7.3. Семінар як форма організації навчання

Семінар - це форма організації навчальної праці студентів. Він покликаний:

• формувати в студентів педагогічний світогляд, стійкий інтерес до педагогічної діяльності;

• озброювати вміннями: аналізувати педагогічні факти і явища, аргументовано відстоювати свої погляди й переконання;

• виробити здатність правильно реагувати на протилежні точки зору;

• розвивати ціннісні орієнтації, позитивні мотиви, установки на заняття вчительською працею.

Семінарське заняття дає студентам можливість розвивати продуктивне мислення, опанувати вміннями чітко й доказово виражати свої думки мовою конкретної науки, вести дискусію, діалог, опонувати. Для семінару характерний безпосередній контакт викладача й студента, атмосфера педагогічної взаємодії, співробітництва й співтворчості.

При підготовці й проведенні семінару завдання викладача полягає в тім, щоб ретельно продумати, спланувати, а потім організувати різні види пізнавальної діяльності: індивідуальну, групову й колективну, забезпечивши їхню взаємодію й спрямованість на розвиток можливостей і здатностей кожного студента, формування професійних якостей їхньої особистості.

Перевага семінару перед лекцією полягає в тім, що семінарські групи менше по складу, ніж лекційні потоки, вони дозволяють встановити контакт викладача з кожним студентом. Можливості прояву прямого і зворотного зв'язку викладача зі студентами, і між самими студентами, в обміні думками, судженнями, ідеями значно багатше, ніж на лекції. На семінарському занятті студент має можливість у ході виступу показати знання педагогічної літератури, уміння працювати з нею, виявити ступінь творчого, самостійного підходу до її аналізу й осмислювання значимості тих або інших положень педагогічної теорії для свого професійного росту.

У числі завдань, які вирішуються в процесі семінарських занять, слід зазначити прищеплювання студентам навичок самостійної роботи з науковою літературою, уміння аргументовано відстоювати свою точку зору на основі отриманих знань. Семінар має більші можливості в підготовці майбутніх педагогів до творчої діяльності: навчають мобілізувати себе в роботі для того, щоб слухати інших, логічно будувати виступи, дохідливо, переконливо й емоційно викладати свої думки, задавати питання, уточнювати незрозуміле, виступати з доповненнями або рецензувати відповіді товаришів. Без цього вчитель не може відбутися, тому що не вміючи почути учня, побачити його ріст, допомогти усунути вузькі місця й утруднення, які зустрілися на його шляху, він не зможе забезпечити взаємодію в системі «учитель - учень», співробітництво й співтворчість в учбово-пізнавальній діяльності.

При побудові й виборі методів роботи на семінарському занятті необхідно виходити з наступних завдань:

• освітньо-виховної значимості проблеми, винесеної на обговорення;

• необхідність поглиблення, розширення й закріплення знань, відпрацьовування понять, виявлення закономірностей педагогічної дійсності;

• можливість перевірки навичок і здібностей студентів до самостійної навчальної роботи;

• діагностика професійних властивостей і якостей особистості студентів, що виступають показниками їхнього професійно-індивідуального розвитку;

• оптимальне використання засобів, що забезпечують становлення індивідуальності, неповторності особистості майбутнього вчителя.

Методика проведення семінарів різноманітна й форми навчальної роботи в ході його різні. У вузівській практиці можна зустріти семінари розгорнутої бесіди, семінар-диспут, семінар з рішенням педагогічних завдань і контрольних робіт, семінар з елементами ділової гри або перегляду кінофільму з наступним обговоренням, семінар-діалог, семінар-дискусія, семінар-зустріч, семінар-конференція й ін.

Семінар у вигляді розгорнутої бесіди

Мета семінару-бесіди полягає в тому, щоб поглибити, розширити знання студентів за досліджуваною темою, з'ясувати ступінь самостійності думок і суджень на розглянуті питання, здатності використовувати отримані знання як інструмент практичних дій, обґрунтування своєї позиції, забезпечити створення ситуацій, діючи в якій студенти розвивають потребу в професійному самовдосконаленні.

