11.2. Правове регулювання морського страхування

Основними джерелами морського страхового права в Україні є:

— Цивільний кодекс України;

— Закон України «Про страхування»;

— Кодекс торгового мореплавання;

— Правила страхування засобів водного транспорту (КАСКО) і Пра­вила страхування відповідальності судновласників перед третіми особами.

Оскільки морське страхове право дуже тісно переплітається з морсь­ким правом, а останнє ускладнено участю «іноземного елемента», воно не може бути урегульовано нормами тільки внутрішньодержавного пра­ва. Врахування іноземного впливу вимагає особливих методів право­вого регулювання майнових відносин, що призвело до появи юридичних норм, спеціально призначених для визначення застосовного права са­мими сторонами.

З'являється необхідність ознайомлення з основними законодавчи­ми правилами і практикою тих іноземних держав, страхові ринки яких мають міжнародне значення, наприклад, Норвегія, Німеччина, США, Франція, Великобританія та ін.

ІМО — міжнародна організація, що включає до складу 153 країн (у тому числі Російську Федерацію) і є спеціалізованим відділенням 00Н. Основна задача — створення максимально можливих норм безпеки мореплавання.

У квітні 1996 року ІМО була прийнята нова міжнародна Конвенція щодо відповідальності і компенсації під час перевезення шкідливих і небезпечних речовин морем. Дана Конвенція торкнеться в першу чергу річкових судноплавних компаній, що мають порівняно невеличкі суда — 3000 — 5000 т. Норми, що були прийняті, спричинять за собою обов'яз­кове страхування цивільної відповідальності. Приблизно через п'ять років жодне судно не зможе ввійти в жоден порт, якщо в нього не буде свідчення про страхування відповідальності.

11.3. Морське страхування перевезених вантажів — карго

У переважній більшості зовнішня торгівля обслуговується морсь­ким транспортом. Питання страхування зовнішньоторговельної діяль­ності розглядаються через систему договорів морського страхування. Незважаючи на факультативність страхування, основна маса переве­зених вантажів потребує страхового захисту. Особливо це належить до міжнародних торгових перевезень.

Карго страхування передбачає покриття вантажу тільки на час його пересування.

Об'єктами страхування карго є:

а) сам вантаж;

б) його вартість;

в) комісійні посередникам;

г) мито;

д) непередбачені обставини, пов'язані з фрахтом. При прийнятті вантажів на страхування враховуються усі фактори ризику, що можуть вплинути на обсяг покриття.

Основні фактори, які андеррайтер повинен брати до уваги при ви­рахуванні ставки.

Тип вантажу:

— підвищена сприйнятливість до деяких видів збитку;

— вартість товару і страхова сума.

Умови страхового покриття перебувають в прямої залежності від характеру вантажу. Договори страхування фруктів, що швидкопсуються, предметів, спроможних до самозаймання, металевих виробів і кон­струкцій містять широкий список обмежень. Сюди входять упаковування, розмір, вага і вартість вантажу, планований курс, тривалість рейсу, пора року, технічний стан і характеристики судна.

Практика страхування судів нараховує чотири можливих варіанти оцінки перевезеного майна:

— вартість вантажу в пункті відправлення;

— вартість у місці призначення;

— вартість визначається на підставі особливих положень, зафіксо­ваних у договорі купівлі-продажу;

— відбудовна вартість.

Більшість угод відбувається на основі першого варіанта: страхова сума становить вартість товару, зазначену в рахунку-фактурі з дода­ванням 20% на планований прибуток.

Основні принципи карго, страхування такі:

— відшкодовуються фактичні прямі збитки та збитки прямих осіб;

— забезпечується захист вантажу у випадку повної загибелі й уш­кодження.

Що стосується покриття, то воно надається на весь шлях транзиту вантажу за принципом «від складу до складу» з урахуванням усіх мож­ливих видів транспортування.

