35.3. Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення

Окремим видом зобов'язань є такі недоговірні зобов'язання, що виникають із дій, які вчиняються однією особою в майнових інтересах іншої без спеціального доручення. Внаслідок вчинення таких дій виникає право вимагати від особи, в інтересах якої такі дії вчинялися, відшкодування витрат, які були понесені у зв'язку з цим.

Мета цього інституту — врегулювати відносини, що виникають при захисті однією особою інтересів іншої без спеціальних повноважень.

В житті мають місце випадки, коли одна особа без будь-яких повноважень вчиняє певні дії в інтересах іншої особи. Як правило, особа, на користь якої вчиняються такі дії, відсутня або їй невідомо про небезпеку, що виникла.

Мета дій, які вчиняються в інтересах іншої особи — захистити її як майнові, так і немайнові інтереси. Оскільки при вчиненні таких дій громадянин, що їх вчиняє, може понести певні матеріальні витрати, в законодавстві повинні існувати певні гарантії відшкодування таких витрат тією особою, в інтересах якої ці дії вчиняються.

Якщо ці дії будуть схвалені, надалі до відносин сторін застосовується положення про відповідний договір (доручення, зберігання).

Інститут вчинення дій в інтересах іншої особи був відомий ще римському приватному праву. Водночас ні в ЦК 1922 p., ні в ЦК 1963 p. цей інститут передбачений не був, хоча потреба регулювання таких відносин була очевидною.

Відносини такого характеру були досить поширеними в роки Великої Вітчизняної війни. Так, без догляду залишалося майно громадян, евакуйованих в інші райони, призваних до діючої армії, переведених разом із підприємством в іншу місцевість. В таких випадках сусіди, друзі відсутніх нерідко і без спеціального доручення піклувалися над майном таких осіб (сплачували квартплату, склили вікна, зберігали домашні речі тощо).

Життєвість цього інституту була доведена і в мирні часи. Так, за відсутності спадкоємців опіку над майном померлої особи здійснювали сусіди, знайомі. Без спеціального доручення із суто товариських міркувань у випадках снігопаду, хуртовини, раптової хвороби доглядали худобу, вчиняли грошові платежі, виконували певні роботи, спрямовані на збереженість чужого майна. Разом з цим цей цивільно-правовий інститут потребує особливого правового регулювання:

• законодавець повинен сприяти розвитку етичних засад існування суспільства, надавати підтримку і охороняти майнові права та інтереси громадян, які за відсутності правових підстав лише в силу своє свідомості надають допомогу іншим особам;

• водночас необхідно встановити чіткі межі втручання в чужі справи, оскільки добрі наміри однієї особи можуть перетворитися на зло для іншої.

Зобов'язання із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи можуть виникнути за таких умов:

1) між учасниками правовідносин, які виникають, відсутні будь-які договірні відносини. Якщо між сторонами був укладений відповідний договір — доручення, зберігання, охорони, перевезення тощо, то відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами відповідного договору;

2) вчинення дій щодо відвернення небезпеки від майна:

а) не належить до кола службових обов'язків особи, яка ці дії вчинила (дії пожежника, охоронця, сторожа);

б) не пов'язані із статутною діяльністю певної організації (благодійного фонду);

в) не випливає із вимог закону (дії батьків, опікунів щодо малолітніх дітей, недієздатних осіб);

3) дії вчиняються саме в інтересах іншої особи, тобто громадянин, який їх вчиняє, безпосередньо не заінтересований в таких діях. Якщо громадянин вважає справу своєю і вчиняє певні діє не тому, що бажає піклуватися про чужий інтерес, а керуючись виключно своїми інтересами, то, відповідно, положення цього інституту не можуть застосовуватися. Так, якщо співвласник виконує ремонт спільної речі, він вчиняє такі дії насамперед у своєму інтересі, тому правовідносини, які виникають, регулюватимуться відповідними статтями інституту спільної власності;