Семінар-бесіда вимагає серйозної підготовки, у процесі якої студенти працюють над монографічною, періодичною, методичною літературою, з підручниками й навчальними посібниками. До семінару вони одержують індивідуальні завдання з урахуванням інтересів, рівня підготовленості й досвіду пізнавальної діяльності.

Успіх семінару багато в чому визначається позицією викладача, рівнем його професіоналізму й педагогічного такту, умінням сполучити індивідуальну й колективну роботу, створювати здорову психологічну атмосферу, що забезпечує розкутість і волю висловлень студентів на розглянуті проблеми, можливість висловити свою точку зору, не бути осміяним або приниженим, ображеним.

Семінар з елементами індивідуальної й групової роботи зі зміни формулювання питань плану

Мета його вчити студентів умінню переносити раніше вивчені знання в нову, непередбачену ситуацію, використовувати навчальну інформацію в змінених умовах.

План семінарського заняття доводить до студентів заздалегідь. До питання плану на самому занятті даються в зміненому виді. Питання записуються на дошці, їх повинне бути не більше 4-5. Студенти, як на іспиті, беруть квитки з порядковими номерами питань. На початку хвилин 10 вони працюють індивідуально по своєму питанню. Потім поєднуються в групи, тому що в кількох людей виявляються подібні питання. Іде групове обговорення. Студентам дається установка, що відповідати може будь-який член групи, призначений викладачем. Після спільного обговорення питання, хто-небудь із групи на прохання викладача викладає спільне рішення питання. Члени інших груп можуть доповнювати відповідь. Потім всі квитки вертаються викладачеві й знову беруться студентами. Для опитування викладач підключає консультантів із числа самих студентів, особливо тих, хто продуктивно працював індивідуально.

Така форма семінару забезпечує високу активність і працездатність студентів. Вони закріплюють уміння обговорювати питання, слухати й враховувати інші думки, приходити до загального висновку правильно оцінювати відповіді товаришів. На такому занятті студент не може бути пасивним, тому що у будь-який момент його може запитати викладач і йому треба буде від імені групи дати індивідуальну відповідь.

Семінар-зустріч

Запрошуються на заняття досвідчені педагоги-практики. Підготовка до такого семінару ведеться у двох напрямках: з одного боку, студенти одержують індивідуальні завдання відповідно до їх інтересів, можливостями, досвідом педагогічної роботи; з іншого боку - викладач готовить запрошених до участі в семінарі: уточнює тему й зміст виступу, відзначаючи при цьому, що особливо важливо довідатися студентам з їхнього досвіду.

Так, по темі: «Урок - творчість вчителя» студентам заздалегідь дається план, до якого включені питання для обговорення:

• завдання сучасного уроку в різних типах шкіл;

• підготовка вчителя до уроку;

• діяльність вчителя на уроці;

• аналіз уроку.

Пропонується література по темі семінару для вивчення. Студенти повинні скласти анотацію або рецензію на монографії, статті, запропоновані по темі семінару, підготувати замальовки різних етапів уроку й питання для запрошених учителів за різними проблемами сучасного уроку. Виступи студентів сполучаються із практичними доповненнями й ілюстрацією прикладів з досвіду вчителів. На семінарі розбираються замальовки, складені студентами, виділяються типові помилки й утруднення, що мають місце в практичній роботі вчителя.

Виховна роль таких семінарів велика. Студенти, знайомлячись із досвідом учителя-практика, переконуються в існуванні стійкої залежності між рівнем професіоналізму й результативністю діяльності вчителі. Виконуючи завдання до семінару, заслуховуючи виступу товаришів і досвідченого вчителя, вони можуть діагностувати рівень власної підготовленості й намічати перспективу свого професійного росту.

Особливу увагу варто приділяти вибору й підготовці навчальних завдань до семінару. Вибір їх визначається індивідуальними особливостями студентів. Починаючи з 1 курсу, студенти повинні одержувати нестандартні, індивідуальні завдання, виконання яких стимулює їхній професійний розвиток. При розробці навчальних завдань до семінару головна мета - рішення творчих, пізнавальних завдань.

