6. БоспОрське царство.

Боспорська держава, Боспор — одна з античних держав Північного Причорномор'я з центром на берегах Керченської протоки. Столиця - Пантікапей

Історія

На підставі повідомлення Діодора Сіцілійського про те, що 438 (або 437) р. до н. е. завершилося правління Археанактидів, які царювали 42 роки на Боспорі Кіммерійському (давняя назва  Керченської протоки), прийнято вважати, що Боспорська держава виникла близько 480 р. до н. е. Гадають, що це відбулося внаслідок об'єднання грецьких полісів, які на той час існували на західному (Пантікапей, Тірітака, Мірмекій) та східному (Гермонасса,Фанагорія) берегах Керченської протоки. Столицею Боспорської держави був Пантікапей (на місці сучасної Керчі). Археанактидів заступили Спартокіди(були при владі з 438 (або 437) р. до кінця 2 ст. до н. е.).

В кінці 5 століття до н. е. до складу Боспорської держави ввійшов Німфей, який до того належав Афінам. У роки правління царя Левкона І (389 або 388 — 349 або 348 рр. до н. е.) кордони Боспорської держави значно розширилися. Було завойовано Феодосію. Царству належали весь Керченський півострів, населений скіфами, а також Таманський півострів, пониззя Кубані та Східного Приазов'я. Внаслідок цього змінився характер Боспорської держави: об'єднання античних полісів перетворилося на державне утворення, куди входили і античні міста, і місцеві племена. Ці риси наближали Боспорське царство до еллінських держав, що виникли наприкінці 4 ст. до Р. Х. В першій половині або в середині 3 ст. до н. е. Б. Д. заснувала в гирлі Дону місто Танаїс. Згодом (наприкінці 1 століття до н.е.) це місто здійснило невдалу спробу відокремитись від метрополії.

Період найбільшого економічного і культурного розквіту Боспору припадає на 4-3 ст. до н. е. Сільське господарство, рибальство, різні ремесла, торгівля за тих часів і в наступні століття були основними галузями його економіки, що базувалася на експлуатації рабів і пелатів (залежного землеробського населення). В Боспорській державі виробляли велику кількість товарного хліба, виловлювали багато риби, вирощували виноград. На базі рибальства та виноградарства розвинулися рибозасолювальний (особливо в перших ст. н. е.) та виноробний промисли (залишки рибозасолювальних господарств археологи виявили в Тірітаці, Пантікапеї, Фанагорії, Мірмекії). Значного розвитку набули на Боспорі будівельна справа, виробництво покрівельної черепиці, суднобудування (за свідченням Страбона, в Пантікапеї були доки для 30 суден), гончарство, обробка дерева та кістки (в багатих похованнях знайдено чимало майстерно зроблених дерев'яних саркофагів). Розвивалися архітектура, монументальний живопис. У Пантікапеї був театр, його прийнято вважати першим подібним закладом на теренах сучасної України. Боспорський хліб вивозився морем у міста Греції і Малої Азії.

До самих тільки Афін в 4 ст.до н. е., як про це свідчить Демосфен, з Боспору щороку довозилося близько 1 млн. пудів хліба. Найбільшими хліботорговцями були правителі Б. Д. і тісно зв'язані з ними грецька та місцева знать. З Боспора також вивозили рибу, шкіру, почасти — рабів. У міста Боспорської держави з Греції, Малої Азії, островів Егейського моря імпортували вино, оливкову олію, посуд, тканини, зброю, прикраси (зокрема, ювелірні вироби), предмети мистецтва тощо. Імпортовані товари та продукцію боспорських ремісників продавали на внутрішньому ринку або обмінювали у родоплемінної знаті скіфів,сарматів та інших племен на продукти скотарського господарства, хліб та рабів. Свідченням широких економічних зв'язків Б. Д. з представниками верхівки племен Північного Причорномор'я є численні знахідки виробів боспорських ремісників у так званих царських скіфських курганах на території України та Прикубання.

В другій половині 2 століття до н. е. Боспорську державу спіткала гостра соціально-економічна криза, що посилювалася загрозою з боку скіфської держави в Криму, яка зазіхала на незалежність Боспору. Невпевнений у своїх силах, боспорський цар Перісад V близько 107 р. до н. е. передав владу понтійському цареві Мітрідату VI Євпатору. Під час переговорів про передачу влади між полководцем Мітрідата VI Діофантом і Перісадом на Боспорі вибухнуло повстання скіфів, на чолі якого став Савмак. Повстання охопило весь Керченський півострів. Повстанці вбили Перісада і проголосили Савмака царем. Діофант, який встиг втекти, наступного року очолив каральну експедицію, що жорстоко придушила повстання. Боспор увійшов до Понтійського царства. Мітрідат VI намагався перетворити Боспор на свою опорну базу в боротьбі проти Риму. Але, зазнавши в цій боротьбі цілковитої поразки, Мітрідат VI в 63 році до н. е. покінчив життя самогубством у Пантікапеї. Відтоді почався період політичної залежності Б. Д. від Риму.

1-2 ст. н. е. були періодом другого розквіту Б. Д. Розвиток зовнішньої та внутрішньої торгівлі забезпечував її відродження і швидке економічне піднесення. Виникли нові укріплені поселення, розширилися старі міста. Значне збільшення у складі населення міст сарматського етнічного елементу спричинило до дедалі більшої «сарматизації» культури Б. Д. В перші століття н. е. на Боспорі правила царська династія Тіберіїв Юліїв, генеалогічно пов'язана з Мітрідатом VI. Царів Боспору затверджували римські імператори, які розглядали його, як союзну державу. В 2-3 ст. н. е. боспорський цар Савромат ІІ (174 або 175 р. — 210 або 211 р.) завдав вирішальної поразки скіфам. Їх, а також таврів, які населяли гірський Крим, було включено до Б. Д. За його царювання Боспор досяг і певної незалежності від Риму. Проте навала готів (середина 3 ст.) підірвала економічне життя Б. Д. У 70-х роках 4 ст. навала гунів спричинила її остаточну загибель.