3.Порядок оприлюдення нормативно-правових актів та набрання ними чинності
Порядок, терміни та умови оприлюднення і набрання чинності нормативно-правових-актів регулюються відповідним законом України.
У укзі президента "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності " вказано, що закони, інші акти Верховної Ради, Президента, Кабміну мають бути опубліковані в офіційних друкованих виданнях не пізніше, ніж через 15 днів після їх прийняття. До офіційних видань належать: Офіційний вісник України, Урядовий кур’єр, Голос України, Відомості Верховної Ради України, Офіційний вісник Президента України. В інших ЗМІ акти можуть бути надруковані лише після офіційного їх оприлюднення у вказаних вище виданнях.
За загальним правилом, закони набирають чинності через 10 днів з моменту опублікування, якщо інше не передбачено в тексті самого акту. Наприклад, якщо прийняття нового закону в певній сфері діяльності тягне за собою численні зміни в багатьох підзаконних актах, які діяли в цій сфері до прийняття нового закону, то в ньому може бути вказано: "Набуває чинності через 3 місяці з моменту офіційного оприлюднення" тощо. За вказаний час мусять бути зроблені правки відповідно до нового закону у всі акти, з якими він перетинається.
Є акти, що призначенні для внутрішнього користування певних органів та установ. Їх дозволено не оприлюднювати в офіційних виданнях. Чинності вони набирають з моменту надсилання їх тим посадовим особам чи керівникам установ, підрозділів тощо, яких вони стосуються.
4.Систематиція
Нормативних актів досить багато, у зв'язку з чим вони потребують систематизації.
Систематизація нормативних актів — це діяльність з їх впорядкування та вдосконалення, приведення до певної внутрішньої узгодженості через створення нових документів чи збірників. Розрізняють кодифікацію та інкорпорацію як основні види систематизації актів. Інкорпорація — вид систематизації нормативних актів, який полягає у зібранні їх у збірниках у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації: хронологічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо. Можна також назвати кілька видів інкорпорації: за юридичним значенням вона буває офіційна чи неофіційна; за обсягом — загальна, галузева, міжгалузева, спеціальна; за критерієм об'єднання — предметна, хронологічна, суб'єктивна.
Кодифікація — вид систематизації нормативних актів, що мають спільний предмет регулювання, який полягає у їх змістовній переробці (усунення розбіжностей і суперечностей, скасування застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акта. Різновидами кодифікації є кодекс, статут, положення.
Кодекс — кодифікований акт, який забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті, що певною мірою відображають зміст тієї чи іншої галузі права. У сучасному законодавстві України існують: Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Сімейний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Земельний кодекс, Водний кодекс тощо.
Статути, положення — кодифіковані акти, в яких визначається статус певного виду державних організацій та органів.
Нормативний акт як джерело права має свої переваги і недоліки. Однак за допомогою писаного права досить зручно регулювати суспільні відносини. Тому в даний час офіційні документи, що видаються державою, є основним або одним з основних джерел права практично у всіх правових системах світу.
У різні часи люди послуговувались різними нормативними актами, хоча сфера регулювання часто залишалась однаковою.