Труднощі складаються в правильному розподілі завдань, тому що студенти приходять у вуз із різним рівнем освітньої підготовки, досвіду пізнавальної діяльності. Як свідчить вузівська практика, індивідуальність студентів усе ще слабко враховується викладачами в навчальному процесі, що знижує творчу активність, ініціативу й самостійність студентів.

Викладачеві важливо при підготовці семінарських занять, визначенні практичних завдань враховувати особливості стилю учбово-творчої діяльності студентів: домінуючі мотиви навчальної діяльності, специфіку розвитку інтелектуальних, світоглядних, моральних, комунікативних, естетичних і регулятивних якостей особистості майбутнього фахівця.

Семінар із прослуховуванням доповідей і рефератів

Мета семінару полягає в тому, щоб:

• поглибити й розширити знання студентів по досліджуваній темі, розділу;

• оцінити можливості й ступінь підготовленості студента до роботи над джерелами, здатності аналізувати, робити висновки, оцінювати й аналізувати ступінь розробленості питання в науковій літературі;

• озброїти студентів методами роботи з науковою літературою й методикою науково-педагогічного дослідження.

За одним з найбільш важливих і важких запитань досліджуваної теми студентові поручається підготувати доповідь або реферат. Одночасно призначаються співдоповідачі й опоненти. Це формує в майбутніх фахівців готовність до самостійної роботи, творчого рішення запропонованої проблеми, озброїти навичками роботи з інформаційними потоками. Кожний доповідач повинен мати повний текст доповіді, написаний з урахуванням вимог, пропонованих до доповідей і рефератів, добре оформлений. На титульному аркуші вказується прізвище доповідача, тема, план, використані джерела. Текст доповіді повинен починатися невеликим введенням, у якому обґрунтовується актуальність розглянутого питання, ступінь його вивченості, закінчуватися він повинен короткими висновками й завершенням. У якості тем доповідей і повідомлень можна брати окремі питання плану семінару або рекомендувати проблематику, що поглиблює й конкретизує тему.

Практика показує, що результативність такої роботи залежить від того, як організована підготовча робота до доповіді або реферату і як бере участь група в його обговоренні Для активізації учасників семінару використовується метод рецензування доповідей і рефератів. При цьому доречно розподіл ролей: одні виступають із розгорнутими оцінками, інші лише доповнюють, висловлюють зауваження, побажання, відзначають оригінальні підходи до рішення поставлених у доповіді питань.

Для написання реферату приділяється більш тривалий час. Приблизно за два тижні до семінару студент одержує тему реферату. Реферат він повинен представити за 3-4 дні до початку семінару. Реферат віддається на рецензію іншому студентові. Рецензування реферату спонукує студента:

• глибше вивчати основні питання теми;

• бачити помилки й неточності, допущені в рефераті;

• доповнювати й оцінювати роботу;

• погоджуватися з доводами, висловленими в рефераті, або мати власну точку зору на розглянуті питання.

На такому семінарі необхідно створити обстановку вільного обміну думками, розбудити інтерес до змісту заслуховуваних доповідей і рефератів. Важливо вчити майбутніх фахівців формулювати й задавати питання за почутою інформацією, не боячись при цьому виявити прогалину у знаннях або припуститися помилки. Необхідно навчити їх бачити сильні й слабкі сторони, протиріччя й положення, що вимагають докази, обґрунтування теорією або прикладами із практики.

Успіх заняття залежить від якості підготовки студентів і від професіоналізму керівника семінару, його вміння направити обговорення в потрібне русло, активізувати всіх учасників, визначити для кожного відповідно до його інтересів і можливостями навчальну роль, оцінити кожний виступ, доповнити й дати глибокий висновок. Викладач повинен бути готовим до відповіді на будь-яке питання, уміти орієнтуватися на рівень пізнавальної діяльності, ступінь позитивного відношення студентів до вибраної спеціальності й досвід їхньої педагогічної роботи. Зауваження по виступах доповідачів, опонентів і учасників дискусії повинні:

• направляти хід міркувань на рішення й оцінку поставленої проблеми;

• уточнювати форму й суть проблеми, продовженої в доповіді або рефераті; різкіше виявляти різні точки зору на обговорювану проблему або шляхи її рішення;

• заохочувати нестандартний підхід до обговорюваних питань, самостійність суджень і оцінок виступаючих.

