Вопрос №2

Як істина в цілому, так і окремі факти, обставини справи вста новлюються слідчими органами, прокурором і судом лише шля-

:хом кримінально-процесуального доказування, під час якого збираються, перевіряються, оцінюються докази й на їх підставі приймаються й обґрунтовуються процесуальні рішення. Доказу вання й докази є основним змістом кримінального процесу.

Загальне поняття доказування в кримінальному процесі можна визначити таким чином: це — діяльність суб'єктів кримінально го процесу по збиранню, перевірці й оцінці доказів та їхніх про цесуальних джерел, а також формулювання на цій основі пев них тез і наведення аргументів для їх обгрунтування або спрос тування.

•;:•. Кримінально-процесуальне доказування регулюється норма ми КПК, які у своїй сукупності називаються доказовим правом. До системи норм доказового права входять:

, а) насамперед норми, що регулюють предмет доказування в кримінальній справі, поняття й оцінку доказів і процесуальні джерела доказів;

б) норми — принципи кримінального процесу;

в) норми, які передбачають права й обов'язки суб'єктів кримі-. кального процесу;

г) норми, які регулюють слідчі (судові) та інші процесуальні дії по збиранню і перевірці доказів;

д) норми, які встановлюють підстави, а також порядок прий няття та обгрунтування процесуальних рішень.

Доказове право вивчається теорією доказів, що є складовою частиною науки кримінального процесу, причому не тільки в його статиці, а й у динаміці, в його історичному розвитку, в застосуванні на практиці як у нашій державі, так і в зарубіжних країнах. Теорія доказів розробляє наукові рекомендації щодо . розвитку доказового права та його застосування в судовій, слідчій, прокурорській та адвокатській практиці.

Сипання доказів та їхніх процесуальних джерел - це врегульо вана КПК діяльність особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора судді й суду щодо виявлення і фіксації в процесуаль них документах і додатках до них матеріальних та ідеальних слідів злочину або іншої події як доказової інформації.

Способами збирання доказів та їхніх джерел є слідчі та судові дії (допити обшуки, огляди тощо), інші процесуальні дії, зокре ма одержання пояснень, витребування документів, вимога осіб та органів, які ведуть процес, про проведення ревізії, а також подання доказів (предметів і документів) з власної ініціативи учасниками процесу, будь-якими іншими громадянами, підпри ємствами, установами, організаціями.

Перевірка доказів та їхніх джерел передує їхній оцінці та є не обхідною передумовою останньої. Головна відмінність перевірки й оцінки полягає в тому, що перша здійснюється як за допомо гою слідчих і судових дій, так і логічним шляхом, шляхом розу мової діяльності, друга ж є винятково розумовою діяльністю.

Метою перевірки доказів та їхніх джерел є визначення їх доб роякісності, достовірності, повноти, законності засобів 'їх одер жання.

Основні способи їх перевірки — аналіз кожного з них окремо, зіставлення з іншими доказами та їхніми джерелами, а також провадження повторних або нових слідчих і судових дій.

Способами перевірки є також оперативно-розшукові заходи органів дізнання (але це — не процесуальний спосіб), застосу вання тактичних прийомів проведення слідчої дії (наприклад, допиту). Важливе значення для перевірки доказів має встанов лення й аналіз джерел поінформованості свідків, потерпілих, обвинувачених, авторів документів.

Оцінка доказів та їхніх джерел є розумовою, логічною діяль ністю. Вона супроводжує кожен крок осіб та органів, які ведуть процес, стосовно збирання і перевірки доказів та Їхніх джерел. Як окремий, самостійний елемент процесу доказування оцінка чітко проявляється тоді, коли необхідно прийняти процесуальне рішення — про притягнення особи як обвинуваченої, закриття справи, віддання обвинуваченого до суду, засудження чи ви правдання підсудного, умовно-дострокове звільнення засудже ного тощо. Оцінка доказів та їхніх джерел, таким чином, є необ хідною передумовою прийняття (та обгрунтування) майже будь-якого рішення в справі.