23. Повноваження Президента щодо здійснення нормотворчості.

Нормотворча діяльність Президента України

Права видавати акти, що мають силу закону, Президент України не має ані в порядку делегованого законодавства, ані навіть за над­звичайних умов. Подібна практика не пе­редбачена ні Конституцією України, ні Законом «Про правовий режим надзвичайного стану», ні іншими законодавчими актами. Таким чином, права глави держави в цій частині не виходять за межі, усталені у розвинених демократичних державах.

Водночас, у Президента України залиша­ється досить широкий інструментарій впливу на законодавчий процес. Розглянемо цей інструмен­тарій докладніше.

1. Право законодавчої ініціативи. Таке право закріплює за Президентом України стаття 93 Конституції України. При цьому ця ж стаття зобов'язує Верховну Раду України розглядати позачергово ті законопроекти, котрі Президент України визначив як невідкладні. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», на прохання самого Кабінету Міністрів України Глава держави може визначити як невідкладні також урядові законопроекти. За період роботи Верховної Ради України 6- го скликання Глава держави вніс на її розгляд 66 законопроектів, з них 41 - визначив як невідкладні. При цьому стаття 156 Конституції надає Президентові України право ініціювати внесення змін до Конституції України;

2. Промульгація та право відкладального вето. Для промульгації законопроекту Пре­зидентові України виділено термін у 15 днів. Протягом цього час у Президент може підписати документ або повернути його на повторний розгляд до Верховної Ради України зі своїми зауваженнями та пропозиціями. При цьому для подолання вето Глави держави потрібно дві третини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.

3. Видання Президентом України підза- конних актів нормотворчого характеру. Про­тягом усього періоду незалежності це право Глави держави мало тенденцію до звуження. Так, право Президента України на видання указів з економічних питань, не врегульованих законом, згідно з перехідними положеннями Конституції України втратило чинність 28 червня 1999 р. Повноваження Глави держави, які стосувалися затвердження функцій міністерств та інших органів виконавчої влади, скасовано внаслідок внесення змін до Конституції 8 грудня 2004 р. Нині такі укази Президент України має видавати у 2 сферах:

   1. щодо впорядкування роботи його до­поміжних органів (так зване «внутрішня нормо- творчість») - наприклад, видання Указу «Про Секретаріат Президента України» від 24 січня 2005 року [2, с. 251];

   2. у сфері оборони - пункт 17 частини 1 статті 106 Конституції України, який встановлює за Президентом України статус Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України та закріплює за ним функцію керівництва у сфері національної безпеки і оборони України [10, с. 29]; такі повноваження Глави держави конкретизовані Законами України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», «Про оборону України».

До компетенції Глави держави належать наступні нормативно- правові акти:

• положення: про мобілізаційну підготовку Збройних Сил України, інших формувань, створених відповідно до законодавства України; про порядок мобілізації; про Генеральний Штаб Збройних Сил України; про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців;

• плани: розвитку Збройних Сил України; їх дислокації та розташування; мобілізаційні плани України на особливий період; стратегічні плани використання Збройних Сил України;

• інші документи, що регламентують повноваження, організацію органів військового управління.

Така нормотворчість відповідає світовій практиці підписання Президентом України міжнародних угод. Угоди набувають чинності після ратифікації Верховною Радою України.

Проблема контролю над нормотворчою діяльністю Глави держави гостро виявлялася лише до створення Конституційного Суду Украї- ни. У другій половині 90-х років значна частина повноважень Президента України стосовно участі у законодавчому процесі застосовувалися з порушенням встановленого Конституцією порядку. За спостереженнями вітчизняних дос­лідників, у 1996 року найбільш поширеними стали зловживання правом повернення актів на повторний розгляд до Верховної Ради України:

• порушення главою держави термінів розгляду прийнятих законопроектів;

• багаторазове повернення законопроектів на повторний розгляд [14, с. 90].

Конституційний Суд України, право звернен­ня до якого має широке коло суб'єктів, і який може розглянути будь-який акт Президента України, є механізмом контролю за реалізацією Главою держави своїх нормотворчих повноважень, який зменшує можливість зловживання ними.

Таким чином, загалом нормотворча діяльність Президента України здійснюється у формі прямого впливу на законодавчий процес, видання окремих підзаконних актів, що стосуються внутрішнього порядку функціонування Збройних Сил України, і, за наявності конституційного контролю, сама по собі не може створювати передумови для узурпації державної влади.