Висловлені викладачем зауваження повинні показувати студентам, що він глибоко розбирається в питаннях, зацікавлений в успішному їхньому рішенні, чуйно стежить за ходом обговорення й уважний до позиції кожного учасника семінару.

Заключне слово повинне містити: характеристику загального рівня обговорюваних доповідей і рефератів;

їхню оцінку й оцінку опонентів, що виступають із доповненнями й зауваженнями окремих студентів;

оцінку й аналіз у цілому (активність студентів, ступінь їхньої підготовленості до семінару, культура мислення, етика відносин, володіння методикою дискусії, діалогу й т.п.).

Заключне слово обов'язково повинне включати оцінку індивідуальної роботи студентів для того, щоб кожний міг бачити ступінь професійного росту, способи розвитку індивідуальності власної особистості.

Семінар-Диспут

Це складна форма проведення заняття, що розвиває здатність логічно, самостійно й переконано мислити.

Диспут (від латинського слова - міркувати, сперечатися) припускає суперечку, зіткнення різних, іноді прямо протилежних точок зору. Це обговорення якого-небудь питання, проблеми з метою їхнього правильного дозволу. Це серйозна принципова розмова з питань, що цікавлять і хвилюють, коли учасники його можуть поділитися з іншими тим, про що вони думають, як розуміють, обґрунтовують ту або іншу точку зору; перевірити правильність своїх суджень, зіставивши їх з колективною думкою.

Головна мета семінару-диспуту - через індивідуальні точки зору, оригінальні думки, різні підходи до розглянутої навчальної проблеми - вирішити нестандартне, пізнавальне завдання; формувати професійні погляди й переконання, поглиблювати й розширювати загально - професійний кругозір, удосконалювати в студентів професійно значимі якості їхньої особистості.

Семінари з використанням диспуту дають можливість майбутнім фахівцям прикласти максимум енергії, виявити оригінальність мислення, організаторські й комунікативні здатності, творчість і винахідливість. Диспут змушує студентів думати, розвиває їхні інтелектуальні сили. Формування професійного вигляду припускає вироблення в студентів ціннісних орієнтирів, основу яких становлять якості:

• підвищена чутливість (чуйність до оточуючих людей, небайдуже відношення до досліджуваної навчальної інформації, дбайливе відношення до чужої думки);

• відповідальність (психологічна готовність брати на себе турботу про рішення складних питань);

• активність (участь у рішенні навчальних проблем не стільки через оцінки, потреби виділитися, продемонструвати свою оригінальність, скільки в ім'я досягнення спільного інтересу, колективного пошуку правильної відповіді, самодіагностики своїх можливостей і здатностей у плані інтелектуального розвитку й нагромадження пізнавального досвіду).

Для підготовки семінару-диспуту необхідно між студентами розподілити індивідуальні завдання: розробка анкети, підбор літератури, вибір проблемної ситуації по темі суперечки й т.п.

Початок семінару-диспуту - важливий момент, від якого залежить результативність усього заняття. Диспут можна почати, зачитувати суперечні думки один одному, запрошуючи учасників висловити своє судження. Диспут може початися вступним словом його ведучого. Воно повинне бути коротким, яскравим, розташовувати до суперечки, будити бажання висловитися по обговорюваному питанню. Можна відкрити диспут читанням уривка з полемічної статті або описом ситуації з реального життя. Семінару-диспуту повинна передувати більша робота по оволодінню методикою діалогічного навчання, вивченню рекомендованої літератури, підбору влучних виражень, цитат для підтвердження своїх думок і доводів у ході суперечки. При підготовці й проведенні диспуту необхідно дотримувати основних етапів, істотних моментів.

