Вопрос №6

Предмет доказування- це сукупність передбачених кримінально- процесуальним законом обставин, які потрібно встановити по кожній кримінальній справі та які мають правове значення для її правильного вирішення.

У предметі доказування виділяють: кримінально-правовий, цивільно- правовий, кримінологічний та кримінально-процесуальний елементи.

Кримінально-правовий елемент предмета доказуванняутворює сукупність обставин, регламентованих ст. 64 КПК України, а саме:

-     подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

-     винність обвинуваченого у вчиненні злочину та мотиви злочину;

-      обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також ті, які характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують і обтяжують покарання;

-       характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Зазначені обставини підлягають доказуванню в кожній кримінальній справі. Проте ці обставини конкретизуються законом щодо справ про злочини та суспільно небезпечні діяння неповнолітніх (статті 433, 448 КПК України), осіб, які захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину або вчинили суспільно небезпечне діяння в стані неосудності (статті 417, 420 КПК України).

Крім цього, в межах предмета доказування повинна встановлюватися наявність або відсутність також:

-     обставин, які виключають злочинність і караність діяння;

-            обставин, що можуть потягнути звільнення від кримінальної відповідальності та покарання.

Цивільно-правовий елемент предмета доказуваннявизначається обставинами, пов'язаними із заявленим цивільним позовом і можливою конфіскацією майна винного.

Кримінологічний елемент предмета доказуванняскладають причини й умови, що сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК України).

Кримінально-процесуальний елемент -це ті обставини, довести які необхідно для вирішення поточних питань провадження в кримінальних справах. Ці обставини визначено законом як підстави до прийняття кримінально-процесуальних рішень як за результатами певного обсягу діяльності у кримінальній справі (підстави до застосування запобіжного заходу), так і для провадження процесуальних дій (підстави до провадження обшуку; до приводу свідка чи обвинуваченого та ін.).

Доказами в кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 65 КПК). Кримінально-процесуальним законодавством (ст.ст. 23, 64 КПК) визначено обставини, які підлягають доказуванню в кримінальній справі:

1. подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2. винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

3. обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також ті, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання;

4. характер та розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння;

5. причини й умови, які сприяли вчиненню злочину.

Обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі про злочини неповнолітніх, дещо розширено. За ст. 433 КПК, крім зазначених вище обставин, підлягають доказуванню: вік неповнолітнього; стан його здоров’я і загального розвитку; характеристика особи; умови життя і виховання; обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього; наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.