11.Зовнішня політика та значення г.-в. Держави.

Зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов’янства.

Стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічного життя.

Модернізувало давньоруську державну організацію.

Розширило сферу дії зх.-європ. культури, сприяла поступовому подоланню однобічного візантійського впливу.

Продовжило славні дипломатичні традиції К.Р., ще 100 р. після іга представляло східнослов’янську державність на міжнародній арені.

12. У. Землі у складі іноземних держав у 14-16ст.

З 1370 по 1387 р. Галичина входила до складу Угорщини як окрема частина. З 1387 р. входять вже до складу Польщі як персональний домен Ядвіги.

1431 р. – інкорпорація зх.. Поділля до Польщі, сх.. у складі ВКЛ.

1362 – остаточне закріплення ВКЛ на теренах колишньої К.Р. Входить більша частина укр.. земель. Галичина – Польща; Буковина і Бесарабія – Молдавія і Закарпаття – Угорщина і Крим і Пн. Причорномор’я – або татари, або Литва.

ВКЛЛитовсько-руська держава: укр.. землі поділені на коремі князівства; руська мова отримала статус державної; прийнято православ’я; «Руська правда» - основа права - це все латентний період.

У 1470 ВЛК було ліквідовано.

У 1503 Литва визнала за Москвою майже всі землі Чернігівщини.

13. Політичний лад і екон. Розвиток укр.. Земель за литовської доби.

У середині 14 ст. розпочалося м’яке, «оксамитове», але досить активне литовське проникнення у землі колишньої К.Р. У цей час Литва намагалася толерантно ставитись до місцевого населення, органічно сприймати його традиції та досвід.

Після укладення Кревської унії (1385р.) укр.. землі остаточно втрачаються залишки автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московського-литовського протистояння.

Після утворення Речі Посполитої (1569р.) вони стають частиною Польщі, що призводить до ополячення та окатоличення укр. люду.

На У. поширилась система станової організації суспільства. Найвищий стан – шляхта. Тільки за ними визнавалось право землеволодіння. Селяни працювали на їхній землі – панщина.

В економіці важливу роль відігравав відобуток солі. Промисловість у місті організовано за цеховим принципом.

14. Духовне життя, культура у. За Литовської доби. Становище церкви.

Чинники, які дестабілізували культурний процес: падіння Візантійської імперії в 15 ст., що позбавило православну церкву підтримки, переорієнтувало торгівлю, вплинуло на культуру господарювання в укр.. землях.

Розвивається фольклор, народна творчість оспівує традиції К.Р. В цілому переважає обрядова поезія.

Протягом 14-15 ст. на грунті давньоруської мови під впливом народного мовлення сформувалася «руська мова», що стала офіційною в Литовській державі.

15. Кревська унія

Угода, укладена між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, Руським і Жемайтійським 14 серпня 1385 р. у м. Крево (Білорусь), що передбачала об'єднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіґи (з династії Андегавенов) і литовського князя. За умовами унії Владислав ІІ Ягайло зобов'язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення за католицьким обрядом, обернути на користь Польщі свою великокнязівську казну, повернути до польської корони всі відторгнені на той час її території і, головне, назавжди приєднати до неї землі Литви і Литовської Русі.

Кревська унія сприяла об'єднанню польсько-литовських сил для боротьби проти агресії Тевтонського ордену,яка вилилася у війну 1409-1411 року. Польські феодали намагалися використати Кревську унію для загарбання українських і білоруських земель, що були під владою Литви.

Проти Кревської унії виступила литовсько-українська опозиція на чолі з князем Вітовтом, двоюрідним братом Ягайла, яка домоглася збереження Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави (див. Городельська унія 1413). У 1392 за Острівською угодою Ягайло був змушений визнати Вітовта своїм намісником, a 1398 Вітовт проголошує себе повновладним Великим князем Литовським під номінальнoю зверхністю польського короля, чим фактично розриває Кревську унію.