Тема диспуту повинна бути конкретною й містити в собі питання. Вона не повинна бути нав'язана викладачем, а органічно випливати зі змісту досліджуваного матеріалу. Формулювання теми повинно бути гострим, проблематичним, будити думку, містити в собі проблему, що вирішується студентами по-різному, викликати суперечливі судження, привертати увагу учасників диспуту своєю незвичайністю й практичною значимістю. Після вибору теми намічаються питання для обговорення, що конкретизують її. Вони повинні бути чіткими, цікавими.

Для студентської аудиторії, для всіх учасників диспуту пропонується література по проблемі, що виноситься на обговорення. З питаннями студенти знайомляться заздалегідь для того, щоб обміркувати їх, сформулювати свою точку зору, знайти відповідь на них у запропонованій літературі.

При підготовці диспуту не слід пропонувати студентам готову тему й питання до неї, а вміло підвести їх до самостійного вибору теми, питань, змісту суперечки, пошуку необхідної літератури. При цьому не слід давати готових відповідей і висновків з питань, а змусити думати, аналізувати, самостійно робити висновки. Початок диспуту повинен стимулювати його учасників до суперечки.

Успіх заняття визначається мікрокліматом, що має місце в студентській аудиторії. На ньому повинна панувати атмосфера довіри, поваги, відвертості й скромності. Не слід обривати виступаючого навіть у тому випадку, якщо він говорить не по суті, якщо його судження в корені невірні. Після цього виступу, необхідно звернути увагу студентів на помилкові судження, при утрудненні сторін, що сперечаються, підказати довід, допомогти знайти правильну відповідь. При аналізі відповідей не можна захоплюватися оцінними судженнями: «вірно», «неправильно», «ну куди тебе занесло»; приклеювати ярлики: «безпринципно», «не знаєш - не виступай», «такий виступ не характеризує з позитивної сторони» і ін..

Хід семінару-диспуту багато в чому залежить від його ведучого, його вміння запалити аудиторію, змусити щиро говорити. Бажане обговорення вести послідовно, переходячи від одного питання до іншого. Ведучому слід коротко підводити підсумки по кожному питанню й уміло переходити до наступного. Успіх ведучого визначається тим, наскільки добре він обізнаний у суті питання, про яке мова йде, аргументовано доводить свою точку зору, уміло слухає виступу, вчасно активізує суперечка короткими зауваженнями, проблемними питаннями, створенням ситуацій, що вимагають творчого рішення. Причому важливі й особисті якості провідного, його принциповість, неприпустимість яких-небудь компромісів, переконаність, тактовність, емоційність, культура мови.

Практичне значення має питання, хто повинен вести диспут: викладач або студент. В умовах педвузу вести диспут повинен студент, спочатку більше підготовлений, а в міру оволодіння методикою диспуту кожний повинен побувати в ролі ведучого.

Підсумок заняття-диспуту підводиться у заключному слові ведучого. Це слово не повинне зводитися до моралізування, прагнення нав'язати свою думку всім учасникам диспуту, до спроб розсудити сторони, що сперечаються. Ведучий обов'язково повинен відзначити очевидні висновки, до яких прийшли в ході обговорення учасники суперечки; поставити питання, які вдалося вирішити й над якими ще варто подумати.

Наприкінці заняття викладач підбиває загальний підсумок. Спільно зі студентами робиться висновок про те, наскільки глибоко й методологічно вірно були поставлені опонентами питання, як щирими виявилися відповіді, яке якість засвоєння навчального матеріалу. При підведенні підсумку заняття дається оцінка активності й ступеня підготовленості студентів по темі курсу.

Семінар з елементами дискусії

Практика свідчить про те, що в проведенні семінарських занять не можна все зводити до диспуту. Не кожна тема досліджуваного навчального курсу містить у собі підстави для наукової полеміки, суперечки, зіткнення різних точок зору. Семінар-диспут не може бути самоціллю, тому що неможливо всі навчальні заняття від початку до кінця будувати на зіткненні думок. Тому в ході навчальних занять доцільно прибігати до дискусій.

