3.2. Ринкове господарство країн Європейської цивілізації в період

монополістичної конкуренції ( друга половина XIX - початок ХХ ст.)

1. Основний зміст процесу індустріалізації.

2. Аграрний розвиток провідних країн світу в період їх індустріалізації.

3. Формування світового ринку.

4. Передумови виникнення та методологічні принципи маржиналізму й нео-

класичної теорії.

5. Формування і розвиток історичної школи.

6. Виникнення інституціоналізму і його розвиток на початку ХХ ст.

1. Основний зміст процесу індустріалізації

Із завершенням промислового перевороту почався процес індустріалізації.

Основним його змістом були структурні зрушення в національних господарствах

окремих країн, внаслідок яких з’явились нові й модернізувалися старі галузі ви-

робництва, змінювалась їхня роль в економіці. Завершення індустріалізації за-

безпечувало перевагу промисловості над сільським господарством, важкої індус-

трії над легкою. Машинне виробництво перемогло в усіх галузях господарства.

Відбувалися зміни в організації та управлінні виробництвом. Провідне місце на-

лежало системі акціонерного підприємництва. Торговий і промисловий капітал

поступався першістю фінансовому. Було утворено акціонерні монополістичні

об’єднання - картелі, трести, синдикати, концерни.

Темпи й строки індустріалізації залежали від конкретних умов кожної країни,

вихідного рівня промислового перевороту, загальносвітового економічного роз-

витку. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. індустріалізація відбувалася на грунті те-

хнічної революції, що ознаменувалася впровадженням у виробництво наукових

винаходів, змінами в техніці й технології. Змінилась енергетична база економіки.

Пара була витіснена електрикою. Почалася електрифікація виробництва, транс-

порту, побуту.

Структурні зрушення останньої третини ХІХ ст. – початку ХХ ст. зумовили

зміни в галузевій структурі машинної індустрії, її провідними галузями стало

виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії, добувної,

металургійної, машинобудівної, транспортної промисловості.

Розвивалися нові галузі: сталеварна, нафтодобувна, нафтопереробна, елект-

ротехнична, алюмінієва, будівельна, автомобільна.

Зростання продуктивних сил, виникнення нових капіталомістких технологій

вимагали значного укрупнення виробництва і великих капіталовкладень. Якісні

зміни відбувалися і в організації та управлінні виробництвом. Провідне місце

належало товариствам з акціонерною формою власності. Посилився процес кон-

центрації виробництва і централізації капіталу. У промисловості й в банківській

сфері виникають і розвиваються монополістичні об’єднання. Банки контролю-

ють як грошові капітали, так і промислове виробництво. Процес зрощування ба-

нківського і промислового капіталу привів до формування фінансової олігархії.

Ринок вільної конкуренції почав переростати в монополістичний капіталізм.

Монополія – це форма організації виробництва на базі об’єднання капіталів,

що виникає на основі високого рівня концентрації виробництва і капіталу для

зосередження виробництва й збуту значної частини продукції галузі, встанов-

лення монопольних цін і забезпечення стабільних надприбутків.

Серед причин монополізації основними є:

- зростання мінімальних розмірів капіталів;

- прагнення підприємців одержувати максимальні прибутки за рахунок витіс-

нення з галузі своїх конкурентів і встановлення вхідних бар’єрів на ринок това-

ру;

- розвиток комунального господарства і надання державою прав єдиного ви-

робника у цій галузі призводить до існування природної монополії;

- розвиток патентного права, різноманітні махінації і зловживання.

Розвиток монополій на початку ХХ ст. практично знищив державну конкуре-

нцію. Вона збереглася на світовому рівні як конкуренція за сферу впливу.

Отже зміни в техніці й технологіях виробництва, розвиток продуктивних сил

суспільства, викликані другою технологічною революцією (кінець ХІХ – початок

ХХст.), призвели до утворення монополій і переходу капіталізму від ринку віль-

ної конкуренції до ринку монополістичної конкуренції.

За динамікою промислового розвитку склалося три типи промислово розви-

нених країн: американський – з високими, німецький – з середніми, англійський

- з найнижчими темпами розвитку промислового виробництва.