6.Тривалість дії акта у часі
Усі нормативно-правові акти за часовим критерієм, тобто тривалістю їх дії, можуть бути поділені на два види:
акти із невизначеним строком дії, для яких не встановлений кінцевий момент їх дії;
акти тимчасової дії, тривалість якої залежить від різних заздалегідь визначених обставин.
Виходячи з цього, можна виділити такі фактори (моменти), з настанням яких акт припиняє свою дію:
у зв'язку із його скасуванням;
у зв'язку із заміною його новим актом;
у зв'язку із закінченням строку, на який був прийнятий акт;
у зв'язку з настанням певних факторів (подій).
Закон може втратити чинність у зв'язку з окремими змінами у законодавстві. Так, Законом України від 13 січня 1998 р. "Про внесення зміни до Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» з цього Закону було виключено статтю 29, яка називалась «Депутатська недоторканність депутата місцевої Ради». Відповідно з дня набрання чинності Законом про внесення зміни (з дня його офіційного опублікування, як в ньому зазначалось), втрачає чинність Закон України «Про порядок одержання згоди Ради народних депутатів на притягнення депутата до відповідальності».
Переважно нормативно-правові акти приймаються на невизначений строк (термін) і діють надалі до їх скасування або заміни новим актом.
7.Дія закону(нормативного акту) у просторі
Передусім з'ясуємо зміст поняття «простір» та його співвідношення з іншим поняттям — «територія». Як загальне родове поняття, що визначає межі дії закону ще за одним, просторовим параметром, виступає категорія «простір». Простір включає такі складові частини (сфери): сухопутний, водний, підземний, повітряний та космічний простір, а також морське дно. Термін «територія» за обсягом охоплюваного ним простору вживається в трьох значеннях:
власне територія (від лат. terra — земля, суходіл, земна поверхня; territorium — область) — земельний, сухопутний простір з певними кордонами; або певна частина земної поверхні з визначеними межами — територія міста, парку, заводу тощо;
іноді дещо ширше: простір землі, внутрішніх та прибережних вод з певними кордонами (територія адміністративно-територіальної одиниці (утворення) — області, району тощо);
в міжнародному праві: територія держави, державна територія — частина земної кулі, що знаходиться під суверенітетом держави, яка включає сухопутний, водний, підземний та повітряний простір, а також континентальний шельф (включає морське дно та надра підводних районів на відстані 200 миль від берега).
До території держави (державної території) умовно відносять так звані «плавучі території», тобто такі, що законно несуть прапор своєї держави військові та торговельні судна, які знаходяться у відкритому морі і, з деякими винятками, в іноземних портах.
До території держави прирівнюються повітряні та космічні апарати, що мають розпізнавальний знак своєї держави, а також деякі інші об'єкти (трубопроводи та інші споруди), які належать державі й знаходяться в межах так званої міжнародної території (відкрите море тощо).
Так, згідно зі ст. 12 Повітряного кодексу України «при виконанні повітряним судном польоту в міжнародному просторі над ним здійснює юрисдикцію протягом всього його польоту та держава, де зареєстровано повітряне судно. Перебуваючи у міжнародному повітряному просторі, повітряне судно є недоторканним і незалежним від будь-якої держави, за винятком тієї, де це повітряне судно зареєстровано, та підкоряється і діє на підставі лише її законів».
Отже, термін «територія» може вживатися у значенні, що наближається до поняття «простір», але все ж таки він не охоплює усі види середовища (наприклад, космічний простір — завжди простір, але ніколи не територія). Проте з метою розгляду проблеми про дію закону у просторі вони можуть вживатися як взаємозамінні.
ВИСНОВКИ
Отже, для правильного застосування правових норм необхідно точно визначати межі дії нормативних актів в часі, в просторі і по кругу осіб, на яких вони розповсюджуються.
Дія нормативного акту в часі починається, за загальним правилом, з моменту вступу його в силу. Актнабуває чинність з моменту його прийняття правотворчим органом. Акт починає діяти після закінчення певного терміну після його опублікування. Так, в Україні законодавчі акти набувають чинність на всій території через 10 днів з моменту їхнього опублікування в офіційному виданні законодавчої влади. Нормативно-правовий акт набуває чинність з часу, вказаного в самому акті або в спеціальному акті про введення його в дію.
Встановлення точного терміну вступу в силу нормативних актів важливе тому, що саме з цієї миті їх приписи підлягають виконанню. Новий нормативно-правовий акт поширює свою дію тільки на ті відносини, які мають місце після його вступу в силу. Зворотної сили він не має. Даний принцип означає, що припис нормативного акту не поширюється на ті відносини, які виникли і існували до його видання. Таке положення є надійною гарантією забезпечення прав і обов'язків громадян, підтримки міцного правопорядку. Винятки з вказаного принципу допускаються тільки в двох випадках: 1) якщо самим нормативно-правовим актом встановлюється його зворотна сила; 2)якщо кримінальні закони або акти адміністративного законодавства пом'якшують покарання або взагалі усувають караність діяння.
Нормативно-правові акти втрачають свою силу (припиняють дію) на наступних підставах: 1) після закінчення терміну дії акту, коли такий термін був спеціально встановлений; 2) у зв'язку з виданням нового нормативного акту, що замінив раніше діючий; 3) на підставі прямої вказівки конкретного органу про відміну даного нормативного акту.
Межі дії нормативно-правового акту в просторі визначаються територією, на яку поширюються його приписи. Під територією розуміється земна поверхня, надра, водний і повітряний простори в межах державної межі, територія посольств за кордоном, військові кораблі у відкритому морі і в іноземних територіальних водах, невійськові судна у відкритому морі, кабіни літальних і космічних апаратів в атмосфері.
Існує правило, згідно якому дія нормативно-правових актів поширюється на всіх осіб, що проживають на даній території. Закони і інші нормативні акти на території держави діють стосовно всіх громадян, державних і громадських організацій. Їх дія поширюється також на іноземних громадян і осіб без громадянства. Цим особам гарантуються передбачені національним законодавством права і свободи. Вони можуть звертатися до суду, до інших органів держави дня захисту належних їм особистих, майнових, сімейних і інших прав. Іноземні громадяни, особи без громадянства, які знаходяться на території певної держави, повинні поважати її конституцію і дотримувати закони.
Проте є винятки із загального правила, коли дії нормативно-правових актів по колу осіб не співпадають з їх дією на території. Так, іноземні громадяни, які користуються правом дипломатичного імунітету на території іншої держави, не можуть притягатись до кримінальної відповідальності, викликатися в суд для дачі показань. Якщо такі особи скоюють правопорушення, питання про їхнювідповідальність вирішується дипломатичним шляхом. Деякі національні нормативно-правові акти взагалі не поширюються на іноземних громадян і осіб без громадянства (наприклад, акти про вибори до органів держави, про військову службу).
Нормативні акти можуть поширювати дію не на всіх громадян і посадових осіб даної території, а тільки на певні категорії (військовослужбовців, вчителів, осіб сільської місцевості і інших). В таких випадках в правових актах точно визначається коло осіб, які підпадають під їх дію.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.
2.Конституція України.
3.Алексеев С. С. Структура права.
4.Історичне джерелознавство. Підручник. Я. С. Калакура, І. Н. Войцехівська, С. Ф. Павленко та ін. Київ, 2002.