Особливості дискусії на семінарі полягають у тім, що вона проходить в усній формі, а під час обговорення питань більшу роль грає емоційний, психологічний момент, що обумовлений присутністю опонента. Безпосередній контакт у ході полеміки учасників може зіграти свою позитивну роль у тім, що дає можливість негайно ж указати на нерозуміння або перекручування однією стороною думок, точки зору іншої сторони.

Викладач повинен пам'ятати й про недоліки усної форми обговорення: у силу впливу на учасників дискусії емоційного й психологічного факторів обговорення може перетворитися у взаємні обвинувачення сторін, що сперечаються; перевагу емоцій над розумом заважає пошуку істини, правильному рішенню проблеми.

Специфіка дискусії й у тім, що в полеміці сторони опираються на власну пам'ять. Потрібно швидко знайти відповідь на питання й заперечення супротивника, обмеженість часу на обмірковування відповіді, пошук у власній пам'яті потрібного факту, тези для переконливої відповіді. Саме це змушує студента ретельно готуватися до заняття, продумувати ті питання, які виносяться на семінар-дискусію, самостійно шукати відповіді, на виниклі питання.

Не можна не враховувати на семінарі-дискусії ролі емоційного впливу на ухвалення рішення. Іноді під впливом красномовства, почуттів, малої поінформованості учасників може бути прийнята неправильна, помилкова ідея. Тому в ході семінару варто піклуватися про те, щоб емоції були спрямовані на виявлення правильної позиції, не підкоряли собі логікові обґрунтування думок, що відстоюються. В усній дискусії можуть бути використані питання двох типів: дискусійні, які ще не вирішені наукою, і відомі, які знайшли рішення в науковій літературі. Залежно від того, який питання обговорюється на семінарі, визначаються мета й завдання дискусії. Якщо обговорюване питання є дискусійним, то полеміка повинна показати творчий характер досліджуваного матеріалу, щоб студенти могли бачити динаміку, розвиток теорії, визначати перспективи й шляхи їхнього досягнення. Якщо питання в науці вирішений, то ціль обговорення - підвести студентів через зіткнення різних думок до правильного розуміння його, постановці й рішенню.

Обговорення дискусійних питань доцільно тільки в добре підготовлених групах, де студенти цікавляться досліджуваною наукою, її проблематикою, мають достатню освітню базу й досвід пізнавальної діяльності, ретельно готуються до занять. Дискусійні питання вимагають ретельної підготовки й викладачів, і студентів, вивчення наявної літератури, існуючих підходів до її рішення.

На таких семінарах у викладача повинна бути своя версія в рішенні обговорюваного питання, власна аргументація пропонованого варіанта його рішення. Студенти, вислухавши різні судження, прийнявши точку зору, аргументація якої найбільш переконлива, чекають від викладача його відношення до розглянутого питання. Підсумком семінару-дискусії може бути аргументація викладача власної точки зору на дискусійне питання й аналіз висловлених аргументів у ході полеміки сторін, що сперечаються.

Семінар-діалог

Головна особливість цього виду занять - діалогічний характер спілкування в жорстко логічній послідовності, що викликає максимальну напруженість думки всіх учасників семінару. Він починається з гострої мети, що формулюється у вигляді пізнавального завдання, рішення якої вимагає колективних зусиль всієї групи й ґрунтовної індивідуальної підготовки.

В основі цієї форми організації навчальної роботи лежить діалогічне спілкування. Використання діалогічного спілкування в ході семінару є діючим засобом розвитку неординарності, індивідуальності особистості майбутнього фахівця. У процесі діалогу висловлюються різні точки зору. Керівник діалогу, вислухуючи думки його учасників, уміло спростовує помилкові судження, і новими питаннями стимулює активність студентів. Завдання викладача полягає у твердій постановці питань, за допомогою чого здійснюється керівництво розумовим процесом студентів. Продуктивний зміст семінару полягає в тому, що в явній або неявній формі викладач зобов'язаний зробити діалог що міркує, напруженим, але обов'язково цікавим.

