. Такий процес сприяє тривалому зараженню атмосфери. 3-й - рівномірне за часом випаровування СДОР. Тривалість випаровування в останніх двох випадках може становити години, дні і навіть більш тривалий час. Збереження уражаючої дії СДОР залежить від температури повітря, його вологості, швидкості вітру, вертикальної стійкості, а також від фізико-хімічних властивостей самої СДОР. Наслідки аварії на хімічно-небезпечних об”єктах визначаються характером хімічно небезпечного об*єкта , часом аварії, ступенем зараження території СДОР, а також чисельністю людей, що опинилися в зоні аварії і районі поширення зараженого повітря. В результаті надходження в навколишнє середовище СДОР або ОР на території аварійного об”єкта утворюється зона хімічного зараження, всередині якої виникають вогнища хімічного ураження. У зону зараження включають також територію над якою поширилась хмара, що містить СДОР або ОР. При підвищенні температури повітря і грунту випаровування ОР і СДОР пришвидшується, а час їх дії скорочується. При сильному вітрі заражене повітря швидко розсіюється, випаровування ОР і СДОР збільшується. При слабкому вітрі і відсутності конвенції хмара зараженого повітря поширюється за напрямком вітру на значну віддаль і в ній зберігається висота концентрація токсичної речовини. Дощ зменшує концентрацію, змиває ОР (СДОР) сприяє їх гідролізу. Рослинний покрив (ліс, кущі), квартали будинків з густою забудовою сприяють затримці зараженого повітря.