4) дії, які вчинялися, є правомірними, тобто вони не суперечать чинним законам та підзаконним актам та не ставлять за мету досягнення протиправної мети. Так, скажімо, якщо особа, в спеку поливає сусідську плантацію маку, а потім почне вимагати відшкодування витрат, зобов'язання не може виникнути, оскільки в законодавчому порядку приватним особам заборонено вирощувати макові плантації;

5) дії, які вчиняються, не суперечать фактичним намірам особи, в інтересах якої ці дії вчиняються. Наприклад, власник бажав знищити своє майно, а інша особа почала вживати заходів, щоб його зберегти;

6) особа, яка вчиняла такі дії, позбавлена можливості повідомити про це заінтересовану особу і отримати від неї певні вказівки. Так, внаслідок дощів вода починає заливати підвал сусідського будинку, власник якого перебуває у закордонному відрядженні. Особа домовляється з робітниками, доручає їм викопати траншею і відводить воду від сусідського будинку. Виникнення такого роду зобов'язань виключається, якщо із заінтересованою особою є можливість звичайно зв'язатися і сповістити про небезпеку, яка загрожує її майну;

7) вчинювані дії за своїм характером не лише становлять користь для особи, а й є єдиною можливістю усунення негативних наслідків для неї у вигляді знищення, пошкодження чи псування майна. Так, якщо в гуртожитку студент дізнався, що його сусід йде увечері на побачення з дівчиною і побіг за квітами, вирішив зробити приємне своєму колезі і відніс в термінову хімчистку його костюм, розраховуючи не лише на дяку, а й на повернення сплачених коштів, то цивільно-правового зобов'язання в цьому випадку не виникає, оскільки корисність дій не завжди означає їх необхідність;

8) громадян, який вчиняє дії в інтересах іншої особи, не переслідує мети набути якусь вигоду для такої особи, збільшити її майно чи надати майну додаткових якісних ознак, його мета — вчинити такі дії, які дозволяють уникнути заподіяння шкоди інтересам іншої особи;

9) вчинення дій в інтересах іншої особи не повинно продовжуватися, якщо стало відомо, що вони не схвалюються заінтересованою особою;

10) понесені витрати мають бути виправданими. Звичайно, якщо відвертаючи небезпеку від якоїсь речі, особа витратить коштів значно більше, ніж вартість врятованої речі, то виникає сумнів в необхідності вчинення таких дій. Тому в цьому випадку розмір відшкодування повинен обмежуватися реальною вартістю врятованого майна або розміром шкоди, яка була відвернута, а не реальними витратами.

Не можуть вважатися вчиненням дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення випадки, коли між особами існують договірні відносини, і ті чи інші дії хоча і не передбачені безпосередньо договором, але повинні чи можуть вчинятися на підставі спеціальних норм закону. Так, транспортне законодавство надає перевізнику право за певних умов реалізувати швидкопсувний вантаж, коли виникла загроза його псування; підрядник має право відмовитися від договору, якщо використання недоброякісного або непридатного матеріалу загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних чи санітарних правил тощо.

Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право на відшкодування витрат незалежно від досягнення позитивного результату. Якщо ж при вчиненні таких дій витрати не були понесені, то відповідно, відсутні і підстави вимагати якісь кошти, оскільки сплата винагороди за цим зобов'язанням не передбачена.

Отже, сторонами зобов'язання виступають:

• особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи (в римському праві такого учасника називали гестор),

• особа, на користь якої такі дії вчинялися (домінує).

Для зручності скористаймося цією термінологією.

Предметом зобов'язання є дії, які вчиняє гестор в інтересах домінуса, а зміст зобов'язання становлять права та обов'язки сторін.

Серед обов'язків гестора зазначимо такі:

а) діяти обачливо, щоб не зашкодити інтересам домінуса;

б) при першій нагоді сповістити домінуса про виконане;

в) негайно надавати звіт про виконане.

"Перша нагода" та "негайно" — поняття за своїм характером оцінювальні, зміст їх необхідно з'ясовувати, виходячи із предмета зобов'язання, звичаїв торгівельного обігу і засад розумності та добросовісності.

Головний обов'язок домінуса — відшкодувати витрати. Якщо домінус схвалює дії гестора, до відносин застосовуються норми договору доручення.