7. Стандарт n 4 — Обсяг робіт.

7.1. Головними завданнями внутрішнього контролю банку є:

• дотримання правил, планів, процедур, законів України, нормативних актів та інструкцій Національного банку України;

• збереження активів;

• забезпечення достовірності та цілісності інформації;

• економічне та раціональне використання ресурсів;

• досягнення відповідних цілей під час проведення опе­ рацій або виконання програм.

2. Правління та Рада банку здійснюють загальне керівництво щодо обсягу робіт та напрямів діяльності банку, які підлягають аудиту.

3. Метою перевірки стану системи внутрішнього контро­ лю є з'ясування того, чи забезпечує наявна система достатню га­ рантію раціонального виконання завдань та функцій банку.

4. При розробці системи внутрішнього контролю керівництво банку повинно враховувати співвідношення витрат та доходів. Потенційні збитки, пов'язані з загрозою ризику або власне ризиком, оцінюються за витратами на здійснення їх кон­ тролю.

5. Управління системою внутрішнього контролю передбачає санкціонування і нагляд за виконанням операцій (спостереження), періодичне порівняння їх фактичного виконання із запланованим та документування цієї діяльності. Санкціонування свідчить про те, що керівництво банку перевірило та затвердило відповідність видів діяльності або укладання угод встановленим правилам і процедурам.

199

Л.В. Дікань. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ

Нормативна база

Спостереження — це нагляд, відстежування та тестування видів банківської діяльності, а також подання звітів відповідальним особам. Документування ведеться з метою забезпечення належного виконан­ня обов'язків та повноважень, відповідності правилам, процедурам і нормативам виконання робіт, нагляду, спостереження і тестування аудиторів, а також підтвердження виконання запланованої роботи.

6. Виходячи із завдань внутрішнього контролю визна­ чається обсяг аудиторської перевірки. Внутрішні аудитори зо­ бов'язані перевіряти системи внутрішнього контролю, за адек­ ватність яких несе відповідальність керівництво банку.

7. Внутрішні аудитори повинні перевіряти ефективність засобів, які використовуються для захисту операцій банку від різних видів збитків (наприклад, розкрадення, неправомірна або протизаконна діяльність, форсмажорні обставини).

8. Керівництво банку відповідає за встановлення еко­ номічних нормативів для оцінки раціонального використання ре­ сурсів за кожним видом діяльності.

9. Внутрішні аудитори банку відповідають за:

• виникнення та контроль ризиків у проведенні банківських операцій;

• забезпечення аналізу і оцінки внутрішнього контролю банку;

• своєчасне виявлення порушень та недоліків у діяльності структурних підрозділів і надання відповідних висновків;

• здійснення контролю за дотриманням економічних нор­ мативів, що встановлені Національним банком України.

7.10. Аудиторська перевірка повинна виявляти:

• невиправдані витрати банку;

• неефективне використання інтелектуального потенціалу працівників;

• неповноцінне використання технічних засобів;

• переукомплектування або недоукомплектування штату працівників;

• фактори, що негативно впливають на виконання завдань банку.

8. Стандарт N 5 — Планування і виконання аудиторської перевірки.

200

1. Аудиторська перевірка передбачає планування аудиту, перевірку та оцінку інформації, надання рекомендацій та кон­ троль після перевірки.

2. Планування кожної аудиторської перевірки підлягає до­ кументуванню і передбачає:

• визначення мети, завдань та обсягу аудиту;

• отримання повної інформації про підрозділ, що підлягає аудиторській перевірці.

8.3. Перевірка повноти інформації передбачає:

• визначення завдань, цілей та планів підрозділу, що пе­ ревіряється;

• отримання інформації про організаційну структуру та її зміни, про посадові інструкції, положення про підрозділи;

• наявність робочої документації попередньої аудиторської перевірки;

• користування матеріалами попередньої аудиторської пе­ ревірки, включаючи матеріали зовнішнього аудиту.

8.4. Планування аудиторської перевірки передбачає визначен­ ня обсягу коштів на її проведення. При їх розрахунку враховуються:

• кількість працівників служби внутрішнього аудиту, ступінь їх досвіду згідно з характером і складністю завдання;

• знання та стан дисципліни працівників служби внут­ рішнього аудиту, а також тимчасові обмеження та наявність у роз­ порядженні банку власних коштів;

• необхідність підвищення кваліфікації внутрішніх аудиторів;

• можливість використання досвіду зовнішніх аудиторів.

5. У процесі планування аудиту проводяться ділові зустрічі з керівниками підрозділів банку, які відповідають за проведення операцій. Досягнуті під час зустрічей результати аналізуються, роз­ повсюджуються серед осіб, які мають відношення до проведення ау­ диту, та фіксуються в робочій документації аудиторської перевірки.

6. Планування аудиторської перевірки передбачає ознайом­ лення з операціями, ризиками і системами внутрішнього контролю в підрозділі з метою виявлення об'єктів, що вимагають особливої уваги, отримання висновків та пропозицій від суб'єкта перевірки.

