- •Поняття та риси юридичної деонтології.
- •Передумови виникнення юридичної деонтології.
- •Основні етапи розвитку юридичної деонтології.
- •Предмет та функції юридичної деонтології.
- •Методологія юридичної деонтології.
- •Поняття та риси юридичної науки.
- •Система юридичної науки.
- •Функції юридичної науки.
- •Поняття юридичної освіти.
- •Юридична освіта: види, форми, рівні.
- •Поняття державних стандартів вищої юридичної освіти.
- •Освітньо-професійна програма.
- •Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого юридичного закладу.
- •Юрист, загальна характеристика.
- •Основні риси юридичної професії.
- •Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів.
- •Об'єднання юристів в Україні.
- •Суддя: загальна характеристика.
- •Прокурор: загальна характеристика.
- •Слідчий: загальна характеристика.
- •Адвокат: загальна характеристика.
- •Нотаріус: загальна характеристика.
- •Дисциплінарна відповідальність юристів: загальні поняття.
- •Дисциплінарна відповідальність суддів, працівників прокуратури.
- •Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ, адвокатів, нотаріусів.
- •Оплата праці юристів, її правовий та соціальний захист.
- •Поняття та риси юридичної практики.
- •Структура юридичної практики.
- •Види юридичної практики.
- •Функції юридичної практики.
- •Форми юридичної практики.
- •Юридичні акти: загальна характеристика.
- •Юридичний процес як комплексна система.
- •Правова культура юриста: загальна характеристика.
- •Деформації професійної правосвідомості юристів.
- •Функції правової культури юриста.
- •Поняття політичної культури юриста та її структура.
- •Види політичної культури.
- •Законодавче регулювання участі юристів у політичному житті.
- •Поняття й зміст моральної культури юриста.
- •Морально-професійний обов'язок юриста.
- •Основні засади професійної етики юристів.
- •Деформації моральної свідомості юристів та шляхи їх подолання.
- •Поняття естетичної культури юриста та форми її прояву.
- •Поняття психологічних чинників у діяльності юриста.
- •Психологічні проблеми професійного спілкування юристів з громадянами.
- •Конфлікти в юридичній діяльності і способи їх вирішення.
Предмет та функції юридичної деонтології.
Предметом ЮД – це комплексне утворення, що включає в себе юридичну професію, науку та освіту, що розглядаються в аспекті впливу на юр. практику та інших чинників, що визначають її стан, а також систему вимог до проф. якостей та службової діяльності юристів.
Елементом предмета ЮД є: питання пов’язанні з розвитком юр. проф.; включає в себе вивчення юр. діяльності та її співвідношення з правовою наукою та освітою; вимоги до проф. та моральних якостей юриста.
Функції: формування у юриста внутрішнього імперативу службового обов’язку; вираження проф., правомірної поведінки у юриста, та вибір ним правильного шляху; виховання юр. і моральної відповідальності; забезпечення формування права.
Зовнішній імператив обов’язку виробляє для конкретного юриста інша особа, держава чи організація. Внутрішній імператив обов’язку це є свідомий матевований фактор реальної поведінки юриста його певної позиції та добровільного прийняття рішення.
Зміст – формування певних норм для юриста.
Складові елементи: проф. спрямованість, психологічні особливості, духовні аспекти, моральне обґрунтування.
Принципи: нормативність, самостійність, індивідуальність (юрист), неповторність (все залежить від часу, місця, обставин), нестандартність, моментальності, законність (знання закону обов’язково для юриста).
Методологія юридичної деонтології.
Методи дослідження ЮД – зумовлений специфікою досліджуваною нею об’єктів, відповідні теоретичні методи, принципи, прийоми, способи здобуття та упорядкування отриманих при цьому знань. Існують наступні методи: діалектичний, історичний, порівняльно правовий (порівняння один з одним на основі юр. знань), психологічний, соціологічний (тестування, анкетування)
Співвідношення юридичної деонтології з юридичними та іншими суспільними науками.
Юридична деонтологія як навчальна дисципліна.
Поняття та риси юридичної науки.
Оточуючу нас дійсність вивчає складна система наук. Наука – це сума знань про навколишній світ. Підставою для розмежування наук є їх предмет та об’єкт.
Предмет науки – це сфера пізнання, якою займається конкретна наука. Об’єкт науки – реальні явища, які вивчає конкретна наука. Так, предметом юридичної науки (правознавства) є знання про державу і право, а об’єктом – реальні держава і право, які ця наука вивчає.
Отже, юридична наука (правознавство) – це суспільна наука, яка вивчає державу і право, включає знання про виникнення, розвиток і функціонування державно-правових явищ. Юридична наука – одна з найстаріших суспільних наук. Історичне виникнення юридичної науки пов’язане з виникненням та розвитком права. Перші системні відомості про державу та право викладені у працях визначних мислителів Стародавньої Греції – Платона та Арістотеля. Значний внесок у розвиток юридичної науки зробили юристи Стародавнього Риму, які визначили правові поняття і конструкції. З того часу юридична наука має велике значення в житті суспільства, що проявляється в її функціях, тобто основних напрямках впливу на суспільне життя.
Розвиток юридичної науки в ХІ – першій половині XVII ст. ст.
Розвиток юридичної науки в XVII – XX ст. ст.