Висновки та рекомендації

1. Від часу прийняття Конституції України у 1996 р. нормотворчі повноваження Президента Ук­раїни мали тенденцію до поступового скорочення. Незважаючи на деяку подібність деяких положень Конституції та законів України до конституційних норм країн СНД (у царині суміщення законодавчої та конституційної ініціативи, права визначення невідкладності законопроектів, а також способу подолання президентського вето), українське зако­нодавство в галузі нормотворчої діяльності глави держави еволюціонує в бік європейської практики.

2. Враховуючи зарубіжний досвід, доцільним є в умовах надзвичайного стану надання Президентові України права видавати акти, що мають силу закону.

3. Актуальною для майбутніх досліджень залишається проблема визначення сфер, на які має поширюватися законотворча діяльність Пре­зидента України, а також формування механізмів контролю за реалізацією таких повноважень.

24. Види та юридична природа нормативно-правових актів, які має право приймати Президент.

Форма актів Президента України; порядок оприлюднення актів Президента України.

Згідно з ч. 2 ст. 106 Конституції України Президент України видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на території України. Укази і розпорядження Президента України мають підзаконний характер: вони видаються на основі Конституції та законів України.

Указ - це правовий акт глави держави, який видається з найважливіших питань, віднесених до його компетенції. Укази можуть мати як нормативний, так і ненормативний (правозастосовний характер). Нормативні укази стосуються до невизначеного кола фізичних та юридичних осіб і мають довгострокову дію. Ненормативні укази мають індивідуальне значення.

У Положенні про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України, затвердженому Указом Президента України від 10 вересня 1994 р. № 512/94, визначається, що Указами Президента України оформляються:

нормативні акти Президента України, тобто акти, розраховані на постійну чи багаторазову дію;

рішення Президента України щодо призначення та звільнення з посад керівників відповідних державних органів, установ та орга­нізацій;

скасування актів Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішень голів місцевих державних адміністрацій;

нагородження державними нагородами, присвоєння почесних звань України;

присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів, інших вищих спеціальних звань і класних чинів;

встановлення президентських відзнак і нагородження ними;

прийняття до громадянства України і припинення громадянства України, надання притулку;

помилування;

тлумачення прийнятих Президентом України актів.

Розпорядження - ненормативний акт глави держави, який має індивідуальний організаційний характер. Згідно з зазначеним По­ложенням розпорядженнями Президента України оформляються:

доручення Кабінету Міністрів України міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;

рішення з оперативних, організаційних і кадрових питань, а також із питань роботи Адміністрації Президента України;

призначення представників від України для участі в роботі міжнародних форумів, у переговорах із представниками (делегаціями) іноземних держав;

призначення уповноважених Президента України для представлення інтересів Президента України у відповідних державних ор­ганах, установах, організаціях тощо;

рішення про проведення заходів за сприяння (під патронатом) Президента України.

Проекти указів і розпоряджень Президента України готують і вносять Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, центральні органи громадських організацій України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Глава Адміністрації Президента України, радники Президента України, структурні підрозділи Адміністрації Президента України.

Укази і розпорядження на підпис Президентові України подає Глава Адміністрації Президента України.

Проекти актів Президента України потребують контрасигнації- вони мають бути завізовані (скріплені підписами) відповідно керівниками органів, посадовими особами, які їх готують і подають. Зокрема, проекти актів Президента України, що надходять від Кабінету Міністрів України, подаються з візами Прем'єр-міністра України, а в разі його відсутності - відповідного Віце-прем'єр-міністра України, а також керівників міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. До проекту має подаватися список посадових осіб, які його завізували, підписаний Міністром Кабінету Міністрів України або його заступником.

Проекти актів Президента України, що надходять від міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, подаються з візами їхніх керівників і керівників інших заінтересованих органів Главі Адміністрації Президента України.

Проекти указів Президента України нормативного характеру мають погоджуватись у Міністерстві юстиції України, а пов'язані з витрачанням фінансових, інших матеріальних ресурсів - відповідно з Міністерством фінансів України або Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

* * *

Порядок оприлюднення актів Президента України визначається Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 0503/97. Згідно з цим Указом акти Президента України не пізніш як у 15-денний строк після їх прийняття підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Нормативні акти Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Ненормативні акти Президента України можуть не публікуватися. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно опри­люднюються шляхом надсилання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їхня чинність.

Неопубліковані акти Президента України набирають чинності від моменту одержання їх державними органами або органами мі­сцевого самоврядування, якщо не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Рішення щодо конституційності актів Президента України приймає Конституційний Суд України. У разі визнання Конституційним Судом України акта Президента України неконституційним він утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.