7. Обов'язковою умовою планування аудиту є складання програми проведення аудиторської перевірки. У програмі по­ винні висвітлюватися:

201

Л.В. Дікань. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ

Нормативна база

- цілі аудиторської перевірки та строк її проведення;

— процедури, які використовуються внутрішніми аудитора­ ми для збирання, аналізу та документування інформації під час аудиторської перевірки;

— характер та масштаб тестування, що необхідно для досяг­ нення цілей аудиту на кожному його етапі;

• конкретні ризики, процеси та угоди, що підлягають аудиту;

• календарний графік виконання робіт.

8. План проведення аудиторської перевірки затверд­ жується керівником служби внутрішнього аудиту до початку її проведення. У разі внесення змін до плану проведення аудиторсь­ кої перевірки вони затверджуються заздалегідь.

9. Внутрішні аудитори зобов'язані не тільки аналізувати, але і документально підтверджувати отриману інформацію.

8.10. Процес аналізу та оцінки інформації здійснюється та­ ким чином:

• інформація збирається щодо всіх питань, зазначених у програмі перевірки;

• при аналізі та оцінці інформації внутрішні аудитори ви­ користовують аналітичні процедури проведення аудиту.

8.11. До аналітичних процедур належать:

• порівняння поточної інформації з аналогічною за харак­ тером за попередні періоди;

• порівняння поточної інформації з кошторисом витрат та прогнозами;

• вивчення взаємозв'язку фінансової інформації з відпо­ відною нефінансовою (наприклад, облікові витрати на видачу за­ робітної плати порівнюються із зміною середньої кількості працівників);

• дослідження взаємозв'язку елементів інформації (напри­ клад, коливання облікових витрат на виплату процентів порівню­ ються з відповідними залишками непогашеної заборгованості за раніше наданими кредитами);

• порівняння інформації з аналогічною інформацією інших підрозділів банку.

8.12. При виникненні нестандартних ситуацій внутрішні ау­дитори використовують процедуру опитування керівників підрозділу або інші процедури з метою порівняння результатів.

202

13. Встановлені за допомогою аналітичних процедур ауди­ ту результати, що не дістали достатнього пояснення, доводяться до відома відповідного керівника підрозділу банку.

14. Інформація про виявлені в ході аудиторської перевірки факти порушень повинна бути достатньою, точною і вагомою, щоб забезпечити на її основі надання відповідних рекомендацій.

15. Процес збирання, аналізу та документування інфор­ мації повинен перебувати під наглядом керівника служби внутрішнього аудиту.

16. Робоча документація аудиторської перевірки го­ тується внутрішніми аудиторами і перевіряється керівником служби внутрішнього аудиту. В цих документах подається пе­ релік отриманої інформації, а також результати її аналізу.

17. Робоча документація внутрішньої аудиторської пе­ ревірки може зберігатися на паперових або магнітних носіях (дис­ ки, дискети тощо). Якщо робоча документація внутрішнього ау­ дитора зберігається не на паперових носіях, необхідно врахувати можливість її дублювання.

18. Якщо внутрішні аудитори готують висновки, що стосу­ ються фінансової інформації, то в робочій документації повинно зазначатися, чи підтверджується ця інформація необхідними бух­ галтерськими записами.

19. Уся робоча документація з аудиту перевіряється на предмет підтвердження аудиторського висновку і правильності виконання всіх процедур його проведення. Здійснення такого контролю повинно мати документальне підтвердження.

20. Підпис перевіряючого та зазначення дати на кожному робочому документі після його перегляду є свідченням проведен­ ня контролю аудиторської перевірки.

21. Робоча документація внутрішнього аудитора належить до власності банку.

22. Архіви робочої документації з проведення аудиту по­ винні знаходитися у службі внутрішнього аудиту і доступ до них мають тільки уповноважені особи (члени Правління та Ради бан­ ку, працівники служби внутрішнього аудиту).

23. Внутрішні та зовнішні аудитори (як правило) надають один одному доступ до робочої документації. Доступ зовнішніх аудиторів до робочої документації внутрішніх аудиторів може бу-

203

ТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ

ти наданий лише з дозволу керівника банку або керівника служби внутрішнього аудиту.

8.24. Керівник служби внутрішнього аудиту розробляє вимоги, що стосуються збереження робочої документації з проведення аудиторської перевірки. Ці вимоги повинні відповідати положенням та інструкціям банку щодо збережен­ня службової документації, а також чинному законодавству України.

8.25. Після проведення перевірки внутрішні аудитори по­винні контролювати становище в банку щодо виправлення вияв­лених і зазначених в аудиторському висновку порушень, а також визначити можливе прийняття на себе Правлінням або Радою банку ризику незастосування відповідних заходів.

8.26. Подальший контроль, який проводиться внутрішніми аудиторами, це встановлення адекватності, ефективності та своєчасності заходів, що вживаються керівництвом банку у зв'яз­ку з викладеними в аудиторському висновку зауваженнями внутрішніх та зовнішніх аудиторів.

8.27. Відповідальність за подальший контроль повинна виз­ начатися в Положенні про службу внутрішнього аудиту банку.