Традиційні, або класичні винятки, що включаються практично у всі договори страхування вантажів

— дефекти самого вантажу;

— антигромадські вантажі (наприклад, наркотики);

— вплив атмосферних температурних явищ на вантаж;

— дефекти упаковування;

— затримка доставки вантажу;

— вплив атомного вибуху;

— військові ризики.

Укладання договору страхування визначається характеристикою перевезеного вантажу. Існують особливі умови страхування перевезень вугілля, нафти, зерна, заморожених харчових продуктів і м'яса, а та­кож різноманітні додаткові статті.

Страхування вантажів — один із найбільш поширених видів страхо­вих операцій. Страхувальниками можуть виступати будь-які юридичні і фізичні особи, що є вантажовідправниками або вантажоодержувача­ми. Хто конкретно укладає договір страхування вантажів, покупець або продавець, залежить від умов постачання продукції, обумовле­них ними юридичних і економічних взаємовідносин сторін.

У внутрішній торгівлі одним з основних видів цін є «франко-стан­ція призначення», що включає витрати з доставки продукції на склад станції призначення. Проте при формуванні цін на цих умовах витра­ти зі страхування найчастіше, на жаль, не враховуються. Тому є всі підстави керуватися принципом переходу права власності і ризику втрати вартості продукції з покупця на продавця.

Ризик загибелі або псування товарів у залежності від умов угоди переходить від продавця до покупця: при видачі продукції зі складу продавця, при доставці її на склад (у порт) перевізника, при наван­таженні у вагон (на судно), при розвантаженні продукції на станції (у порту) призначення. Отже, ризик втратити переважно лежить на покупці. Природно, покупець насамперед зацікавлений у страхуванні. Але договір страхування може укладатися і продавцем (на прохан­ня покупця або з його згоди) із включенням страхових платежів у вартість товару.

Вантаж приймається на страхування в сумі, заявленій страхуваль­ником, але не понад вартість, зазначену в перевізних документах.

Треба відзначити, що страхування імпортних вантажів (що укла­дається вітчизняними або закордонними страховими товариствами) діє, як правило, до моменту прибуття товару на прикордонний пункт (порт, станцію). Для захисту вантажу на період подальшого транс­портування варто укладати інший договір страхування.

Ставки страхових платежів диференціюються за видами транспор­тування і типами страхової відповідальності. Під час перевезення вод­ним транспортом ставки залежать також від перебування вантажів — у трюмі або на палубі. Страхова організація може збільшувати або знижувати ставки, коли це викликано умовами перевезення, її відстан­ню і напрямком, станом транспортних засобів та інших факторів.

При укладанні договорів з додатковою відповідальністю застосо­вуються, крім того, індивідуальні ставки платежів, виходячи з утри­мання цієї додаткової відповідальності та специфічних властивостей перевезених вантажів.

У міжнародній практиці та у діяльності українських страхових ком­паній передбачено можливість укладання генерального договору на страхування всіх перевезень (будь-яких вантажів або певного роду). Термін дії такого договору звичайно не встановлюється, тобто він вва­жається безстроковим.

За генеральним полісом застрахованими є вантажі, перевезені на морських і річкових судах, залізницею, на автомашинах, повітряним транспортом та ін.

За кожним відправленням страхувальник зобов'язаний повідомити основні відомості про відправлений вантаж, пункти відправлення і при­значення, види перевізних засобів, а також інформувати страховика про всі зміни в ризику.

Українські акціонерні компанії (для прикладу акціонерна страхова компанія «Енергополіс» (м. Київ), українсько-австралійська страхова компанія QВЕ-UGРВ Іnsurаnсе) за бажанням продавців і покупців мо­жуть страхувати вантажі не тільки за названими власними правилами, але і на умовах Інституту лондонських страховиків.

Діяльність страхових компаній зі страхування вантажів, відшкоду­вання втрат, що виникають, пов'язана зі здійсненням заходів щодо збе­рігання експортно-імпортних вантажів у портах (превентивні заходи). Деякі інші акціонерні страхові організації, укладаючи договори страху­вання вантажів, забезпечують водночас їхню охорону.