У ході семінару-діалогу надається можливість кожному студентові задавати питання один одному, вільно виражати свою точку зору, власну думку, мати право на помилку. При організації й проведенні цього виду заняття важливо враховувати ту обставину, що далеко не всі студенти психологічно готові до діалогу не тільки з викладачем, але й зі своїми однокурсниками. Діалогічне спілкування розраховане на студентів, розкутих у думках, що проявляють здатність бачення незвичайного у звичайному явищі. Причому викладачеві варто враховувати суб'єктивні фактори: замкнутий, нетовариський характер, повільність у прийнятті рішень, тривожність, страх власних думок, інертність мислення й ін. Саме ці особливості особистості є протипоказаннями в роботі педагога. Діалогічна форма заняття служить засобом подолання цих недоліків в особистості майбутнього фахівця.

Семінар-діалог припускає особливо ретельну підготовку. В основі своєї містить вивчення індивідуальних особливостей особистості студентів і озброєння їхньою методикою діалогічного спілкування. Успіх цього виду семінару визначається тим, наскільки вміло викладачем проведена підготовча робота з нетовариськими, замкнутими або з підвищеною тривожністю студентами. Доцільно для таких студентів організувати діалог з комп'ютером, заздалегідь знайомити їх зі змістом обговорюваної проблеми. При підготовці до семінару-діалогу особливо ретельно враховується ступінь підготовленості студентської групи, наявність навчальної літератури й джерел, необхідних для ознайомлення із проблемою, винесеної на обговорення. Вибір теми діалогу визначається характером досліджуваного навчального матеріалу, його можливістю викликати жвавий інтерес і активність студентів.

Критерії оцінки якості такого семінару: цілеспрямованість, постановка проблеми, зв'язок із практикою.

Семінар-конференція

Ця форма звичайно проводиться як підсумкова усім досліджуваним курсом або його розділом. Теми семінару-конференції звичайно присвячені актуальним науковим проблемам або практиці.

Цей семінар, як правило, проводиться в одній студентській групі, іноді можливе об'єднання декількох груп, що підвищує відповідальність доповідачів.

Для того, щоб обговорення доповідей і їхня оцінка були глибше й змістовніше, обирається журі зі студентів цієї ж групи. Воно вивчає думку про якість доповідей, що студенти виражають за допомогою карток, що видаються на початку конференції. Журі підбиває підсумок кожної доповіді, разом з тим враховує активність кожного студента в обговоренні доповіді. Викладач, беручи до уваги думку журі й хід усного обговорення доповідей, виставляє загальну оцінку, вказуючи при цьому на сильні й слабкі сторони роботи Особливо викладач зупиняється на аналізі оцінних карток студентів. Така організація семінару активізує індивідуальну роботу студентів, тому що вони наочно бачать ті пробіли, які необхідно усунути в їхній підготовці.

Семінари-конференції сприяють глибокому засвоєнню теорії й оволодінню навичками аналізу результатів пізнавальної діяльності, забезпечують можливість втягнути велику кількість студентів в обговоренні актуальних навчальних проблем. Аналіз викладачем оцінних карток студентів учить майбутніх фахівців критично підходити до роботі своїх товаришів, озброюючи їх важливим професійним умінням - оцінки результатів пізнавальної діяльності.

Широке використання реферативної системи й впровадження семінарів-конференцій у вузівську практику створює основу для творчої діяльності кожного студента, природних зв'язків індивідуальної й групової роботи, що дозволяє студентам переконатися в професійних здатностях, проводити само діагностику сильних і слабких сторін навчального процесу. Підготовка творчих завдань по темі конференції озброює студентів уміннями працювати з літературними джерелами, оперувати фактами із практики, обґрунтовувати їхніми положеннями з наукової теорії - все це служить гарною школою дослідницької діяльності. Доповіді, підготовлені для семінару-конференції при наступній доробці, служать підставою для участі студентів у конкурсах науково-дослідної спрямованості.)