8.28. Керівники банку несуть відповідальність за вжиття за­ ходів щодо усунення порушень, зазначених в аудиторському вис­ новку. Керівник служби внутрішнього аудиту банку здійснює відповідний контроль.

8.29. Керівництво банку має право взяти на себе ризик і відмо­витися вживати відповідних заходів щодо викладених в аудиторсь­кому висновку фактів у зв'язку з великими витратами на їх прове­дення або іншими міркуваннями. В такому разі керівник служби внутрішнього аудиту повідомляє про це рішення Раду банк}'.

8.30. Деякі викладені в аудиторському висновку недоліки можуть бути настільки важливими, що вимагатимуть від керівників банку негайних дій. Внутрішні аудитори зобов'язані тримати такі ситуації під особливим контролем.

8.31. Якщо керівник служби внутрішнього аудиту перекона­ний, що Правління і Рада банку вживають достатніх заходів для усунення фактів порушень, то подальший контроль здійснюється в рамках наступної аудиторської перевірки.

8.32. Розробка графіка подальшого контролю повинна базу-204

Нормативна база

ватися на передбачених ризиках, а також на ступені складності та важливості фактів виявлених порушень.

8.33. Керівник служби внутрішнього аудиту для проведення подальшого контролю повинен:

• встановити час, який потрібен на отримання відповіді від керівників підрозділів банку щодо усунення виявлених недоліків;

• розглянути відповіді керівників підрозділів, що перевіряються;

• провести у разі потреби повторну контрольну аудиторсь­ ку перевірку.

9. Стандарт N 6 — Складання аудиторського висновку.

1. Аудиторський висновок має містити інформацію про обсяг роботи, період перевірки та про перевіряючого.

2. Після завершення аудиторської перевірки внутрішні ау­ дитори складають висновок і підписують його. Внутрішній ауди­ тор, уповноважений підписати аудиторський висновок, повинен призначатися керівником підрозділу внутрішнього аудиту.

3. В аудиторському висновку повинно бути відображено, наскільки діяльність підрозділу, що перевіряється, відповідає існуючим законодавчим і нормативним вимогам.

4. Аудиторський висновок має містити інформацію, яка відображає достовірність та повноту фінансової документації банку, про правильність ведення бухгалтерського обліку.

9.5. В аудиторському висновку слід звернути увагу на виявлення помилок, шахрайств та інших подібних випадків у діяльності банку, а також всіх ситуацій, які можуть становити ризик збитків для банку.

9.6. Опрацювання висновків та рекомендацій (як правило) відбувається під час аудиторської перевірки або після її проведен­ ня. Таким чином аудитори уникають ризику неправильного ро­ зуміння або тлумачення фактів, тобто суб'єкт аудиту може надати пояснення, висловити свою думку щодо виявлених у результаті перевірки фактів, висновків та рекомендацій.

7. Аудиторський висновок містить основну інформацію та резюме. У висновок також можуть бути включені факти виявле­ них порушень, рекомендації з попередніх аудиторських пе­ ревірок, а також інформація про характер здійсненої перевірки (планова; на запит).

8. В аудиторський висновок обов'язково включаються всі

205

Л.В. Дікань. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ

Нормативна база

важливі факти, які необхідні для підтвердження або запобігання неправильним судженням. Менш важлива інформація (факти) може передаватися усно або шляхом неофіційного листування.

9.9. У висновку подаються рекомендації, які ґрунтуються на виявлених під час перевірки недоліках та порушеннях. Вони зо­ бов'язують керівників підрозділів вживати відповідних заходів.

10. В аудиторському висновку можуть зазначатися вжиті підрозділом заходи після останньої аудиторської перевірки або інформація щодо введення суворого контролю над операціями.

11. Внутрішній аудитор у процесі обговорення матеріалів пе­ ревірки повинен погодити з суб'єктом аудиту всі питання, що стосу­ ються цієї перевірки. Якщо внутрішній аудитор та керівник підрозділу, що перевіряється, не дійшли згоди щодо якогось питан­ ня, це висвітлюється в аудиторському висновку. Письмові коментарі суб'єкта аудиту можуть включатися у висновок як додаток, а також подаватися в головній частині висновку або у супровідному листі.

12. Керівник служби внутрішнього аудиту або призначена ним особа зобов'язані перевірити та затвердити аудиторський висновок перед остаточним складанням.

13. Аудиторський висновок надається тим співробітникам банку, які можуть вжити заходів щодо усунення виявлених не­ доліків або гарантувати їх виконання. Аудиторський висновок обов'язково надається керівникам підрозділу, що перевіряється, а керівництву банку надається тільки резюме. Аудиторський вис­ новок може надаватися іншим зацікавленим особам або тим, чиї інтереси були порушені в результаті проведення перевірки.

14. Інформація конфіденційного характеру викладається в окремому висновку. Якщо вона стосується керівників банку, то аудиторський висновок обов'язково надається Раді банку з повідомленням Національного банку України.

Затверджено

Постановою Правління

Національного банку України

від 20.07.99 N 358

206

б.Іструкція

Про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби

в Україні