Тема 5. Політична система суспільства

Політична система як категорія політології.

Структура, функції і типологія політичної системи.

Становлення політичної системи сучасної України,

Політичні партії і партійні системи. Політичні рухи.

Політична система - це сукупність взаємозалежних державних, партійних організацій, громадських об'єднань, за допомогою яких здійснюється завоювання, становлення і функціонування політичної влади в суспільстві.

Засновником теорії політичної системи вважається Д. Істон який представляв її як механізм формування і функціонування влади в суспільстві з приводу розподілу ресурсів і цінностей.

Політична система також, - це розмаїття структур, взаємозв'язків, комунікацій, нормативів, процесів, за допомогою яких владні відносини систематично мультиплікуються на всіх рівнях, в різних формах і на всій території країни.

Існує п'ять факторів, які впливають на формування політичної системи (за А. Боднером):

стабільність природного середовища;

матеріальні продукти діяльності нації;

сукупність цінностей і зразків поведінки, знання, які передаються з покоління в покоління;

суспільні інститути, які кожне покоління сприймає як даність;

зовнішнє середовище нації, яке створює разом з нею певне коло цивілізації і культури, а також політичні умови.

Характерними ознаками політичної системи є її цілісність, інтегративність, універсальність, здатність змінювати свою структуру, функції.

Як будь-яка інша система, політична система має свою структуру.

Компонентами цієї структури є: державна влада, політичні відносини, політична організація суспільства і політична культура.

Ряд вчених визначає інші складові. Виходячи із соціокультурної детермінанти типу правління Макс Вебер поділяв системи на традиційну і раціональну (бюрократичну).

В сучасній політології базовими моделями систем за характером розподілу влади вважаються авторитарні і плюралістичні системи.

Г. Алмонд виділив:

політичну систему англо-американського типу;

континентально-європейського типу;

традиційну;

таку, що розвивається;

комуністичну.

Р.Арон і У.Ростоу, залежно від типу суспільства поділяють політичні системи на традиційні, тоталітарні і модернізовані.

Найбільш популярною є поділ політичних систем на демократичні і недемократичні.

Історичними формами недемократичних (або автократичних) систем є тиранія, диктатура, деспотія, абсолютна монархія.

В сучасній політичній науці автократичні системи поділяють на авторитарні і тоталітарні Різниця між ними складається у відношенні до громадянського суспільства.

Функції політичної системи спрямовані на збереження і розвиток владних відносин і їхнього середовища - суспільства.

Це такі функції як функція інтеграції, адаптивна функція, функція самозбереження (або підтримки моделі), функція соціалізації, функція рекрутування, функція регулювання (націоналізація, етатизація), мобілізаційна (екстраакційна) функція, дистрибутивна (розподільна) функція, функція реагування.

Всі функції взаємозалежні і доповнюють одна одну. Політична система сучасної України.

Початок формуванню сучасної політичної системи поклали вибори 1990 р. у Верховну Раду на основі нового виборчого закону, а також зміни у виборчий закон на поч. 2005 р. та початок політичної реформи в Україні.

Сьогодні, незважаючи на ряд реформ, політична система далеко ще не закінчила своє формування.

Вона містить в собі як елементи радянської тоталітарної, так і окремі структури демократичної системи.

Політична партія - це найважливіший функціональний елемент політичної системи, це така політична агрегація, яка демонструє:

високий рівень організації;

досягнення цілей шляхом боротьби за владу або її здійснення.

Таким чином, партія це організована сила, яка об'єднує громадян одного політичного напрямку для мобілізації суспільної думки за певними цілями, для участі в органах влади або для орієнтації влади на реалізацію своїх вимог (Кермонн).

В.Ленін визначав партію як вишу форму організації суспільства.

В Законі України "Про політичні партії» (2001 р.) дається таке визначення: «Політична партія — зареєстроване відповідно до закону добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що своєю метою має сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах і інших політичних заходах». За Максом Вебером історія політичних партій поділяється на:

партії як об'єднаня аристократів;

партії як політичні клуби;

масові сучасні партії.

Функції партії як політичної агрегації поділяються на внутрішні і зовнішні. Структура політичних партій складається з елементів:

Партійний лідер і його штаб;

Бюрократичний апарат партії;

Партійні активісти (актив);

4. Рядові члени партії (пасив); Класифікація партій.

Параметри партії, її вага мають значення тільки в умовах мультипартійності. В цих умовах оперують, як правило, трьома показниками:

Кількістю членів партії і активістів серед них;

Величиною виборчого корпусу;

Кількістю депутатських місць в парламенті.

М. Дюверже в середині XX ст. розробив бінарну класифікацію: 1) кадрова партія і 2) масова партія.

В останні роки динамічно розвиваються універсальні партії або партії нової хвилі.

Традиційний механізм створення політичних симпатій відбивається в класичній моделі Ліпсета - Роккана. Відповідно до цієї моделі на вибір громадян впливають п'ять обставин:

соціальний статус людини;

рівень доходів;

рівень освіти;

місцепроживання;

релігійна приналежність.

Згодом Інглхарт додав до цієї моделі ще і ідеологічний фактор.

Вивченню партійних систем присвятили свою наукову творчість такі політологи як Р. Міхельс (Німеччина), М.Острогорський (Росія), Г.Алмонд (СІЛА), М. Дюверже (Франція), Дж. Сарторі (Кембридж, СІЛА), і ряд ін.

Зокрема Дж. Сарторі «Партії і партійні системи. Основи аналізу» (1976) основним критерієм, який відрізняє одні партії від інших вважає наявність конкуренції. Тому всі існуючі партійні системи він поділяє на конкурентні і неконку рентні Партійна система України пройшла три етапи (за М. Томенком і С. Рябовим):

Осінь 1989 р. - 1 грудня 1991 р.

Грудень 1991 - поч. 1993 р.

Початок 1993 р. - 2001 р.

4. 2001 - теперішній час.

Політичний рух - це суспільні об'єднання, які прагнуть змінити існуючий status quo, або його закріпити шляхом впливу на уряд або боротьби за владу.

Політичний рух це частина або форма суспільного руху і відрізняється насамперед тим, що використовує політичні засоби. Політичні рухи поділяються:

За соціально-класовою ознакою;

За їхнім відношенням до існуючої політичної шіади і ладу;

За національною ознакою;

За демографічною ознакою;

За ступенем організації руху;

За масштабами дії:

За методами і способами дій; Функції політичних рухів:

політична соціалізація і мобілізація індивідів на конкретні політичні ролі;

акумуляція і артикуляція політичних інтересів, включення громадян у політичну систему через співробітництво або конфлікт;

представництво соціальних інтересів і зв'язок між іншими політичними інститутами і громадськістю;

створення додаткових каналів політичної участі;

пошук і випробування нових нетрадиційних форм соціальних зв'язків.

Кожний політичний рух має свою внутрішню динаміку, яку можна охарактеризувати як процес, що проходить такі стадії розвитку: 1.Створення передумов політичного руху. 2.Стадія артикуляції мети.

Стадія агітації.

Стадія активної політичної діяльності

5. Стадія завмирання політичного руху.

Рекомендована тематика доповідей:

1 .Місце і роль держави в політичній системі суспільства.

Політичні партії в політичній системі суспільства.

Політична система України.

Політична система США.

Політична система Росії.

Політична система Польщі.

Розбудова єдиної політичної системи Європейської Економічної Спільноти.

Політична система за Р.Ароном.

Формування партійної системи України на сучасному етапі.