2. Основні положення ергономіки

Ергономіка (від грець, ergon — робота і nomos — закон) — наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві. Вона вивчає трудову діяльність людини у системі «людина-техніка-середовише» з метою її ефективності, безпеки та комфорту.

Ергономіка займається вивченням:

характеристики людини, техніки і середовища, які появляються в умовах їх взаємо зв’язку;

методів врахування цих факторів при модернізації діючих і створенні нової техніки і технології;

проблем доцільного розподілу функції між людиною і технікою;

оптимізацію системи (людина-техніка-середовище) (ЛТС) з урахуванням можливостей і особливостей працівника, специфіки експлуатації технічних систем і факторів довкілля.

Комплексний підхід, характерний для ергономіки, дозволяє одержати всебічне уявлення про трудовий процес і тим самим відкриває широкі можливості для його удосконалення. Ергономіка вирішує також низку проблем, поставлених у системотехніці: оцінка надійності, точності і стабільності роботи операторів, дослідження впливу психологічної напруженості, втоми, емоційних факторів і особливостей нервово-психічної організації оператора на ефективність його діяльності в системі «людина— техніка», вивчення пристосування та творчих можливостейлюдини.

3. Процес адаптації людини до навколишнього середовища

Усе життя людини проходить у безперервному зв’язку із зовнішнім середовищем, тому здоров’я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом дії природних, антропогенних та соціальних факторів і віддзеркалює динамічну рівновагу між організмом і середовищем його існування.

Здоров’я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовнішнього середовища і в онтогенезі. У цьому відношенні заслуговує уваги вислів, що здоров’я визначає процес адаптації. Людина при взаємодії з навколишнім середовищем реагує індивідуально за допомогою фізіологічних реакцій.

У силу загальних соматичних властивостей фізіологічного пристосування організм може адаптуватися або виробити імунітет до найрізноманітніших зовнішніх факторів. Усі люди здатні проявляти необхідну пластичність реакцій у відповідь на зміни зовнішніх умов. Адаптація допомагає підтримувати стійким внутрішнє середовище організму, коли параметри деяких факторів нав-колишнього середовища виходять за межі оптимальних.

Адаптація залежить від сили дії факторів навколишнього середовища та індивідуальної реактивності організму. Критерієм ступеня адаптації є збереження гомеостазу незалежно від тривалості дії фактора, до якого сформувалася адаптація. В умовах захворювання наступає компенсація, під якою треба розуміти боротьбу організму за гомеостаз, коли включаються додаткові захисні механізми, які протидіють виникненню і прогресуванню патологічного процесу. Індивідуальне пристосування до нових умов існування відбувається за рахунок зміни обміну речовин, збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу); імунітету, тобто несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників.

До того часу, доки організм спроможний за допомогою адаптаційних механізмів та реакцій забезпечити стабільність внутрішнього середовища при зміні зовнішнього середовища, він знаходиться у стані, який можна оцінити як здоров’я. Якщо ж організм потрапляє в умови, коли інтенсивність впливу факторів зовнішнього середовища переважає можливості його адаптації, наступає стан, протилежний здоров’ю, тобто хвороба, патологія.

4)Причини погіршення стану здоров*я населення в Україні. Протягом останнього десятиліття наша країна переживає тяжкі часи, а життєвий рівень дитячого населення як стратегічно значущої частини народу України падає Батьки і державні заклади неспроможні задовольнити елементарні потреби життєдіяльності дітей, забезпечити нормальні умови навчання, виховання, оздоровлення та медико-санітарного забезпечення - усього того, що має вирішальне значення в формуванні здоров я дітей і підлітків - майбутнього трудового та інтелектуального потенціалу країни. За період перебування в дошкільних закладах хронічна захворюваність зростає на 7-9%.

Без урахування негативних наслідків щодо впливу на підростаючий організм порушуються гігієнічні принципи організації навчального процесу.

Збільшується термін навчання в школі (до 12 років), зменшується вік дітей, що навчаються в школах, підвищується навчальне навантаження на учнів, зменшується кількість класів та груп у загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних училищах та збільшується їх наповнюваність.

Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров'я 23 призводить до значного погіршення мікрокліматичних умов і підвищення бактеріального забруднення шкільних приміщень.

Змінюються і вводяться нові навчальні програми та підручники, в т. ч. і комп'ютерні, які повинні мати гігієнічну оцінку щодо їх безпеки для фізичного і психічного здоров"я школярів.

Проведене за єдиною схемою в 2001-2002 рр. обстеження всіх загальноосвітніх закладів України виявило, що матеріально-технічний стан середніх загальноосвітніх навчальних закладів і їх оснащення не відповідають гігієнічним вимогам до умов для повноцінного і гармонійного розвитку дітей: спортивні зали мають 68% із обстежених 13 620 закладів, актові зали - 45%, обідні зали - 70%, приміщення для подовженого дня - лише 9%.

Кабінети комп'ютерної техніки обладнані в 30% навчальних закладів, комп'ютерне обладнання яких відповідає гігієнічним вимогам в 75% випадків, а спеціальні комп'ютерні меблі є лише в 31% кабінетів. Навчальними меблями повністю забезпечено 77% навчальних закладів.

Навчальні приміщення за функціонально-планувальними показниками та освітленням не відповідають гігієнічним вимогам більш як у 20% шкіл. Фактична наповнюваність навчальних закладів перевищує проектну серед міських - в 28%, сільських - 5,3% шкіл.